Рішення № 79496592, 30.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2019 року № 826/13061/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф»до Міністерства юстиції України (Департамент ДВС (відділ примусового виконання рішень)третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «ВаРос»про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінеф» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4, код ЄДР 40439334) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622), в якому просить суд:

визнати бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Романа Васильовича щодо не винесення постанови про зняття арешту з предмету іпотеки - об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238 неправомірною;

зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Романа Васильовича винести постанову про знаття арешту з об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238.

Позивач зазначає, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮ України знаходиться виконавче провадження № 53935150 від 15.05.2017. Позивач не є учасником виконавчого провадження.

26.09.2017 державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника, у т.ч. предмета іпотеки - приміщення з реєстраційним номером 77132446106, а саме приміщення складу загальною площею 322,6 кв.м., що розташовано за адресою м. Львів, вул. Зелена, 238, яке на дату винесення вказаної постанови знаходилось у іпотечній заставі ТОВ «Сінеф».

Позивач вважає, що накладання арешту на предмет іпотеки є порушенням вимог абз. 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» та ч. 7 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження».

Позивач зазначає, що 02.07.2018 на ім'я начальника відділу примусового виконання було подано клопотання про зняття арешту з майна, де начальник відділу був проінформований про виявлені порушення при накладенні арешту та необхідність зняття арешту з майна на виконання вимог ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги вказаної норми, як зазначає позивач, є імперативною нормою закону, виконання якої обумовлено виключно двома умовами - фактом здійснення порушення при накладенні арешту на майно та фактом інформування про таке порушення начальника, якому підпорядкований виконавець, який допустив таке порушення.

Однак, як зазначено у позові, станом на 14.08.2018 арешт не знято.

Позивач у судовому засіданні також пояснив, що звернення позивача до начальника відділу по суті є скаргою, яку той повинен був розглянути, але не вирішив її.

Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні (т.1, а.с. 66-69). Відповідач звертає увагу, що начальник відділу перевіряє виконавче провадження, має право скасовувати процесуальні документи виконавця, зобов'язувати виконавця провести певні виконавчі дії. Відтак, на думку відповідача, начальник відділу не має повноважень постанови у виконавчому провадження щодо здійснення певних виконавчих дій, виконавцем якого він не є. Відповідач звертає увагу, що державним виконавцем, що виконує примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору є Медведєв О.В., а не начальник відділу Клименко Р.В. Відповідач звертає увагу, що максимальне втручання у виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні керівник відділу може здійснювати лише на підставі постанови про проведення перевірки виконавчого провадження і скасування конкретної постанови чи дії державного виконавця, адже законом не передбачено таких повноважень для керівника.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 31.08.2018 відкрито провадження у справі та, враховуючи те, що на даний спір не поширюються правила ст. 287 КАС України, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом учасників справи.

Ухвалою від 02.10.2018 зупинене провадження у справі № 826/13061/18 до набрання законної сили рішенням суду у пов'язаній справі № 826/10451/18. Ухвалою від 24.01.2019 поновлено провадження у справі.

Третя особа просила розглядати справу за її відсутності (т.1, а.с. 47). При цьому, зазначено, що 10.05.2018 право власності на об'єкт на підставі застереження в іпотечному договорі було зареєстровано за кредитором - ТОВ «Сінеф» в рахунок погашення основного зобов'язання.

У судовому засіданні 24.01.2019 на підставі положень ст. 262 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.09.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В’ячеславовичем винесено постанову у виконавчому провадженні № 53935150, відкритому згідно постанови від 15.05.2017, про арешт майна боржника.

Боржником є товариство з обмеженою відповідальністю «ВаРос» (код 20797302; адреса: 79008, м. Київ, вул. Торгова, 15).

Постанову винесено на підстави виконавчого документу - постанова про стягнення виконавчого збору № 43070013 від 12.05.2014, видана ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про стягнення з ТОВ «ВаРос» на користь держави 1 995 226,43 грн.

Згідно із зазначено постановою державного виконавця вирішено накласти арешт на все нерухому та рухоме майно, в тому числі приміщення, нежитлове приміщення матеріального складу № 1 літера К-2, загальною площею322,6 кв., що знаходиться за адресою Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, 238, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 77132446101.

Відповідно до Інформаційної довідки від 14.08.2018 № 134249875 власник - ТОВ «Сінеф».

Вказана постанова державного виконавця не є предметом оскарження у даній справі.

28.06.18 на адресу Клименка Р.В. заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позивачем направлено Клопотання про зняття арешту у виконавчому провадженні № 53935150. Зокрема, позивачем зазначено, що 26.09.2017 державним виконавцем Медведєвим О.В. в межах вказаного виконавчого провадження було накладено арешт на майно, що належало боржнику та знаходилось в іпотечній заставі у ТОВ «Сінеф» з 06.06.2013. У зв'язку з чим позивачем у Клопотанні наведено положення ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 6 ст. 3, абз. 7 ст. 3 Закону «Про іпотеку» та зазначено, що накладення арешту державним виконавцем на предмет іпотеки порушує права іпотекодержателя та є незаконним, а об'єкт іпотеки підляже звільненню з під арешту. Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у цивільній справі, висловленій у постанові від 16.05.2018 № 338/1118/16-ц.

У зазначено клопотанні на ім'я начальника відділу також зазначено, що накладення арешту на предмет іпотеки відбулось з порушенням вимог ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» в частині неврахування вимог ЗУ «Про іпотеку», згідно ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження». Звернута увага, що 10.05.2018 ТОВ «Сінеф» у відповідності з ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» набуло прав власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, як заявлено у Клопотанні, наявність арешту порушує права власності ТОВ «Сінеф» в частині вільного розпорядження та користування вказаним майном.

Враховуючи викладене, позивач у клопотанні просив зняти арешт з нерухомого майна, накладений вищезгаданою постановою.

Матеріали справи не містять відповіді на вказане клопотання чи доказів прийняття процесуальних рішень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивач не є учасником виконавчого провадження в рамках якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ТОВ «ВаРос» та накладено арешт.

Між тим, позивач оскаржує бездіяльність начальника відділу щодо розгляду його клопотання про зняття арешту, яка, на думку позивача, полягає у неприйнятті начальником відділу постанови про зняття арешту. У самому ж клопотанні про зняття арешту позивач посилається на неправомірність прийняття державним виконавцем постанови про накладення арешту.

При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження, в рамках якого стягується виконавчий збір з ТОВ «ВаРос», а також постанова про накладення арешту не є предметом оскарження у даній справі, не скасовані.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України ««Про виконавче провадження» (далі також Закон № 1404-VIII) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З наведеного у сукупності вбачається, що скарга до начальника відділу (відповідного керівника) може бути подана стягувачем або іншим учасником виконавчого провадження (крім боржника), якими позивач не є, а відтак, подання вказаної скарги/клопотання позивачем щодо дій/рішення державного виконавця не зумовлює вчинення будь-яких дій з боку начальника відділу.

При цьому, виходячи з аналізу положень ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII вказані положення щодо ініціатора оскарження застосовуються і до випадків, передбачених ч. 3 ст. 59 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

При цьому, положення ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII застосовуються саме до випадків порушення порядку накладення арешту, тобто процедури вчинення певних дій, однак, враховуючи також положення ч. 1 та ч. 5 ст. 59 цього Закону, не застосовуються до випадків, наприклад, можливого обмеження таким рішенням прав у сфері цивільно-правових відносин (обмеження у розпорядженні майном), про що у своїй заяві/скарзі/клопотанні на ім'я начальника відділу зазначив позивач, розв'язання яких, однак, в силу ст. 19 КАС України знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду.

Відносно доводів позивача щодо обов'язку начальника відділу розглянути звернення/скаргу/клопотання, до вище наведеного слід також додати, що виходячи з положень пункту 2 розділу XII «Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами), перевірка матеріалів виконавчого провадження є його правом, а не обов'язком начальника відділу, може здійснюватися, крім власне випадків звернення стягувача чи іншого учасника виконавчого провадження, також за власною ініціативою начальника. Тобто, наявність чи відсутність підстав для проведення у такому випадку перевірки виконавчого провадження визначається безпосередньо керівником, виходячи із внутрішнього переконання щодо наявності чи відсутності підстав для реагування, яке (внутрішнє переконання) знаходиться поза межами переоцінки з боку суду. Оцінка обставин та визначення необхідності проведення перевірки за власною ініціативою є виключною компетенцією начальника відділу, з огляду на що суд не вправі втручатися у сферу виключної компетенції керівника та реалізації прав, наданих йому Законом.

Водночас, враховуючи положення ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідна особа не позбавлена права оскаржити до суду те чи інше рішення державного виконавця. Однак, у даному випадку, як вже зазначалося, постанова державного виконавця про накладення арешту, не є предметом даного позову та знаходиться поза межами оцінки суду у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в контексті заявлених вимог та в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин з боку начальника відділу та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено таких порушень у зв'язку з поданням позивачем вищезгаданого клопотання/скарги до начальника відділу.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про визнання діяльності відповідача протиправною та для зобов'язання вчинити певні дії, а відтак - суд не вбачає підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінеф» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4, код ЄДРПОУ6 40439334) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін