Рішення № 79483999, 25.01.2019, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2394/18

Провадження №2/713/120/19

РІШЕННЯ

іменем України

25.01.2019 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря Мірчева О.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, про визнання права власності на спадкове майно за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області. Посилається нате, що 09 квітня 2016 року померла її матір – ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою с.Лукавці, вул.Засеретська, 5, Вижницького району Чернівецької області. Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами мати прийняла в спадщину але не оформила своїх спадкових прав після смерті батька, ОСОБА_4, що помер 19 серпня 1994 року, якому і належало спадкове майно. Він, як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері, своєчасно, у встановлений законом шестимісячний строк прийняв спадщину. Інших спадкоємців немає. Його брат, ОСОБА_5, помер 25.09.2013 року, спадкоємців після його смерті немає. У видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори їй було відмовлено у зв'язку із тим, що спадкодавцем не були надані належним чином оформлені документи, які посвідчують її право власності на дане спадкове майно, так як за життя остання не отримала свідоцтво про право власності на будинок, не зареєструвала його в передбаченому законом порядку.

Просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Лукавці, вул.Засеретська, 5, Вижницького району Чернівецької області, який належав померлій 09.04.2016 року ОСОБА_3, яке вона прийняла в спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4, який помер 19 серпня 1994 року.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце підготовчого засідання. До початку підготовчого засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

В підготовче засідання представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради не з’явився, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду справи від представника відповідача ОСОБА_2 сільської ради надійшла заява, в якій вони позовні вимоги визнають та просять справу розглядати без участі представника сільської ради.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, врахувавши визнання позову відповідачем, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню в повному об’ємі.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

На підтвердження позивачем ОСОБА_1 позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно за законом, а саме, на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Лукавці, вул.Засеретська, 5, Вижницького району Чернівецької області, надано наступні докази:

Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 Серія І-МИ №150066, виданого повторно 11.08.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис №33 з даних якого вбачається, що 19 серпня 1994 року в с.Лукавці, Вижницького району Чернівецької області, помер ОСОБА_4.

Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 Серія І-МИ №160833, виданого 09.04.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №772 з даних якого вбачається, що 09 квітня 2016 року в м.Чернівці, померла ОСОБА_3.

Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 Серія І-МИ №124271, виданого 25.09.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис з даних якого вбачається, що 25 вересня 2013 року в м.Чернівці, помер ОСОБА_5

Довідка ОСОБА_2 сільської ради №1505 від 12.04.2016 року з даних якої вбачається, що померлий ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 по день його смерті. На день смерті ОСОБА_4 в житловому будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 – дружина.

Довідка ОСОБА_2 сільської ради №1504 від 12.04.2016 року з даних якої вбачається, що ОСОБА_3, яка померла 09.04.2016 року проживала та була зареєстрована за місцем постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 по день її смерті. На день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку ніхто не був зареєстрований та не проживав.

Копія технічного паспорту на житловий будинок, з даних якого вбачається, що житловий будинок під літ. «А» з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в .Лукавці вул.Засерецька, 5, Вижницького району Чернівецької області, 1962 року побудови, вартістю 61747,00 грн.

Постанову державного нотаріуса Вижницького державного нотаріального округу ОСОБА_6 №979/02-31 від 12.12.2018 року з даних якої вбачається, що ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається із житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Лукавці, вул.Засеретська, 5, Вижницького району Чернівецької області, який належав померлій 09.04.2016 року ОСОБА_3, яке вона прийняла в спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4, який помер 19 серпня 1994 року відмовлено, у зв’язку з тим, що ним не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно.

При зверненні з даним позовом до суду позивач посилається на загальні вимоги щодо спадкування за законом.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з часу відкриття спадщини подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу..

Відповідно до ст.1262 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 27.12.2018 року витребувано у державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_6 (59200, м.Вижниця вул.Українська, 95, Чернівецької області), належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3, яка померла 09 квітня 2016 року, спадкова справа №97/2016 року.

З матеріалів спадкової справи №97/2016 року до майна померлої 09.04.2016 року ОСОБА_3 вбачається, що 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що:

померла ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом з спадкодавцем, однак в зв’язку з смертю не оформила своїх спадкових прав;

після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований в с.Лукавці вул.Засерецька, 5, Вижницького району Чернівецької області;

позивач ОСОБА_1, як син померлої ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом, у встановлений законом шестимісячний термін звернувся до державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3;

крім позивача ОСОБА_1 спадкоємців за законом чи за заповітом та інших осіб, які мають право на обов’язкову частку не має. Спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька був ОСОБА_5, який спадщину не прийняв, 25 вересня 2013 року – помер;

позивачу ОСОБА_1 державним нотаріусом не видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв’язку із тим, що ним не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно.

При вирішенні справи судом застосовано наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як видно з представлених доказів, житловий будинок по плану забудови під літ. «А» - 1962 року побудови, знаходиться в сільському населеному пункті, інші особи на володіння та користування даним житловим будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність житлового будинку для проживання ніким не оспорюється.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об’єктів нерухомості є необов’язковим.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, суд вважає, що існують об’єктивні обставини, які перешкоджають у видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому підлягають судовому захисту позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, оскільки є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному об'ємі.

При цьому судом не встановлено порушення нічиїх прав.

Керуючись ст.ст. 16, 392, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст.ст.1, 27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 4, 13, ст.76, 77, 81, 82 ч.4, 200 ч.3, 206 ч.4, 258-265, 354 ЦПК України, Суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП - НОМЕР_1), право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, житловий будинок по плану забудови під літ. «А», з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Лукавці, вул.Засеретська, 5, Вижницького району Чернівецької області, який належав померлій 09.04.2016 року ОСОБА_3, яке вона прийняла в спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4, який помер 19 серпня 1994 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Суддя: І. А. Кибич