Ухвала суду № 79489842, 24.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.01.2019Справа № 910/16132/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019)

до Фірма "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675)

про стягнення 14 856 932, 43 Євро

Представники сторін:

від позивача: Кузовлев Р.В. - представник

від відповідача: Римар С.Ю. - представник, Цімерман О.І. - представник, Оніщенко О.В. - представник, Саєнко Ю.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" з позовом до Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 14 856 932, 43 Євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що свої зобов'язання за договором кредиту № 252-СВ від 04.03.2004 з подальшими змінами до нього відповідач не виконав, сплативши, сплативши заборгованість за кредитом лише в сумі 688 067, 57 Євро, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість станом на 23.10.2018 за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 14 856 932, 43 Євро, що й послугувало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16.01.2019.

07.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову.

10.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача до заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 заяву Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю, що знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах ціни позову 14 856 932 євро 43 євроценти.

21.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю на дії приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Телявського А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 прийнято до розгляду скаргу Фірми Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю на дії приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Телявського А.М. та призначено її до розгляду на 16.01.2019.

09.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про залучення до участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

11.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача на скаргу на дії приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Телявського А.М.

14.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення приватного виконавця на скаргу Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю на дії приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Телявського А.М.

У підготовчому засіданні 16.01.2019 представник відповідача надав суду письмові заперечення щодо вирішення справи в господарському суді, в яких просив суд залишити без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018.

За наслідками підготовчого засідання 16.01.2019 судом у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.01.2019.

Також у судовому засіданні 16.01.2019 судом було оголошено перерву щодо розгляду скарги на дії приватного виконавця у порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 23.01.2019.

У підготовчому засіданні 23.01.2019 представник позивача надав суду письмові пояснення на заперечення відповідача щодо розгляду справи в господарському суді, в яких просив суд відмовити відповідачу щодо залишення позовної заяви без розгляду.

За наслідками підготовчого засідання 23.01.2019 судом у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 24.01.2019.

У судовому засіданні 23.01.2019 щодо розгляду скарги на дії приватного виконавця представник відповідача надав суду додаткові пояснення до поданої ним скарги.

Також у даному судовому засіданні приватний виконавець надав суду додаткові пояснення на скаргу на дії приватного виконавця.

За наслідками судового засіданні щодо розгляду скарги на дії приватного виконавця судом у порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 30.01.2019.

24.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на письмові пояснення позивача.

У підготовчому засіданні 24.01.2019 суд продовжив розгляд заперечення відповідача щодо вирішенні спору в господарському суді.

Представник відповідача підтримав подані раніше заперечення, надав суду додаткові пояснення, просив суд залишити позовну заяву без розгляду та скасувати заходи забезпечення позову.

Представник позивача заперечував щодо залишення позовної заяв без розгляду.

Із поданих відповідачем заперечень щодо вирішення справи в господарському суді вбачається, що згідно додаткової угоди № 48 від 30.09.2016 до кредитного договору № 252 -СВ від 04.03.2014, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Фірмою "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю, а саме п. 10 додаткової угоди № 48 сторони дійшли згоди викласти пункт 11.2. кредитного договору в наступній редакції: "11.2. Вирішення спорів.

Будь які спори, що виникають з цього Договору або у зв'язку з ним, а також будь які спори щодо дійсності цього Договору підлягають розгляду у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадськості організації "Союз інвесторів України" згідно з регламентом (положенням) зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди, і з яким сторони ознайомилися.

Найменування Сторін та їх місцезнаходження у цій третейській угоді відповідають найменуванню сторін та їх місцезнаходженню за даним Договором.

Місце і дата укладання цієї третейської угоди відповідають місцю і даті укладання Договору".

Відповідач зазначає, що положення кредитного договору в редакції додаткової угоди № 48 від 30.09.2016 є нічим іншим як третейською угодою між сторонами, а право сторін на узгодження в договорі передачі спорів на розгляд визначеного ними третейського суду та визнання компетенції цього суду відповідає вимогам законодавства, а відтак відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018.

Натомість, позивач у своїх письмових поясненнях заперечує щодо заперечень відповідача на розгляд справи у господарському суді з наступних підстав.

Позивач зазначає що, доводи відповідача є передчасними та помилковими, оскільки, на його думку, сама по собі третейська угода (третейське застереження) про передання спору на розгляд до третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що право звернення до суду за захистом свої прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а розгляд спору у третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом погодження вказаного питання між сторонами.

Відтак, позивач посилається на те, що наявне третейське застереження між сторонами не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору та не може свідчити про обмеження права сторони на судовий захист.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами по справі докази, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що спір який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" закріплено види та форму третейської угоди та відповідно встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про третейські суди" сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до ст. 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

Отже, судом встановлено, що сторони, укладаючи додаткову угоду № 48 від 30.09.2016 до кредитного договору № 252 - СВ від 04.03.2014, а саме п. 10 додаткової угоди погодили третейську угоду у вигляді третейського застереження, якою в свою чергу закріпили той факт, що у разі наявності між позивачем та відповідачем спорів з приводу виконання (невиконання) умов кредитного договору останні підлягають розгляду у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадськості організації "Союз інвесторів України" згідно з регламентом (положенням) зазначеного третейського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про третейські суди" якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Суд вказує, що дана додаткова угода, яка містить третейське застереження, підписана повноважними представниками сторін та скріплена відповідними печатками товариств, а тому суд вважає, що остання є дійсною, оскільки відповідає внутрішній волі позивача та відповідача, при цьому, доказів зворотного сторонами по справі надано не було.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що докази недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання угоди позивача про передачу даного спору на вирішення третейського суду в матеріалах справи відсутні, а відтак, зазначені обставини Господарським судом міста Києва не встановлено.

При цьому, як вбачається із самого третейського застереження, сторонами зазначено назву конкретного третейського суду - Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадськості організації "Союз інвесторів України", що у свою чергу виключає можливість фіктивності такої угоди між сторонами, а навпаки вбачається спрямоване на чинність та виконуваність останньої, а відтак, й на дійсність самого третейського застереження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

Також суд, вважає за доцільне зазначити, що предмет спору по даній справі, а саме, стягнення коштів в іноземній валюті, жодним чином не впливає на неможливість передання останнього на розгляд до третейського суду, оскільки, ст. 6 Закону України "Про третейські суди" не містить жодних застережень щодо розгляду спорів, які виникають з приводу кредитних правовідносин, у яких кредит видавався у іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 973/25/18 та у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 № 910/8925/18.

Крім того, як вбачається з п. 10 додаткової угоди № 48, сторони укладаючи третейське застереження, ознайомилися з регламентом (положенням) Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадськості організації "Союз інвесторів України", яким у свою чергу також не закріплено винятків щодо розгляду кредитних спорів в іноземній валюті.

Стосовно доводів позивача щодо позбавлення його права на судовий захист та права вибору суду слід зазначити таке.

Укладення сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження являло собою не відмову від можливого звернення до суду, а обрання ними третейського вирішення можливого спору (спорів) як особливої форми судового захисту, як зазначено в статті 3 Закону України "Про третейські суди", завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

У даному випадку йдеться не про "делегування функцій судів" (яке забороняється статтею 124 Конституції України), а про третейський розгляд з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (частина перша статті 1 названого Закону). Такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами третейської угоди свідомо і добровільно, оскільки іншого сторонами по справі додано до матеріалів справи не було.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду від 11.10.2018 у справі № 915/109/18.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Приписами п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

З огляду на викладене вище, враховуючи пояснення представників сторін, заперечення відповідача щодо розгляду справи у господарському суді та чинність третейського застереження між сторонами, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо вимоги відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018, то слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 було вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю, що знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах ціни позову 14 856 932 євро 43 євроценти.

Приписами ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, з огляду на залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018.

Також, у зв'язку із залишенням позовної заяви без розгляду, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" про залучення до участі у справу у якості третьої особи судом не розглядається.

Керуючись ст. 22, п.7 ч. 1 ст. 226 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019) до Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3; ідентифікаційний код 14078675)

про стягнення 14 856 932, 43 Євро - залишити без розгляду.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 у справі № 910/16132/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 29.01.2019.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Баранов