Рішення № 79495942, 21.01.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/14494/18

Пр. №2/521/731/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Романюк О.М., за участю:

представника позивача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» - адвоката ОСОБА_7,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

В серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» (далі – ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна»), посилаючись на те, що 20 червня 2017 року приблизно о 8 годині 20 хвилин на перехресті вул. ОСОБА_8 і вул. Авіаційної у м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю мотоцикла НОМЕР_1 під його керуванням та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року ОСОБА_4 була визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та їй було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на два роки з покладенням на неї обов’язків, перелічених п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України. Крім того, відповідачку було звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав законної сили 07 вересня 2017 року.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року набрав законної сили 24 квітня 2018 року.

Вказував, що даним вироком ОСОБА_4була визнана винною у порушенні правил безпеки дорожнього руху, а саме п.2.3. «б», п.10.1, п.16.11 Правил дорожнього руху України (далі-ПДР), що заподіяло йому, потерпілому ОСОБА_2, тяжке тілесне ушкодження у вигляді: відкритого багато – осколкового перелому великогомілкової та малогомілкової кісток правої гомілки на протязі верхньої, середньої та ніжньої третини, відкритого перелому зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки, та садна правої гомілки, закритих переломів 2-5 плеснових кісток правої стопи, з якими був госпіталізований до КУ «ОСОБА_1 клінічна лікарня №1», та які у сукупності відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2143 від 12 вересня 2017 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

При винесенні вироку від 19 грудня 2017 року, Малиновським районним судом м. Одеси цивільний позов не розглядався, оскільки не був ними заявлений.

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК 1849942 від 07 грудня 2016 року автомобіль НОМЕР_2 належав на праві власності Першій Лізинговій компанії ТОВ та був застрахований ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» строком з 07 грудня 2016 року по 06 грудня 2017 року.

Позивач зазначав, що він своєчасно звернувся із відповідним повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду №1530087 від 30 серпня 2017 року до ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна», але остання не здійснила виплату йому страхового відшкодування та відповіді щодо причини не виплати страхової суми не надала, незважаючи на неодноразові його звернення як в усній, так і в письмовій формі.

Стверджував, що в результаті ДТП та спричинення йому відповідачкою тяжких тілесних ушкоджень, йому була спричинена матеріальна шкода у вигляді витрат на здійснення операцій, подальше лікування, перебування у медичних закладах.

Вказані витрати складаються з витрат на купівлю медичних препаратів, ліків, медичне обстеження, інших витрати, пов’язані з лікуванням та реабілітацією в розмірі 63508,12 грн.; витрат на консультацію лікаря ортопеда-травматолога ТОВ «Дом медицини Одрекс» в розмірі 390,00 грн.; витрат на транспортування таксі через неможливість пересування власним транспортом за період лікування в розмірі 2500,00 грн.

Отже, загальна сума витрат, пов’язаних з проходженням лікування, складає 66398,12 грн.

Позивач зазначав, що з моменту ДТП до теперішнього часу, відповідачка виплатила йому в рахунок відшкодування шкоди тільки 16950,00 грн., що підтверджується його розпискою, яку він надав останній, більше ніякої допомоги, відповідачка йому не надавала.

Крім того, що в результаті ДТП його мотоциклу НОМЕР_1 були спричиненні механічні пошкодження, в результаті чого він, як власник мотоциклу поніс витрати на його транспортування з місця ДТП на евакуаторі на штрафний майданчик в розмірі 1200,00 грн., витрати на оплату за перебування мотоцикла на штрафному майданчику в розмірі 2280,00 грн., витрати на транспортування мотоциклу зі штрафного майданчику №1 з вул. Вільямса, 89-А у м. Одесі на Тираспольське шосе 22-Г до місця його ремонту в розмірі 650,00 грн., та витрати на ремонт та відновлення мотоциклу в розмірі 65747,00 грн. у спеціалізованому ОСОБА_9 ««Yamaha ОСОБА_9» по вул. Грушевського, 40-В у м. Одесі.

Загальна сума матеріальної шкоди, яка була заподіяна йому в результаті в результаті ДТП пошкодженням його майна склала 69877,00 грн.

Зазначав, що він також поніс витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується квитанціями адвоката ОСОБА_10, а також витрати на правову допомогу в розмірі 22000,00 грн. з яких 2000,00 грн. витрати за підготовку та складення позовної заяви та 20000,00 грн. за участь адвоката в судових засіданнях.

Крім матеріальної шкоди, діями відповідачки ОСОБА_4 йому була спричинена також моральна шкода, яка виразилася в пережитому сильному емоційному струсі, в перенесеному болі, стражданнях, побутових і моральних неподобствах.

В результаті спричинення йому телесних пошкоджень було порушено нормальний спосіб його життя та режиму, він змушений був докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров’я. Вказані неподобства з приводу травми не закінчилися, оскільки через продовження лікування до цього часу він не може вільно пересуватися. Моральну шкоду він оцінює в 200000,00 грн.

Вказував, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, яким на час ДТП керувала ОСОБА_4 була застрахована ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна», то страхова компанія повинна сплатити йому страхове відшкодування в розмірі 136275,12 грн., а відповідачка ОСОБА_4 повинна виплатити йому моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» на його користь матеріальну шкоду, заподіяну його життю і здоров’ю в розмірі 66398,12 грн. та матеріальну шкоду заподіяну його майну в розмірі 69977,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» на його користь витрати на послуги адвоката в розмірі 22000,00 грн. та судові витрати в розмірі 2370,00 грн.; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.

Представник позивача, адвокат ОСОБА_3, діюча за довіреністю від 09 серпня 2018 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі. Раніше надала суду відповідь на відзив, в якому просила суд визнати відзив на позов представника ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» недійсним, оскільки він не відповідає матеріалам справи (а.с. 88,184-185,205,206).

Представник відповідача ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, діючий на підставі ордеру від 17 жовтня 2018 року та договору про надання правової допомоги від 05 жовтня 2018 року в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, визнав частково в розмірі 10000,00 грн., посилаючись на те, що відповідачка раніше надала позивачу в рахунок відшкодування шкоди грошові кошти в розмірі 40000,00 грн., які повинні бути зараховані судом при визначені розміру моральної шкоди. Крім того, у ОСОБА_4 є на утриманні малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку відповідачка виховує самостійно. Раніше надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що твердження позивача про те, що він отримав від відповідачки тільки 16950,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки остання передала йому у рахунок відшкодування шкоди 40000,00 грн., що встановлено вироком суду, який в цій частині позивачем не оскаржувався (а.с.152-155,156,157,161).

Представник відповідача ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна», адвокат ОСОБА_7, діюча за довіреністю від 01 січня 2018 року в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині відшкодування ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» витрат на лікування в розмірі 22903,02 грн., моральної шкоди в розмірі 1145,16 грн., тобто 5% від шкоди, що заподіяна здоров’ю позивача, витрати на відшкодування вартості матеріального збитку, спричиненого позивачу, як власнику мотицикла в результаті ДТП в розмірі 14405,76 грн. та витрати на транспортування мотоциклу з місця ДТП, в розмірі 1200,00 грн., в задоволенні інших позовним вимог просила відмовити. Раніше надали відзив на позов з додатками (а.с. 110-147, 148).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті ДТП підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім глави 82 книги п’ятої, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими вказані правовідносини регулюються.

Згідно зі статтями 1166, 1167 ЦК України діє презумпція вини завдавача шкоди, тому не позивач має доводити вину, а відповідач має довести відсутність своєї вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, 20 червня 2017 року приблизно о 8 годині 20 хвилин, у денний час доби, при необмеженій видимості, при сухому дорожньому покритті, керуючи технічно справним транспортним засобом «Skoda Fabia» р.н. НОМЕР_3 здійснювала рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. ОСОБА_8 у Малиновському районі м. Одеси з боку вул. Скворцова в напрямку вул. Авіаційна на який організовано двосторонній рух по одній смузі руху у кожному напрямку руху. При під’їзді до нерегульованого перехрестя вул. ОСОБА_8 - вул. Авіаційна, режим проїзду транспортних засобів через який на момент пригоди регулювався дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу» згідно ПДР України, встановленим перед світлофором, по ходу напрямку руху транспортного засобу «Skoda Fabia» р.н. НОМЕР_3, ОСОБА_4, зупинилася перед перехрестям для надання переваги в русі іншим транспортним засобам, що здійснювали рух по головній дорозі: по проїздній частині вул. Авіаційна. В порушення вимог п.2.3. «б», 10.1,16.11 ПДР України перед початком руху та зміною свого напрямку руху, не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не слідкувала за дорожньою обстановкою, не переконалась у повній відсутності транспортних засобів, в результаті чого допустила зіткнення з мотоциклом НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла НОМЕР_1 ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкритого багато – осколкового перелому великогомілкової та малогомілкової кісток правої гомілки на протязі верхньої, середньої та ніжньої третини, відкритого перелому зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки, та садна правої гомілки, закритих переломів 2-5 плеснових кісток правої стопи, з якими був госпіталізований до КУ «ОСОБА_1 клінічна лікарня №1», та які у сукупності відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2143 від 12 вересня 2017 року відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 40-42).

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року ОСОБА_4 була визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та їй було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на два роки з покладенням на неї обов’язків, перелічених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, відповідачку було звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (а.с. 22-26, 27-30).

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року набрав законної сили 24 квітня 2018 року.

Отже, вина ОСОБА_4 в скоєнні 20 червня 2017 року ДТП встановлена вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, суд при винесенні рішення не з’ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідачки у спричиненні позивачу матеріальної і моральної шкоди.

Судом встановлено, що позивач з цивільним позовом в рамках кримінального провадження не звертався.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в результаті ДТП з вини відповідачки отримав тяжки тілесні ушкодження і поніс витрати на придбання ліків, проведення операцій, лікування, медичне обстеження, отримання консультацій лікарів, перебування в медичних закладах, витрати на своє транспортування таксі, через неможливість пересування власним транспортом за період лікування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 20 червня 2017 року по 24 липня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні у віділені травматології КУ «МКЛ №1», що підтверджується витягом із медичної карти стаціонарного хворого (а.с. 47).

Також, позивач з 03 травня 2018 року по 22 травня 2018 року знаходився на стаціонарному лікуванні у віділені травматології КУ «МКЛ №11» з діагнозом: незрощений перелом обох кісток правої гомілки в н/з, що підтверджується витягом із медичної карти стаціонарного хворого (а.с. 48).

З відповіді КУ «ОСОБА_1 Клінічна лікарня №1» від 20 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у віділені травматології КУ «МКЛ №1» з 20 червня 2017 року по 24 липня 2017 року з діагнозом: відкритий В I перелом кісток правої гомілки, перелом зовнішнього виростка великогомілкової кістки, багатоуламковий подвійний перелом діафізів гомілкових кісток гомілки в в / 3 - с / 3 - н / 3. з грубим зміщенням уламків. Закритий осколковий перелом діафіза V плеснової кістки правої гомілки з невеликим зміщенням уламків. Забита рана в області правого колінного суглоба. Травматичний шок II ступеня. Цукровий діабет II тип, середньої тяжкості, субкомпенсация. ІХС. Атеросклероз. Гіпертонічна хвороба II ступеня. ХСН I. ФН II ступеня. Травма в результаті ДТП. 20 червня 2017 року йому була проведена операція ПХО; 13 липня 2017 року повторне оперативне втручання (а.с. 44).

З листа КУ «ОСОБА_9 первинної медико-санітарної допомоги №10» від 20 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 був встановлений апарат Єлізарова на правій гомілки. З моменту виписки з лікарні хворий пересувається на костилях, рекомендоване планове лікування (а.с. 46).

19 квітня 2018 року ОСОБА_2 звертався за консультативним висновком лікаря ортопеда-травматолога медичного будинку «Odrex», вартість консультації становить 780,00 грн. (а.с. 49, 50, 57).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що загальна сума витрат, пов’язаних с проходженням позивачем лікування після отримання в результаті ДТП тяжких тілесних пошкоджень, у тому числі витрати на транспортування таксі на період лікування, складає 66398,12 грн., що підтверджується платіжними квитанціями та чеками медичних закладів (а.с. 51-68,73,74).

В процесі судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» для встановлення обґрунтованості понесених позивачем витрат звернувся до лікаря-експерта ОСОБА_11 для складання звіту про експертну оцінку відшкодування шкоди, у зв’язку із лікуванням потерпілого ОСОБА_2

Зі змісту звіту про експертну оцінку відшкодування шкоди у зв’язку із лікуванням потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що сума грошових коштів, які були затрачені на придбання медикаментів складає 22903,02 грн.; сума грошових коштів, які були затрачені на придбання медикаментів, які за думкою лікаря-експерта ОСОБА_11 не мають відношення до травми (в т.ч. лікування хронічної супутньої патології, що була у пацієнта на момент отримання травми складає 11244,63 грн.; сума грошових коштів, які були затрачені на придбання засобів гігієни, воду, та інше складає 1973,58 грн.; сума грошових коштів, які були затрачені на придбання медикаментів, які за думкою лікаря-експерта ОСОБА_11 мають опосередковане відношення до наслідків травми складає 10869,95 грн.; сума грошових коштів, які були затрачені на придбання медикаментів без чеків, квитанцій, написаних від руки, які за думкою лікаря-експерта ОСОБА_11 потребують уточнення склає 11220,42 грн. (а.с. 114-117,118).

Виходячі з змісту вказаного звіту, ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» визнає тільки суму грошових коштів, які були затрачені на придбання медикаментів у розмірі 22903,02 грн.

При цьому, інших доказів, в обґрунтування своєї позиції ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» суду не надало. Клопотання про призначення експерти з цього приводу не заявляло.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» матеріальної шкоди на придбання медикаментів, засобів гігієни, та інше в розмірі 66398,12 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач поніс витрати на евакуацію мотоцикла з місця ДТП в розмірі 1200,00 грн., які визнані ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна», а тому не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, та підтверджуються платіжними документами, витрати позивача на оплату штраф площадки в розмірі 2280,00 грн. де знаходився після ДТП мотоцикл ОСОБА_2 та витрати на оплату транспортування мотоциклу зі штрафного майданчику №1 з вул. Вільямса,89-А у м. Одесі на Тираспольське шосе, 22-Г до місця його ремонту в розмірі 650,00 грн. (а.с. 77,78,80).

Суд вважає, що дані витрати також підлягають стягненню з ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна».

Встановлено, що в результаті ДТП мотоциклу НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, були спричиненні механічні пошкодження, в результаті чого позивач поніс витрати на його ремонт та відновлення мотоциклу у спеціалізованому ОСОБА_9 ««Yamaha ОСОБА_9» в розмірі 65747,00 грн.

На підтвердження матеріальної шкоди, яка була заподіяна майну позивача в результаті ДТП, останній надав суду рахунок на оплату №0038 від 03 жовтня 2017 року на суму 65747,00 грн. та акт дефекації №1/031017 від 03 жовтня 2017 року (а.с. 81,82).

При цьому, платіжні документи, які підтверджують оплату позивачем даної суми матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оцінку вартості матеріальної шкоди, яка була йому спричинена в результаті аварійного пошкодження мотоцикла НОМЕР_1 не проводив, клопотання про призначення експертизи з цього приводу у суді не заявляв.

Тобто доказів, які б підтверджували вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику мотоциклу НОМЕР_1 в результаті ДТП, позивачем суду не надано.

Судом встановлено, що згідно висновку спеціаліста-оцінщика по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику мотоцикла НОМЕР_1 від 24 січня 2018 року, яка була проведена за заявою ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна», вартість матеріальної шкоди, яка була спрчинена позивачу в результаті пошкодження мотоцикла НОМЕР_1 складає 14405,76 грн. (а.с. 119-148).

Оскільки, інших доказів, крім висновку спеціаліста-оцінщика по визначенню вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику мотоцикла НОМЕР_1 від 24 січня 2018 року, матеріали справи не містять, то суд приймає в якості доказів вартості матеріальної шкоди, саме даний висновок і вважає, що вартість матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу в результаті пошкодження мотоцикла НОМЕР_1, складає 14405,76 грн.

Таким чином, вартість матеріальної шкоди, яка була заподіяна майну позивача в результаті ДТП складає 14405,76 грн., які повинні бути стягнути з ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» на користь позивача.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов’язок з відшкодування такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, саме відповідач повинен довести, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

За статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

В преамбулі вказаного закону зазначається про те, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З матеріалів справи вбачається, що на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, яким на час ДТП керувала водій ОСОБА_4, була застрахована - ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна», що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК 1849942 від 07 грудня 2016 року, строком дії з 07 грудня 2016 року по 06 грудня 2017 року (а.с. 87).

Встановлено, що автомобіль НОМЕР_2 належав на праві власності Першій Лізинговій компанії ТОВ.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні(страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі грошову суму(страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК 1849942 від 07 грудня 2016 року, страховий ліміт на одного потерпілого становить 200000,00 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров’ю, та 100000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну.

З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2017 року позивач в установлений законом строк звернувся до ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду №1530087 від 30 серпня 2017 року, але остання виплату страхового відшкодування не здійснила та відповіді щодо причини не виплати страхової суми йому не надала, незважаючи на неодноразові його звернення як в усній, так і в письмовій формі (а.с. 83,84-85,86).

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_6 «АСК «ОСОБА_7 Україна» не здійснило позивачу виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, яку позивач зазнав внаслідок протиправної поведінки відповідачки, останній посилався на те, що моральна шкода виразилася в пережитому сильному емоційному струсі, в перенесеному болі, стражданнях, побутових і моральних неподобствах.

В результаті спричинення позивачу тілесних пошкоджень було порушено нормальний спосіб його життя та режиму, він змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров’я.

Крім того, вказані труднощі з приводу травми не закінчилися, оскільки через продовження лікування до цього часу позивач не може вільно пересуватися.

Моральну шкоду позивач оцінює в 200000,00 грн., яку просить стягнути з ОСОБА_4

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року встановлено, що відповідачка ОСОБА_4, відшкодувала позивачу 40000,00 грн.

З урахуванням характеру скоєного кримінального правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, і з відповідачки слід стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 60000,00 грн.

Враховує факт того, що ОСОБА_4 у рахунок відшкодування шкоди раніше виплатила позивачу 40000,00 грн., то суд вважає, що з ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача в рахунок стягнення моральної шкоди, різницю грошових коштів в розмірі 20000,00 грн.

Оскільки позивач має право на відшкодування моральної шкоди, то таке відшкодування відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, тобто ОСОБА_4

Що стосується вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, то суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню частково.

Матеріалами справи встановлено, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 27 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_10 в розмірі 15000,00грн., що підтверджуються квитанціями за №14 від 01 липня 2017 року, за № 19 від 01 вересня 2017 року, за №22 від 05 січня 2018 року та за № 23 від 03 березня 2018 року (а.с. 69, 70, 71).

В процесі судового розгляду встановлено, що адвокат ОСОБА_10 участі в розгляді цивільної справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, не приймав, оскільки здійснював правову допомогу в процесі розгляду кримінальної справи.

За таких обставин, суд вважає, що при розгляді даної цивільної справи, в задоволенні вимог позивача, щодо стягнення з відповідачки на його користь витрат на правову допомогу надану останньому в процесі розгляду кримінальної справи, слід відмовити.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні платіжні квитанції щодо сплати позивачем витрат на правову допомогу в процесі розгляду цивільної справи в розмірі 20000,00 грн., то в задоволенні даних вимог слід відмовити.

Встановлено, що позивач поніс витрати на підготовку та складення позовної заяви в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується квитанцією адвоката ОСОБА_3 (а.с. 217).

Суд вважає, що дані витрати підлягають стягненню в рівних частках з відповідачів.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у справі складає в загальному 2350,00 грн., які сплачені позивачем у повному обсязі, та у звязку із частковим задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача судовий збір за вимоги про відшкодування мральної шкоди у розмірі 704,80 грн, а з ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» за вимоги про відшкодування мтеріальної шкоди пропорційно задоволеної частини, тобто у розмірі 1264,24 грн.

Керуючись ст. ст. 15,16, 979, 988, 1166, 1167, 1168, 1177, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 суму матеріальної шкоди заподіяну життю і здоров’ю в розмірі 66398 (шістдесят шість тисяч триста дев’яносто вісім) гривень 12 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 суму матеріальної шкоди заподіяну майну в розмірі 14405 (чотирнадцять тисяч чотириста п’ять) гривень 76 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 суму витрат на транспортування майна, належного ОСОБА_2 з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця стоянки транспортного засобу у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 суму витрат на оплату штраф площадки за мотоцикл в розмірі 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України, ідентифікаційний код НОМЕР_4, паспорт серії КМ №389815, виданий 07 липня 2006 року Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зареєстрованої за адресою (65074, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України, ідентифікаційний код НОМЕР_4, паспорт серії КМ №389815, виданий 07 липня 2006 року Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зареєстрованої за адресою (65074, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у розмірі 1264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) гривні 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України, ідентифікаційний код НОМЕР_4, паспорт серії КМ №389815, виданий 07 липня 2006 року Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зареєстрованої за адресою (65074, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 січня 2019 року.

Суддя: О.М. Сегеда