Рішення № 79483998, 25.01.2019, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2279/18

Провадження №2/713/99/19

РІШЕННЯ

іменем України

25.01.2019 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря Мірчева О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, Чернівецької області, ОСОБА_3, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4, звернувся в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом до відповідача ОСОБА_2 міської ради, Чернівецької області, ОСОБА_3 Посилається на те, що 29 жовтня 2017 року померла його мати ОСОБА_4, яка проживала і перебувала на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку №25 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у с.Мілієве по вул. Церковній, Вижницького району Чернівецької області, вартістю 43027,00 грн. За життя ОСОБА_4 розпорядилася своїм майном склавши заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження все своє майно, що буде їй належати на день її смерті де б воно не знаходилось та з чого не складалось, а також все те, що вона за законом буде мати право заповіла своєму сину ОСОБА_1. Даний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 20 березня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за №47. Він, як спадкоємець за заповітом прийняв спадщину, оскільки звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_2 районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5 із заявою про оформлення спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що залишилась після смерті матері. Однак не дивлячись на те, що спадщину він прийняв своєчасно, спору відносно спадкового майна немає, нотаріус своєю постановою від 20 листопада 2018 року №770/02-31 відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок у зв'язку із тим, що не були надані належним чином оформлені документи, які посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_4 на дане майно. Крім нього, спадкоємцями першої черги за законом є його сестра, донька померлої, ОСОБА_3, яка спадщину не прийняла та не претендує. Спадкоємців першої черги за заповітом та інших осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні немає. Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_2 районного нотаріального округу ОСОБА_5 відмовила йому у видачі свідоцтва за заповітом після смерті матері, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мілієве, вул.Церковна, 25, Вижницького району Чернівецької області, який належав померлій 29 жовтня 2017 року ОСОБА_4.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. До початку судового засідання позивач ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 міської ради не з’явився, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду справи від представника відповідача ОСОБА_2 міської ради надійшла заява, в якій вони позовні вимоги визнають та просять справу розглядати без участі представника міської ради.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_3 не з’явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності суду не надано, відзив не надано, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_4 обґрунтований і підлягає задоволенню в повному об’ємі.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

На підтвердження позивачем ОСОБА_4 позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, а саме, на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мілієве, вул.Церковна, 25, Вижницького району Чернівецької області, надано наступні докази:

Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 Серія І-МИ №182363, виданого 01.11.2017 року ОСОБА_2 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис №193, з даних якого вбачається, що 29 жовтня 2017 року в с.Мілієве, Вижницького району Чернівецької області, померла ОСОБА_4.

Копія заповіту від 20.03.2007 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Міліївської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, зареєстровано в реєстрі за №47 з даних якого вбачається, що ОСОБА_4 на випадок смерті зробила розпорядження: усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті та на що за законом матиме право, заповіла ОСОБА_4

Копія технічного паспорту на житловий будинок, з даних якого вбачається, що житловий будинок під літ. «А» з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мілієве вул.Церковна, 25, Вижницького району Чернівецької області, 1950 року побудови, вартістю 43027,00 грн.

Постанову приватного нотаріуса ОСОБА_2 районного нотаріального округу ОСОБА_5 №770/02-31 від 20.11.2018 року з даних якої вбачається, що ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається із житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мілієве вул.Церковна, 25, Вижницького району Чернівецької області, який належав померлій 29 жовтня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено, у зв’язку з тим, що ним не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно.

При зверненні з даним позовом до суду позивач посилається на загальні вимоги щодо спадкування за заповітом.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 12.12.2018 року витребувано у приватного нотаріуса ОСОБА_2 районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_5 (59200, м.Вижниця, вул.Українська, 95, Чернівецька область), належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4, яка померла 29 жовтня 2017 року в с.Мілієве, Вижницького району Чернівецької області,спадкова справа №41/2018 року.

З матеріалів спадкової справи №41/2018 року до майна померлої 29.10.2017 року ОСОБА_4 вбачається, що 26 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_2 районного нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 Спадкоємцем за законом є також дочка померлої ОСОБА_3, яка спадщину не прийняла, заяву до нотаріуса про прийняття спадщини не подала.

Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що:

після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований в с.Мілієве вул.Церковна, 25, Вижницького району Чернівецької області;

за життя ОСОБА_4 залишила заповітне розпорядження, згідно якого все своє майно та все на що за законом матиме право на день смерті заповіла позивачу ОСОБА_4;

позивач ОСОБА_4, є спадкоємцем за заповітом, у встановлений законом шестимісячний термін звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_2 районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4;

крім позивача ОСОБА_4 спадкоємцем за законом є дочка померлої ОСОБА_3, інших спадкоємців за законом чи за заповітом та осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадковому майні не має;

позивачу ОСОБА_4 приватним нотаріусом не видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 у зв’язку із тим, що ним не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно.

При вирішенні справи судом застосовано наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як видно з представлених доказів, житловий будинок по плану забудови під літ. «А» - 1950 року побудови, знаходиться в сільському населеному пункті, інші особи на володіння та користування даним житловим будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність житлового будинку для проживання ніким не оспорюється.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об’єктів нерухомості є необов’язковим.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, суд вважає, що існують об’єктивні обставини, які перешкоджають у видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а тому підлягають судовому захисту позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, оскільки є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному об'ємі.

При цьому судом не встановлено порушення нічиїх прав.

Керуючись ст.ст. 16, 392, 1234-1236, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст.1, 27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 4, 13, ст.76, 77, 81, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП - НОМЕР_1), право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, а саме, житловий будинок по плану забудови під літ. «А», з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мілієве, вул.Церковна, 25, Вижницького району Чернівецької області, який належав померлій 29 жовтня 2017 року ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Суддя: І. А. Кибич