Рішення № 79492161, 28.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року Справа № 160/9183/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ількова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0258271210 та №0258321210 від 08.10.2018 р.-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням редакції уточненої позовної заяви від 12.12.2018 року (а.с.90-93), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 року форми «Ш» № 0258271210 та від 08.10.2018 року форми «Ш» №0258321210 прийняті ГУ ДФС у Дніпропетровській області, якими товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» визначено штрафну санкцію у розмірі 137964,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що посадовими особами відповідача проведено перевірку, за наслідком якої складено акт від 20.09.2018 року № 54658/04-36-12-10/25515076, висновками якого встановлено, що в порушення пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 ПК України товариством несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання, зазначеного в податковій декларації за серпень 2015 року та грудень 2015 року, в сумі 635640,00 грн. в результаті чого було донараховано штрафну санкцію в розмірі 137964,80 гривень. Позивач не погоджується із застосуванням до нього штрафних санкцій, оскільки ТОВ «Україна» 29.09.2015 року зарахувало на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ кошти в сумі 635640,00 грн. (дата транзакції 29.09.2015 року). Так, на електронний рахунок 37519000040445 для зарахування коштів узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року №91922914923 від 17.09.2015 року, по терміну сплати 30.09.2015 року (платіжне доручення № 488 від 29.09.2015 року на суму 635640,00 грн.). Залишок на електронному рахунку станом на 30.09.2015 року становив 635640,00 гривень. Списання коштів з електронного рахунку на особовий рахунок не було здійснено в результаті зміни бюджетних рахунків напередодні. Про не списання коштів, особи ДФС повідомили платника податків в усній формні, у грудні 2015 року і тільки 30.12.2015 року повернули кошти на основний рахунок підприємства. Тобто, кошти в сумі 635640,00 грн. три місяці безконтрольно перебували на електронному рахунку, до якого товариство не мало доступу. 22.12.2015 року позивачем було повторно сплачено спірну суму ПДВ. Тобто, кошти у сумі 635640,00 грн. три місяці перебували на електронному рахунку, до якого товариство не мало доступу. Отже, позивачем своєчасно було сплачено грошові кошти за податковою декларацією за серпень 2015 року та грудень 2015 року, у зв'язку з чим контролюючим органом неправомірно застосовані штрафні санкції до ТОВ «Україна».

Ухвалою суду від 06.12.2018 року адміністративний позов ТОВ «Україна» залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.12.2018 року у зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у цій справі, розгляд справи № 160/9183/18 призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 14.01.2019 року.

10.01.2019 року представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому ГУ ДФС у Дніпропетровській області, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав того, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату ТОВ «Україна» узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі поданих декларацій з податку на додану вартість, в яких відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування у зв'язку з несвоєчасним поданням платіжних доручень до установ банку. Відповідно, на момент погашення у ІКПП в автоматичному режимі розрахувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань згідно з п.126.1 ст.126 Кодексу у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

14.01.2019 року у судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд справи відкладено на 28.01.2019 року.

16.01.2019 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач не погоджується з фактом не своєчасної сплати сум податкових зобов'язань в розмірі 635640,00 грн., оскільки сума в розмірі 635000,00грн. надійшла на спецрахунок електронного адміністрування вчасно (29.09.2015р.), але з причин зміни реквізитів бюджетних рахунків напередодні, до бюджету не перерахована. Повернення податковим органом суми ПДВ відбулось тільки 30.12.2015 року.

Також, 22.01.2019 року від представника позивача надійшли пояснення по справі, стосовного того, що період з 01.07.2014р. по 31.12.2016 року був детально перевірений податковим органом, що підтверджує акт перевірки № 3646/04-36-14-03-25515076 від 06.02.2017 року, а тому повторна перевірка цього періоду суперечить вимогам п.п.78.1.12 ПК України.

28.01.2019 року у судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

14.01.2019 року позивач подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про судове засідання, при цьому про причини неявки суд не повідомили.

Згідно положень частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

20.09.2018 року фахівцями Західно-Донбаської ОДПІ на підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «Україна» питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, в яких відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за серпень 2015 рокуё грудень 2015 року.

За результатами перевірки 20.09.2018 року складено акт №54658/04-12-10/255150 у висновку якого зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату ТОВ «Україна» узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, в яких відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування в зв'язку з несвоєчасним поданням платіжних доручень до установ банку.

Так, актом від 20.09.2018 року №54658/04-12-10/255150 зафіксовано, що:

- граничний термін сплати за податкової декларацією з податку на додану вартість (скорочена) № 9192914923 від 17.09.2015 року за серпень 2015 року - 30.09.2015 року, фактична дата сплати 22.12.2015 року;

- граничний термін сплати за податкової декларацією з податку на додану вартість (скорочена) № 9273450549 від 19.01.2016 року за грудень 2015 року - 30.01.2016 року, фактична дата сплати 05.02.2016 року.

На підставі акту №54658/04-12-10/255150 від 20.09.2018 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 року:

- №0258321210 форми «Ш», яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 616381,00 грн, зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 123276,20 гривень;

- №0258271210 форми «Ш», яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 6 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 146886,00 грн, зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 14688,60 гривень.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 р. №0258321210 та №0258271210 неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1, 49.3 ст.49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, 17.09.2015 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, в якій було самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 616381,00 гривень. Граничний термін сплати податків по декларації по податку на додану вартість за серпень 2015 року спливав 30.09.2015 року, відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України.

29.09.2015 року позивач сплатив суму податкового зобов'язання на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ на суму 635640,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 488 від 29.09.2015 р. (а.с.81) однак кошти не було перераховано до казначейства у зв'язку із зміною бюджетних рахунків.

Повернення коштів з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ відбулось 30.12.2015 року.

Так, 30.12.2015 року ТОВ «Україна» повторно сплатило самостійно визначене податкове зобов'язання, що підтверджується випискою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку ТОВ «Україна» № 26006187765 від 14.01.2019 року на суму 635640,00 гривень.

Також, ТОВ «Україна» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочена) №9273450549 від 19.01.2016 року, граничний термін сплати податків у розмірі 146886,00 грн. по декларації по податку на додану вартість за грудень 2015 року сплив 30.01.2016 року, відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (Стаття 87 ПК України).

Пунктом 43.4 статті 43ПК України встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунків банку.

Згідно пункту 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції (Пункт 129.6 статті 129 ПК України).

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ, встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України є несплата узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

Як встановлено судом, 29.09.2015 року (граничний термін сплати 30.09.2015р.) позивач сплатив суму податкового зобов'язання на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ у розмірі 635640,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 488 від 29.09.2015 р. (а.с.81), однак кошти не було перераховано до казначейства у зв'язку із зміною бюджетних рахунків.

У грудні 2015 року ТОВ «Україна» дізналось, що кошти з електронного рахунку на особовий рахунок не було списано, через зміну бюджетних рахунків.

Повернення коштів позивачу, з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ відбулось 30.12.2015 року.

З 22.12.2015 року по 29.12.2015 року позивачем було повторно здійснено сплату за податковою декларацією з податку на додану вартість (скорочена) №9192914923 за 2015 рік., згідно платіжного доручення: № 619 від 22.12.2015 р. на суму 5000,00 грн., від 25.12.2015 року № 621 на суму 210000,00 грн., №631 від 29.12.2015 р. на суму 201381,00 грн. та № 627 від 28.12.2015р. на суму 200000,00 гривень.

Отже, 30.12.2015 року ТОВ «Україна» повторно сплатило самостійно визначене податкове зобов'язання, що підтверджується випискою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку ТОВ «Україна» № 26006187765 від 14.01.2019 року на суму 635640,00 гривень.

Тобто, суд дійшов висновку, що позивач виконав вимоги ПК України та сплатив самостійно визначене податкове зобов'язання у 10-ти денний строк, який обраховується з остатнього дня відповідно граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації.

При цьому, за результатами проведеної перевірки ТОВ «Україна» з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно визначених податкових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, грудень 2015 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0258321210 форми «Ш», у зв'язку з несвоєчасною сплатою податку на додану вартість у сумі 635640,00, а саме: встановлено 83, 86, 89 та 90 днів прострочення позивачем податкового зобов'язання внаслідок сплати ним: 1000,00 грн. -22.12.2015 р., 42000,00 грн.- 25.12.2015 р., 40000,00 грн.- 28.12.2015 р. та 40276,20 грн. - 29.12.2015 р., граничний термін сплати якого настав також 30.09.2015 року, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій (а.с.15).

Судом досліджено квитанцію від 29.09.2015 року, ТОВ «Україна» будучи тривалий час постійним клієнтом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», протягом звітного періоду перераховано на електронний рахунок кошти на загальну суму 635640,00 грн. по сплаті податків до бюджету. Так, насправді вказана квитанція від 29.09.2015 року підтверджує сам факт сплати ТОВ «Україна» самостійно визначеної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 635640,00 грн. та сторонами не заперечується.

Згідно п.200-1.2 ст.200 ПК України, платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим п.87.1 ст.87 цього Кодексу.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Відповідно до п.200-1.4 вказаного Кодексу, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Пункт 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 року №569 передбачає, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Згідно п.20 та 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 року №569, для перерахування до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає пункту 209.18 статті 209 Кодексу, сум узгоджених податкових зобов'язань (в тому числі сум податку, що підлягають перерахуванню до державного бюджету згідно з пунктом 23 цього Порядку) відповідно до поданої податкової звітності з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає п.209.18 ст.209 Кодексу.

На підставі таких реєстрів Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає пункту 209.18 статті 209 Кодексу, з електронних рахунків платників податку.

У разі зміни платником даних щодо його реквізитів та/або реквізитів рахунків, на які зараховуються кошти з електронних рахунків, ДФС має право надсилати Казначейству коригуючі реєстри для коригування таких реквізитів або відкликання реєстрів.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Фактично доводи відповідача щодо правомірності прийнятого рішення гуртуються на лінгвістичному трактуванні норм Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що з метою сплати податку, позивачем 29.09.2015 р. подано та зараховано на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ кошти на суму 635640,00 грн. на електронний рахунок 37519000040445 для зарахування коштів узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації за серпень 2015 року № 91922914923 від 17.09.2015 року, по терміну сплати 30.09.2015 року (платіжне доручення №488 від 29.09.2015 року на суму 635640,00 грн.), однак у зв'язку із зміною реквізитів рахунків, на які зараховуються кошти з електронних рахунків не були перераховані до бюджету.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету або встановлення обставин, які перешкоджали платнику податків здійснити таку сплату без наявності його вини.

Виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Разом з тим, визначальним є те, з чиєї вини відбулося несвоєчасне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно сплатив ПДВ в строки встановлені ПК України, зарахування коштів на особовий рахунок платника податків в казначейській службі є єдиним і можливим способом сплати податку до бюджету так як, обслуговування та списання коштів з електронного рахунку відбувається поза його волею в автоматичному порядку, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0258321210 форми «Ш».

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0258321210 форми «Ш», яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 123276,20 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0258271210 форми «Ш», яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 6 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 146886,00 грн., зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 14688,60 гривень, то суд зазначає, про таке.

20.01.01.2016 року ТОВ «Україна» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочена) №9273450549, в якій було самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1493630 гривень. Граничний термін сплати податків по декларації по податку на додану вартість за грудень 2015 року спливав 30.01.2016 року, відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України.

Судом встановлено, що ТОВ «Україна» борг у сумі 146886,00 грн. за грудень 2015 року за декларацією №9273450549 сплатило 05.02.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням від 05 лютого 2016 року №33 (а.с.126).

Отже, позивачем не спростовано, встановлений під час перевірки податковим органом факт не своєчасної сплати грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість (скорочена) № 9273450549 від 19.01.2016 року за грудень 2015 року (граничний термін сплати - 30.01.2016 року), фактична дата сплати 05.02.2016 року, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0258271210 форми «Ш», є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Стосовно твердження позивача про те, що період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року був детально перевірений податковим органом, що підтверджує акт перевірки № 3646/04-36-14-03-25515076 від 06.02.2017 року, а тому повторна перевірка цього періоду суперечить вимогам п.п.78.1.12 ПК України, слід зазначити, що предметом документальної виїзної перевірки від 06.02.2017 року було дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, в той час як предмет камеральної перевірки від 20.09.2018 р. є своєчасність сплати ТОВ «Україна» узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0258271210 та №0258321210 від 08.10.2018 р., підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.10.2018 року форми «Ш» № 0258321210, яким зобов'язано ТОВ «Україна» сплатити штраф у розмірі 20% на суму 123276,20 гривень.

Судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у розмірі 1849,14 гривень.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0258271210 та №0258321210 від 08.10.2018 р. - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.10.2018 року форми «Ш» № 0258321210, яким зобов'язано ТОВ «Україна» сплатити штраф у розмірі 20% на суму 123276,20 гривень.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" судові витрати в сумі 1849,14 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (53612, Дніпропетровська область, с. Маломихайлівка, вул.Центральна,21, код ЄДРПОУ25515076).

Відповідач: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков