Ухвала суду № 79499628, 30.01.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14777/18

Провадження № 2/234/399/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Каліберди А.О.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Міністерство юстиції України Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Краматорська місцева прокуратури, треті особи Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Міністерство юстиції України Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди.

Позивач просить суд визнати протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльність Прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні керівником Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_6 його службових обов’язків встановити розумні строки проведення слідчих дій відповідними прокурорами при процесуальному керівництва досудового розслідування кримінального провадження №12014050390002670 від 06.12.2014 року за результатами розгляду скарги представника позивача від 22.02.2016 року; визнати протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні керівником Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_6 його службових обов’язків надати обґрунтовану відповідь на скаргу представника позивача від 22.02.2016 року; стягнути з Держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області ЄДРПОУ 08592158, за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, шкоду, спричинену протиправною бездіяльністю при досудовому розслідуванні кримінального провадження №12014050390002670 від 06.12.2014 року в сумі 134028 грн. Визначити порядок виконання прийнятого судового рішення та вжити заходів для забезпечення його виконання. Постановити окрему ухвалу про виявлені при вирішення спору порушення законодавства та недоліки в діяльності прокуратури Донецької області.

У судовому засіданні представник прокуратури Донецької області ОСОБА_7 просила закрити провадження у цивільній справі в частині позовних вимог про визнання бездіяльності прокурора неправомірною, оскільки зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти закриття провадження у справі заперечували, посилаючись на те, що діючим КПК України не передбачено повноважень слідчого судді в порядку ст.307 КПК України встановлювати розумні строки досудового розслідування. Позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства, оскільки прокурор у кримінальному провадженні не виконує владні (управлінські) функції. Тому, справу належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Представник третьої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти клопотання представника прокуратури Донецької області.

Представники третіх осіб – Державної казначейської служби України та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши думку сторін, перевірив матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір – це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Термін «суб'єкт владних повноважень» Кодексом адміністративного судочинства визначено як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльності прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні керівником Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_6 службових обов’язків встановити розумні строки проведення слідчих дій відповідними прокурорами при процесуальному керівництві досудового розслідування кримінального провадження №12014050390002670 за результатами розгляду скарги представника потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 від 22.02.2016 року та надати обґрунтовану відповідь на скаргу, внаслідок чого, на думку позивача, йому було спричинено моральну шкоду, яку він просив відшкодувати, стягнувши з Держави Україна 134028 грн. відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України прокурор – це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах її повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у його процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

На підставі ч.3 ст.17 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення повноважень, пов’язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов’язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладається, зокрема, функція нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Коло повноважень прокурора у процесі здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням передбачене частиною другою статті 36 КПК України.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти (частина друга статті 45 Закону України «Про прокуратуру»).

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України, серед яких в пункті 9-1 зазначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Тобто, під час досудового розслідування прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження його рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок.

Закони України не передбачають право особи звертатися з окремим позовом до прокурора, в тому числі вищого рівня про визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених як учасником судового процесу у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України (частина друга статті 16 Закону України «Про прокуратуру»).

Виходячи з аналізу пунктів 2 і 3 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується, зокрема, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі «ОСОБА_8 Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

Стосовно права на звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності прокурора щодо невиконання керівниками місцевої прокуратури службових обов’язків встановити розумні строки проведення слідчих дій відповідними прокурорами при процесуальному керівництві досудового розслідування кримінального провадження, то відсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрав чинності 30 вересня 2016 року, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поняття «справа, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства», відображене у пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих справ, які взагалі не можуть розглядатися у суді.

Отже, суд доходить висновку, що не можуть бути предметом судового розгляду заявлені позивачем разом вимоги про визнання протиправною бездіяльності прокурора щодо невиконання керівником місцевої прокуратури службових обов’язків встановити розумні строки проведення слідчих дій відповідними прокурорами при процесуальному керівництві досудового розслідування кримінального провадження відповідно до скарги, та про відшкодування завданої цією бездіяльністю моральної шкоди.

Зазначений правовий висновок, викладений Великою палатою Верховного Суду 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц.

Таким чином, заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст. 256, 260, 261, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Міністерство юстиції України Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди – закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя Краматорського міського суду ОСОБА_9