Ухвала суду № 79500481, 23.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3183/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ужгороді скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», за участю суб’єкта оскарження головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», за участю суб’єкта оскарження головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 20.02.2018 року АТ «РОДОВІД БАНК» отримало постанову про повернення виконавчого провадження стягувачеві від 31.08.2017 року за виконавчим провадженням №52477953 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 у сумі 146018,18грн. Виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п.7 ч.1 ст,37 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме майно боржника не виявлено протягом року з дня оголошення його розшуку (транспортний засіб марки «Шкода Фабіа», д/н НОМЕР_1. Іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Оскільки, головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №52477953 не здійснено всіх можливих дій щодо розшуку майна боржника та самого боржника, просить суд задовольнити дану скаргу та винести ухвалу суду, якою визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа від 31.07.2017 року по виконавчому провадженню №52477953, скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа від 31.07.2017 року по виконавчому провадженню №52477953, а також зобов’язати державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 відносити виконавче провадження №52477953.

Представник скаржника ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася. Однак, надала суду клопотання, в якому зазначила, що вимоги скарги підтримує в повному обсязі та просить суд провести розгляд справи за її відсутності.

Суб’єкт оскарження головним державний виконавець Ужгородського МВ ДВС служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 повідомлявся судом про час та місце розгляду скарги, однак до суду не з'явився, проте надав суду відзив на скаргу, за яким просить суд відмовити у задоволенні скарги та провести розгляд даної скарги за його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду даної скарги.

А тому суд розглядає дану скаргу без участі сторін, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду скарги.

За таких обставин, суд проводить слухання справи у відсутність сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали скарги, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статі 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Правовідносини, що виникли між сторонами виконавчого провадження, регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Так, умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 27.05.2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист №308/8739/13-ц з розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» кредитної заборгованості в розмірі 144573,08грн., а також судового збору в розмірі 1445,73грн.

03.10.2016 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 винесено постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №52477953 з виконання виконавчого листа №308/8739/13-ц від 27.05.2015 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України, встановлено, що основними принципам діяльності органів Державної влади, їх посадових осіб є обов'язок діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Положеннями пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Стаття 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, - і за її межами..

Із наявного в матеріалах справи Відзиву суб’єкта оскарження та доданих до відзиву доказів вбачається, що оскільки в Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області знаходилося виконавче провадження №52477953 відносно боржника ОСОБА_5, згідно ст..33 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі провадження №52477953, №50989677 та №47671563 об’єднані у зведене виконавче провадження.

По зведеному виконавчому провадженню державним виконавцем здійснено наступні дії.

25.10.2016 року головним державним виконавцем Грицищук М.П. керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника, яку разом з супровідним листом згідно ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» надіслано у відповідні установи для виконання та сторонам виконавчого провадження.

02.11.2016 року та 28.11.2016 року державним виконавцем надіслано запити: до ДФС України та Пенсійного фонду України про надання інформації про наявність у боржника відкритих рахунків у банківських установах, про джерела отримання доходів боржником та про отримання боржником пенсії.

Згідно відповіді ДФС України №1021032013 від 02.11,2016р. у боржника ОСОБА_5 відсутні відкриті рахунки у банківських установах.

Згідно відповіді ДПС України №1021027161 від 02.11.2016р. боржник ОСОБА_5 не отримує доходи.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України №1021448450 від 28.11.2016р. боржник ОСОБА_5 не отримує пенсію.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України №1021454790 від 28.11.2016р. боржник ОСОБА_5 не працює за трудовими та цивільно-правовими договорами.

28.11.2016 року державним виконавцем надіслано запити до Територіального сервісного центру №2141 МВС України в З/о про наявність транспортних засобів зареєстрованих за боржником, в Управління Держземагенства в Ужгородському районі про наявність земельних ділянок зареєстрованих за боржником.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру №2141 №31/7/1-398, дід 03.01.2017р. за боржником ОСОБА_5 зареєстровано транспортний засіб марки Шкода фабія. ДНЗ А09138АІ. Даний автомобіль у відповідності до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» 03.01.2017 року відповідно до постанови оголошено в розшук.

Згідно відповіді з Управління Держзегеокадастру в Ужгородському районі З/о №8-709/99.4-1188/2-17 від 06.01.2017р. земельні ділянки за боржником не зареєстровані

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_7 не зареєстровано нерухоме майно.

31.08.2018 року державним виконавцем, у відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого провадження №50989677 про стягнення заборгованості на користь АТ «ОСОБА_8 та Кредит», яке входило до складу зведеного виконавчого провадження, здійснено вихід за адресою: м. Ужгород, вул. Чайковського, 13 з метою перевірки майнового стану боржника, де встановлено, що у боржника за адресою: м. Ужгород, вул. Чайковського, 13 відсутнє рухоме майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості згідно рішення суду про що складено відповідний акт державного виконавця.

31.08.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 7 ст. 37 ЗУ „Про виконавче провадження", оскільки майно боржника не виявлено протягом року з дня оголошення його розшуку (траспортний засіб марки Шкода Фабія, ДНЗ А09138А1). Іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того у відповідності до п.3 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду. Проте головний державний виконавець Грицищук М.П., враховуючи невиконання боржником рішення суду не звернувся до суду з відповідним поданням про проникнення до житла боржника.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд вважає, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу є передчасним і підлягає скасуванню, так як державним виконавцем, не повідомлено про вжиття всіх заходів, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема: внесення подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти належні боржникові від інших осіб; використання державним виконавцем свого права на звернення до суду щодо застосування до боржника приводу, у зв’язку з неявкою на виклик державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що під час виконання вказаного виконавчого документу державним виконавцем було здійснено всі необхідні та передбачені чинним законодавством заходи щодо розшуку майна боржника.

За таких обставин оскаржуване рішення є неправомірним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене вище, а також виходячи із засад справедливості, на час винесення державним виконавцем постанови від 31.08.2017 року про повернення виконавчого документу стягувану не були вчинені всі необхідні дії щодо належного виконання рішення суду, у зв'язку з чим були відсутні підстави для повернення виконавчого документа та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві підлягає скасуванню, а дії державного виконавця мають бути визнані неправомірними.

Згідно п.18 Постанови Пленуму ВССУ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби

Таким чином, вимога скаржника про зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження №52477953 не підлягає задоволенню як така, що заявлена безпідставно з огляду на ч. 2 ст. 451 ЦПК України, де зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), тобто дана вимога не може бути предметом розгляду вказаної скарги та є такою, що заявлена передчасно.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 354, 447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», за участю суб’єкта оскарження головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу – задовольнити.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа від 31.07.2017 року по виконавчому провадженню №52477953.

Скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа від 31.07.2017 року по виконавчому провадженню №52477953.

У задоволенні решти вимог скарги – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_9