Ухвала суду № 79493621, 28.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №461/9848/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 січня 2019 року м.Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними і скасування ухвал, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Галицького районного суду м.Львова з позовом до Львівської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу V-ої сесії шостого скликання Львівської міської ради №1047 від 15.12.2011 «Про погодження гр. ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Уласа Самчука (біля будинку №28)»;

- визнати протиправною та скасувати ухвалу VІІ-ої сесії шостого скликання Львівської міської ради №1422 від 05.04.2012 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 15.12.2011 №1047».

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 02.01.2019 справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування ухвал передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

23.01.2019 після автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено головуючого суддю Гулика А.Г.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 на праві особистої власності належить ? частки житлового будинку №28 по вул.Самчука у м.Львові, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстраційного посвідчення ЛМБТІ від 13.02.1979 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 28.02.2007 (а.с.14,16).

Ухвалою V-ої сесії шостого скликання Львівської міської ради №1047 від 15.12.2011 «Про погодження гр. ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Уласа Самчука (біля будинку №28)» та ухвалою VІІ-ої сесії шостого скликання Львівської міської ради №1422 від 05.04.2012 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 15.12.2011 №1047» погоджено ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.У. Самчука (біля будинку №28) для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.

На думку позивача, ухвали Львівської міської ради №1422 від 05.04.2012 та від 15.12.2011 №1047 є незаконними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.

Вважаючи, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Таким чином, за змістом КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом наведених приписів участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з'ясовувати, у зв'язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Суддя встановив, що ОСОБА_1 звертаючись до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що в порушення п.а ч.3 ст. 11 Земельного кодексу України погоджено ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у користуванні позивача. Таким чином, на думку позивача, Львівська міська рада, незаконно позбавила позивача права користування земельною ділянкою та незаконно надала ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Також позивач зазначає, що оскарженими ухвалами порушено її права, оскільки вона не має змоги звернутися у відповідності до ч.ч. 1,2 ст.118 Земельного кодексу України відповідно до якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні подає до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки, оскільки оскарженими ухвалами такий дозвіл вже надано раніше іншій особі.

З огляду на встановлені обставини та характер спірних правовідносин у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 спрямований на захист порушених, на її думку, прав на користування земельною ділянкою.

За правилами ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Таким чином, захист земельних прав позивача повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведені норми, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Як вже встановив суддя, ОСОБА_1 оспорює ухвали відповідача, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 просить визнати протиправними та скасувати ухвали відповідача, учасником публічно- правових відносин щодо яких, вона не була та прийняття яких не породжує для неї будь-яких прав чи обов'язків.

Таким чином, відсутність у ОСОБА_1 прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженими ухвалами не породжує для неї права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Крім цього, суддя звертає увагу на те, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому правовий статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права публічно-правового характеру (цивільні чи публічні) вони мають намір реалізувати.

Аналогічна правова позиція щодо подібних правовідносин викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №804/7342/14, від 20.02.2018 у справі №2а-1622/12/2170), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 20.09.2018 у справі №813/1076/17, від 30.10.2108 у справі №813/3685/14.

Суддя також зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними і скасування ухвал необхідно відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 170 КАС України суддя зазначає, що спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається позивачу у разі відмови у відкритті провадження.

Позивач за подання позовної заяви сплатила судовий збір в сумі 2819,00 грн. Таким чином, з бюджету на користь позивача необхідно повернути судовий збір в сумі 2819,00грн.

Керуючись ст.ст.19, 170, 243, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

у х в а л и в :

у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування ухвал відмовити.

Роз'яснити позивачу, що спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 місце проживання АДРЕСА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 2819,00 грн.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя А.Г. Гулик