Рішення № 79492418, 30.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р. Справа№200/13192/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю прокурора Шалата С.С. - довір. від 23.08.2018 року № 05/2-420 вих-18

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1

Володимирівни

до відповідачів Генерального прокурора України, Прокурора Донецької області

про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Генерального прокурора України (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Прокурора Донецької області (юридична адреса: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, 6) про визнання протиправними дії щодо відмови у виплаті мені грошової допомоги відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зобов'язання провести нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі заробітної плати, з якого перерахована пенсія при звільненні з органів прокуратури на підставі довідки №18-57-200 від 14.04.2015 року, здійснити виплати з урахуванням індексу інфляції.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, не виплачуючи грошову допомогу відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту працівників прокуратури.

Зазначає, що позивач вийшов на пенсію раніше набуття чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», тому вважає, що ч.16 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції чинній на момент виходу позивача на пенсію, не пов'язувала виплату грошової допомоги із обов'язковим звільненням.

Вважає, що, оскільки в Україні за минулий період відбулась інфляція, позивач має право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію з урахуванням інфляції.

Враховуючи викладене, просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідачі вказали на її безпідставність та зазначили, що, відмовляючи у виплаті грошової допомогу позивачу відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратутру», відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту працівників прокуратури.

Зазначили, що позивач при призначенні пенсії у 2002 році роботу не припинила та, відповідно на пенсію не вийшла.

Вказали, що позивач продовжив працювати до 14.04.2015 року, після чого вийшов на пенсію, на час виходу позивача на пенсію норма, яка передбачала виплату грошової допомоги, була відсутня.

Крім того, зазначили, що позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи наведене, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, що підтверджене копією паспорту серії НОМЕР_2 та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру, отримує пенсію за вислугою років (а.с. 13-16).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з березня 1984 року по 14 квітня 2015 року працювала в органах прокуратури Донецької області.

Згідно пенсійного посвідчення від 01.10.2002 року № НОМЕР_3 пенсія за вислугою років призначена ОСОБА_1 з 05.09.2002 року (а.с. 16).

Згідно наказу прокурора Донецької області від 14.04.2015 року № 497-к ОСОБА_1 звільнена з посади прокурора прокуратури Волноваського району за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років (а.с. 50).

11.09.2015 року ОСОБА_1 звернулась до прокуратури Донецької області з заявою щодо виплати грошової допомоги відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (а.с. 18).

01.10.2015 року прокуратурою Донецької області на звернення ОСОБА_1 надана відповідь № 18-334вих-15 про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у зв'язку із звільненням (а.с. 53).

18.12.2016 року ОСОБА_1 звернулась до прокуратури Донецької області з заявою щодо виплати грошової допомоги відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (а.с. 54).

28.12.2016 року прокуратурою Донецької області на звернення ОСОБА_1 надана відповідь № 18-1065вих-16 про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у зв'язку із звільненням(а.с. 55).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Частиною 2 статті 131-1 Конституції України визначено, що виключно організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах прокуратури регулюються Законом України «Про прокуратуру».

Згідно ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами, делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» єдність системи прокуратури України забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.

Як зазначалось раніше, позивач у справі проходив службу в органах прокуратури Донецької області.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.16 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, в редакції чинній до 01.04.2014 року, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Абзацом третім пп.3 п.3 розділу ІІ Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01.04.2014 року, вказану ч.16 ст.50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру» - виключено.

На час розгляду справи Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» або окремі його положення таким, що не відповідає Конституції України, не визнавався.

Верховний Суд України у постанові від 28.04.2015р. №21-87а15 дійшов правового висновку, за яким обов'язковою умовою виплати одноразової грошової допомоги, встановленої частиною п'ятнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, є вихід працівника на пенсію за вислугу років.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.11.2013 року у справі №1-14/2013 (№11-рп/2013) за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» зазначив, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Суд вважає, що вказаний висновок підлягає застосуванню і до спірних правовідносин в цій справі.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у 2002 році позивач звільнений з посади в порядку переведення на іншу посаду органів Прокуратури Донецької області, у 2002 році та до 14.04.2015 року позивач з органів прокуратури не звільнювався, в той час як вихід на пенсію пов'язаний зі звільненням з роботи.

Таким чином, у 2002 році позивач набув право на пенсію та оформив пенсію за вислугу років, проте фактично не виходив на пенсію, тобто не припиняв роботу в органах прокуратури.

Тобто, до 01.04.2014 року у позивача не виникало право на отримання грошової допомоги за ч.16 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, в редакції чинній до 01.04.2014 року.

На момент звільнення позивача з органів прокуратури право прокурорів на отримання грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури передбачене не було.

Щодо доводів відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи наведене та те, що на час звільнення позивача з органів прокуратури нормами чинного законодавства право прокурорів на отримання грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури передбачене не було, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо перерозподілу судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Генерального прокурора України (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Прокурора Донецької області (юридична адреса: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, 6) про визнання протиправними дії щодо відмови у виплаті мені грошової допомоги відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратутру», зобов'язання провести нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі заробітної плати, з якого перерахована пенсія при звільненні з органів прокуратури на підставі довідки №18-57-200 від 14.04.2015 року, здійснити виплати з урахуванням індексу інфляції - відмовити повінстю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.