Рішення № 79489582, 29.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.2019 Справа № 905/2134/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи за позовом Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 2191,52 грн. -

Без повідомлення (виклику) учасників справи, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 2191,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №49697253 від 12.05.2018, перевізником було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційний акт №482004/223 від 16.05.2018. Наявність вказаних обставин, за твердженням позивача, є підставою для стягнення з перевізника вартості нестачі вантажу у розмірі 2191,52 грн.

12.12.2018 через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшли письмові заперечення, згідно з яких представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позивачем не надано документу, який засвідчує вартість відправленого вантажу у вагоні №66178104.

18.12.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.12.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

12.05.2018 за залізничною накладною №49697253 (відправник) зі станції відправлення Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Покровськ відвантажило на адресу ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» (одержувач) у вагоні №66178104 вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті. Виходячи зі змісту накладної №49697253, маса вантажу у вагоні №66178104 становить 54500 кг. Вугілля у вологому стані. Вантаж завантажено нижче рівня бортів.

Під час прибуття вагону на станцію Покровськ Донецької залізниці на підставі ст.24, 52 Статуту залізниць України 25.06.2017 згідно акту загальної форми №694 від 16.05.2018 була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №66178104 тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Під час перевірки на 150-тонних електронних вагах вантажоотримувача, повірених 24.01.2018, виявилось, що у вагоні №66178104 фактична маса брутто вагону склала 73400кг., вага тари 21500 кг., маса вантажу нетто 51900 кг., що менше проти даних залізничної накладної на 2600 кг.

Під час комерційного огляду вагону було встановлено, що вантаж прибув у справному вагоні, люка закриті, просипання вантажу не має. Навантаження нижче бортів на 40-50 см. Поверхня вантажу вкатана, потоптана, маркування не проглядається. Над 1, 2 люками праворуч за рухом потягу присутня виїмка 300 см. на 200 см. на 50 см.; над рюками ліворуч 300 см. на 200 см. на 50 см.

Факт нестачі вантажу у вагоні №66178104 підтверджується комерційним актом №482004/223 від 16.05.2018, який підписаний належними особами, зокрема: в.о. начальника станції та робітниками станції.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт” перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачами в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

За змістом статті 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002 президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

У графі 20 залізничної накладної №49144520 “Найменування вантажу” зазначено, що спірний вантаж (вугілля кам'яне) навантажено нижче бортів з вологістю – 6,8%.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

За даними комерційного акту №482004/223 від 16.05.2018 недостача у вагоні №66178104 складає 2600 кг.

Згідно із розрахунку кількості та вартості втраченого вугілля марки ДГР (0-200) згідно комерційних актів вартість однієї тони вугілля кам’яного у вагоні №66178104 складає 1451,34 грн.

Суд вважає, що зазначений розрахунок є належним та допустимим доказом, що підтверджує вартість спірної партії вугілля, яка перевозилась за залізничною накладною №49697253 у вагоні №66178104.

Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення збитків за спірною відправкою суд встановив, що вартість недостачі вантажу у вагоні №66178104 складає 2191,52 грн. виходячи з наступного розрахунку:

2600 – 1090 кг (54500 кг х 2%) = 1510 кг.

1,51 т. х 1451,34 грн. = 2191 грн. 52 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним, в зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 2191,52 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційного акту, суд дійшов висновку, що саме відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає про наступне.

За приписами ст.130 Статуту залізниць України, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач.

Відповідно до ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, залізнична накладна №49697253 від 12.05.2018 містить переуступний напис про те, що право на пред'явлення претензії та позову передано Державному підприємству «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1». Вказаний напис засвідчено підписами генерального директора та головного бухгалтера ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» (одержувача) та скріплено печаткою підприємства.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом до відповідача.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості нестачі вугілля у розмірі 2191,52 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 2191,52 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208) вартість нестачі вугілля у розмірі 2191 (дві тисячі сто дев’яносто одна) грн. 52 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 29 січня 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов