Ухвала суду № 79487127, 24.01.2019, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

24 січня 2019 р. Справа № 626/553/17 провадження № 1-кп/632/43/19

УХВАЛА

24 січня 2019 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого - Васяновича Г.М., суддів: Афанасьєва В.О., Росохи А.В., за участю: секретаря судового засідання Бойченко С.В., прокурорів Коваленка Ю.В., Середи С.С., обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників - адвокатів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13, представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_14, ОСОБА_15, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_6, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України, ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року змінено територіальну підсудність розгляду даного кримінального провадження. Кримінальне провадження передано на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Харківської області.

07 грудня 2018 року обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні надійшов до Первомайського міськрайонного суду Харківської області, на підставі якого було призначене підготовче судове засідання.

Після виконання судом вимог ст. ст. 342 - 345, 384 КПК України прокурори доповіли про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, оскільки дане процесуальне рішення складене відповідно до вимог КПК України, територіальна підсудність визначена апеляційним судом, підстав для закриття провадження, його зупинення або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.

Обвинувачені не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, однак у вирішені цього питання поклалися на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5

B.М.

Захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 заявили про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду.

У свою чергу представник потерпілих - адвокат ОСОБА_14 заперечуючи проти призначення судового розгляду, заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки на його думку, цей документ та реєстр матеріалів досудового розслідування складені з порушенням вимог ст. ст. 110, 291 КПК України - обвинувальний акт містить формулювання підозри, а не обвинувачення у формі твердження про вчинення

зазначеними вище особами діянь, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, висунутого в порядку, встановленому КПК України.

При цьому представник потерпілих - адвокат ОСОБА_14 зазначив, що відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, а саме зазначення, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є підозрюваними, а не обвинуваченими, порушує право на захист вказаних осіб та не дає можливості визначити межі судового розгляду, а отже на думку автора клопотання на даний час відсутній предмет судового розгляду.

Також представник потерпілих зазначив, що у обвинувальному акті містяться суперечності щодо обставин, які обтяжують покарання підозрюваним, так, з описової частини щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень вказаними особами вбачається наявність обтяжуючих обставин, однак, далі по тексту зазначено, що як пом’якшуючи так і обтяжуючи обставини не встановлені.

До того ж, представник потерпілих вказав, що в обвинувальному акті, окрім осіб про яких йдеться вище, зазначено, що підозрюваним є і ОСОБА_16, однак, це не відповідає дійсності, оскільки останній на даний час засуджений та йому призначене покарання згідно із вироком від 07 листопада 2018 року. Тобто на думку адвоката ОСОБА_14 вказівка в обвинувальному акті на те, що ОСОБА_16 має статус підозрюваного не ґрунтується на законі.

Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13, кожний окремо, підтримали клопотання свого представника та просили його задовольнити.

Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_15 також підтримав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки вважає, що воно є законним і обґрунтованим.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та наявні матеріали кримінального провадження, доходить наступного.

Відповідно до п. З ч. З ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, лише якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, передбачає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Із обвинувального акту вбачається, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінальних правопорушень, які вважав встановленими, правову кваліфікацію цих правопорушень з посиланням на КК України, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею, а тому доводи представника потерпілих - адвоката ОСОБА_14, про які йдеться вище, не можуть бути підставою для визнання обвинувального акту таким, що не відповідає вимогам КПК України, та його повернення прокурору.

Крім того суд зазначає, що доводи представника потерпілих про те, що у обвинувальному акті визначений процесуальний статус ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_16, як підозрюваних, не відповідає дійсності, оскільки із змісту цього документу вбачається, що у ньому при викладені фактичних обставин кримінальних правпорушень, у контексті

сформульованого обвинувачення кожній із зазначених осіб, наведена дата повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, та їх правова кваліфікація згідно із КК України. Однак за змістом ці данні носять лише інформативний характер і не визначають процесуального статусу.

Щодо доводів про те, що обвинувальний акт містить відомості про ОСОБА_16, який на теперішній час засуджений, що на думку представника потерпілих є незаконним, суд зазначає наступне.

Обвинувальний акт був складений та затверджений 13 квітня 2017 року, а 18 квітня цього ж року надійшов до суду першої інстанції. Цим процесуальним документом було висунуто обвинувачення і ОСОБА_16, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України.

Ухвалою суду від 21 лютого 2018 року матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_16 на підставі ст. ст. 217, 334 КПК України виділені в окреме провадження.

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року ОСОБА_16 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, засуджений до покарання у виді позбавлення волі та звільнений від його відбування з випробуванням.

Тобто, описані вище дії вчинялися згідно із вимогами КПК України та з ухваленням відповідних судових рішень.

Стаття 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Керуючись зазначеною нормою КПК України, враховуючи наведені обставини, які виникли під час судового розгляду, суд доходить висновку, що і ці доводи представника потерпілих про повернення обвинувального акту прокурору є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі, у зв’язку із чим не вбачає підстав для повернення обвинувального акту прокурору.

Системний аналіз наведених норм кримінально — процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що за наведених обставин суд повинен продовжити судовий розгляд стосовно зазначених вище обвинувачених, у межах висунутого їм обвинувачення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання представника потерпілих - адвоката ОСОБА_14 задоволенню не підлягає.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно вказаних вище осіб, суд доходить висновку про можливість призначення судового розгляду з наступних підстав.

Так, обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України, територіальна підсудність визначена апеляційним судом, підстави для закриття провадження, його зупинення або повернення обвинувального акту прокуророві, відсутні.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду, не встановлено.

Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце його проведення, з’ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, питання про склад осіб, які братимуть у ньому участь, вчинивши всі необхідні дії, завершив підготовку до судового розгляду.

Судовий розгляд кримінального провадження, відповідно до ч. З ст. 31 КПК України здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів, оскільки після роз’яснення права на суд присяжних, згідно зі ст. 384 КПК України, обвинувачені не заявили клопотання про здійснення кримінального провадження судом присяжних.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, а також у зв’язку із тим, що ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, продовження злочинної діяльності, не змінились та продовжують існувати.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисник ОСОБА_7 проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який був застосований щодо зазначених осіб під час досудового розслідування, а у подальшому продовжений, заперечували, посилаючись на його тривалість і необґрунтованість відповідних клопотань прокурора, та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора також заперечували та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, обґрунтовуючи наведене тим, що ризики прокурором не обґрунтовані та не доведені. При цьому захисник зауважила, що ОСОБА_2 раніше не судимий, мав місце роботи, де характеризувався позитивно, має міцні соціальні зв’язки - проживав разом із батьками, і стабільне джерело доходу за рахунок ведення домашнього господарства. Крім того, захисник зазначила про незадовільний стан здоров’я обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_11 проти задоволення клопотання прокурора заперечували і просили змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт, вказавши, що ризики, наведені у клопотанні прокурора, не обґрунтовані, натомість, обвинувачений має стійкий стабільний дохід, місце реєстрації, де проживає постійно, двох неповнолітніх дітей, матір похилого віку, тобто, міцні соціальні зв’язки, які забезпечать його належну процесуальну поведінку.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, 01 листопада 2016 року слідчим суддею Красноградського районного суду Харківської області відносно ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2016 року.

02 листопада 2016 року слідчим суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

У подальшому строки тримання обвинувачених під вартою - кожного окремо, неодноразово продовжувалися, останній раз - по 04 лютого 2019 року, включно.

Підставами для застосування та продовження цього запобіжного заходу стала обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховання або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також, з положень ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. З частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України, ОСОБА_3 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, тобто особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання, максимальна санкція яких становить п’ятнадцять років позбавлення волі, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, а ОСОБА_5 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - особливо тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, на цей час як потерпілі, так і свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, в світлі

чого ризики, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою і були підставами для застосування саме такого запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшилися і продовжують існувати, з цих підстав суд доходить висновку про доцільність продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_5 і ОСОБА_4 під вартою.

Щодо питання, чи є можливим запобігання наявним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, то суд у світлі даних, які характеризують обвинувачених, а також даних про їх місця проживання, рід занять, майновий стан, соціальні зв’язки, зв’язки з країною, в якій вони піддаються кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Доводи сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.

Поряд з цим, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, суд серед іншого враховує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ЕСНК. 2000-ІХ).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (зіпе циа поп) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява № 42310/04).

Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. З ст. 17 КПК України.

Так, у цій справі, строки утримання обвинувачених під вартою не виходять за межі, визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності.

Керуючись ст.ст. 131, 177, 183,314-317 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника потерпілих - адвоката ОСОБА_14 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_6, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України, ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому на 13 годину 00 хвилин 04 лютого 2019 року в приміщенні Первомайського міськрайонного суду Харківської області за адресою: місто Первомайський Харківської області, вулиця Соборна, 18.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Роз’яснити учасникам судового провадження право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмових клопотань.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1

Володимировича, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 60 днів, тобто по 24 березня 2019 року, включно.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2

Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_2, на 60 днів, тобто по 24 березня 2019 року, включно.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на 60 днів, тобто по 24 березня 2019 року, включно.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на 60 днів, тобто по 24 березня 2019 року, включно.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, на 60 днів, тобто по 24 березня 2019 року, включно.

У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та їх захисників - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 про зміну обвинуваченим обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали в частині продовження строку тримання обвинувачених під вартою направити для виконання начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Суддя:ОСОБА_17