Рішення № 79484766, 21.01.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9434/18

Провадження № 2/727/187/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Меренчук Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 товариство «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, до відповідача ОСОБА_2

У позові вказує, що 05.05.2006 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №011/0001/32862, згідно умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 75000,00 доларів США строком до 04.05.2014 року, а позичальник зобов’язався належним чином виконати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,00% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов’язання в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

Зазначає, що банк свої зобов’язання виконав та надав ОСОБА_4 кредитні кошти.

Відповідно до умов п.5.1 кредитного договору з урахуванням змін, які було внесено додатковими угодами, позичальник зобов’язався здійснювати погашення кредитної заборгованості безготівковими платежами або готівкою, в касу кредитора: щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3.кредитного договору та остаточне погашення кредиту до 04.05.2014 року (включно) на рахунок, визначений п.4.1. кредитного договору; щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок, визначений кредитним договором.

Позивач стверджує, що позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов’язання та не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості, у зв’язку з чим станом на 24.05.2018 року у позичальника виникла заборгованість в сумі 19069,47 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України становить 497361,01 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 16406,25 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного Банку України 427900,15 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 72,14 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного Банку України 1881,52 грн.; заборгованості по пені в сумі 67579,34 грн.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 06.05.2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №011/0001/1787, який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №6058.

Зазначає, що згідно п.6 договору іпотеки предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 45,30 кв.м., житловою площею 26,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вулиця Стасюка (на даний час вулиця Небесної Сотні)АДРЕСА_1 та належить на праві власності іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, посвідченого Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 4-2822 від 14.09.2005 року, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.09.2005 року за номером 9927758 та ОСОБА_6 про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 10575250, виданого Чернівецьким міським БТІ 06.05.2006 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Позивач стверджує, що з укладенням кредитного договору та договору іпотеки кредитор отримав законне право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на заставлене за іпотечним договором майно, а також стягнути з позичальника суму основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом.

На основі викладеного, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №011/0001/32862 від 05.05.2006 року в сумі 16478,39 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України на дату розрахунку становить 429781,67 грн. (заборгованості за тілом кредиту та відсотками) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру, загальною площею 45,30 кв.м., житловою площею 26,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вулиця Стасюка (на даний час вулиця Небесної Сотні)АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 6446,72 грн.

Ухвалою судді від 26 вересня 2018 року провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором – відкрито.

Представник позивача АТ «ОСОБА_1 Аваль» ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та у відповіді проти відзиву, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв’язку з цим, на підставі ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 05.05.2006 року між ОСОБА_3 поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_3 товариство «ОСОБА_1 Аваль», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №011/0001/32862 (а.с.21-24), згідно умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 75000,00 доларів США строком до 04.05.2014 року, а позичальник зобов’язався належним чином виконати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,00% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов’язання в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

ОСОБА_3 поштово-пенсійний банк «Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_3 товариство «ОСОБА_1 Аваль», свої зобов’язання виконав та надав ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 75000,00 доларів США, що підтверджується Ф-3 від 06.05.2006 року (а.с.25).

Відповідно до умов п.5.1 кредитного договору з урахуванням змін, які було внесено додатковими угодами, позичальник зобов’язався здійснювати погашення кредитної заборгованості безготівковими платежами або готівкою, в касу кредитора: щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3.кредитного договору та остаточне погашення кредиту до 04.05.2014 року (включно) на рахунок, визначений п.4.1. кредитного договору; щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок, визначений кредитним договором.

Як встановлено в судовому засіданні позичальник ОСОБА_4 не виконав взяті на себе зобов’язання та не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості, у зв’язку з чим станом на 24.05.2018 року у позичальника виникла заборгованість в сумі 19069,47 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України становить 497361,01 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 16406,25 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного Банку України 427900,15 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 72,14 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного Банку України 1881,52 грн.; заборгованості по пені в сумі 67579,34 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.18-19).

Позичальник ОСОБА_4 помер 26.08.2012 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 06.05.2006 року між ОСОБА_3 поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_3 товариство «ОСОБА_1 Аваль», та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №011/0001/1787, який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №6058 (а.с.26-28).

Відповідно до п.6 договору іпотеки предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 45,30 кв.м., житловою площею 26,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вулиця Стасюка (на даний час вулиця Небесної Сотні)АДРЕСА_1 та належить на праві власності іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, посвідченого Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 4-2822 від 14.09.2005 року (а.с.31, 32), зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.09.2005 року за номером 9927758 та ОСОБА_6 про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 10575250, виданого Чернівецьким міським БТІ 06.05.2006 року.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п.27 договору іпотеки, термін дії договору – до 04.05.2014 року (а.с.27зв.).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем ОСОБА_2 29.11.2018 року направлено поштою письмовий відзив на позовну заяву, який отримано судом 03.12.2018 року, в якому відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача. Суд вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що терміном дії договору іпотеки є до 04 травня 2014 року, тобто кінцевим терміном пред’явлення вимоги банком з урахуванням трирічного строку позовної давності була дата 05 травня 2017 року, однак позивач звернувся до суду лише 04 вересня 2018 року, що підтверджується конвертом (а.с.50), а тому, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено, визначений ст.257 ЦК України, строк позовної давності. Поважних причин пропуску цього строку АТ «ОСОБА_1 Аваль» наведено не було.

Посилання представника позивача у відповіді на відзив на те, що строк позовної давності переривався, тому що відповідачем було подано до суду позов про визнання договору іпотеки припиненим, що свідчить про визнання відповідачем боргу є безпідставним, оскільки подання позову відповідачем ОСОБА_2 не впливало на право та обов’язок АТ «ОСОБА_1 Аваль» вчасно, в межах строку позовної давності, звернутися з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, однак позивачем цього зроблено не було.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 3 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 11, 253, 256, 257, 258, 261, 264, 267, 526, 509, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 30 січня 2019 року.

СУДДЯ: