Ухвала суду № 79496243, 28.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-3797/11

Провадження № 6/522/337/19

УХВАЛА

28 січня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси під головуванням судді Єршової Л.С., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до виконання зобов’язань за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2013 року по справі №2-3797/11.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 просив повідомити про наслідки розгляду подання та прийняття рішення.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.

Суд встановив, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 знаходиться виконавчий лист виданий від 25.06.2013 року Приморським районним судом м. Одеси по справі №2-3797/11 щодо стягнення з ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованості на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» ЄДРПОУ:09807750, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, в сумі 16667974,19 грн.

13.11.2018 року на виконання приватному виконавцю стягувачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом.

13.11.2018 року приватним виконавцем, у відповідності до статей 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження ВП №57676438.

Боржником ОСОБА_2 вимоги виконавчого документу виконано не було, сума заборгованості за виконавчим документом, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження на депозитний рахунок приватного виконавця від боржника не надходили. Також, боржником не було надано декларацію про майно та доходи.

Приватним виконавцем були направлені відповідні запити до реєструючих установ для з’ясування майнового стану боржника.

Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України отриманою Виконавцем від 11.11.2018 року за № НОМЕР_2 та №1044475335 інформація стосовно місця роботи та отримання пенсії боржником відсутня.

Постановою приватного виконавця від 13.11.2018 року ВП №57676438 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Згідно з Інформаційною довідкою від 13.11.2018 року за № 145206025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником на праві власності зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, яка належить боржнику згідно з договором купівлі – продажу від 03.11.2006 року №3570, та яка є заставним майном Акціонерного товариства «Укрсиббанк».

Згідно відповідей Державної фіскальної служби від 15.11.2018 року за №1044529709 та №1044485148, отриманих приватним виконавцем, інформація стосовно відкритих номерів рахунків в банківських установах та про джерела тримання доходів боржником відсутня.

Відповідно до актів приватного виконавця від 29.11.2018 року, від 07.12.2019 року та 12.12.2018 року приватним виконавцем здійснено вихід з метою опису та арешту майна боржника за адресою АДРЕСА_2. Двері квартини були зачинені, таким чином потрапити до квартири не виявилось можливим, були залишені виклики консьєржу. Отже, провести виконавчі дії з метою опису та арешту майна не виявилося можливим.

Таким чином, оскільки боржник постійно ухиляється від отримання будь-яких листів приватного виконавця, двері за місцем фактичного проживання та знаходження майна боржника ніхто не відчиняє, боржник жодного разу не з’явився до приватного виконавця та не здійснив жодної сплати на виконання рішення суду та погашення заборгованості перед стягувачем, що стало підставою для звернення приватного виконавця з поданням до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов'язань.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов’язань. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов’язань, тобто наявність лише самого зобов’язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Також, у поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості. Судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні докази сповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження. При цьому, виконавцем в поданні зазначено, що боржнику було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження та неодноразово направлялися виклики про необхідність явки до виконавця. Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази щодо направлення поштової кореспонденції, фактичного отримання такої пошти або ухилення від отримання.

Таким чином, у суду немає підтверджень ухилення боржника від виконання зобов’язань за вказаним вище виконавчим листом.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов’язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов’язання, у зв’язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Однак, відмова у задоволенні подання не перешкоджає повторному зверненню до суду з аналогічним поданням після виконання всіх дій та збору доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов’язань.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», ст. 260-261, ст.441 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя Л.С. Єршова