Рішення № 79483804, 29.01.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/275/16-ц

Провадження № 2/712/212/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Таран А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Лізинг інформаційних технологій» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що 03.10.2011 року між ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» (в особі ФОП ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності № 11081702 від 17.08.2011 року) та ОСОБА_1 укладений Договір № НОМЕР_1 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання.

Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» змінило найменування, тому правонаступником його є Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій».

Згідно п.1.1 Договору клієнт бере участь в системі LeaseIT зокрема отримує ІТ - обладнання та інші товари від постачальника – учасників системи LeaseIT, а також отримує послуги на умовах визначених обраним Клієнтом Пакетом фінансування LeaseIT, а оператор LeaseIT, зобов’язується на підставі договору забезпечити передачу клієнту ІТ – обладнання обраним клієнтом постачальником та надання клієнту послуг, на умови виконання клієнтом вимог, передбачених пакетом LeaseIT.

Відповідно до п.1.2 Договору порядок отримання ІТ – обладнання, інших товарів та послуг клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, які є невід’ємною частиною цього Договору.

Правила затверджені та введені в дію наказом Генерального директора ЗАТ «Лізинг ІТ» від 01.02.2006 року. Правила офіційно опубліковані на сайті http://www.leaseit.ua/corp/activities/online-programs.html і є незмінним з 01.02.2006 року, застосовуються до всіх договорів про отримання ІТ- обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaselT. Правила є доступними для всіх клієнтів на сайті http://www.leaseit.іш/corp/activities/online-programs.html.

Пунктом 8.7. Договору відповідач підтвердив, що з Правилами ознайомлений, зміст Правил йому зрозумілий і він погоджується їх дотримуватися і виконувати.

На підставі п.2.2 Договору, а також п. 4.9 Правил, позивач надав відповідачу в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання. Про передачу обладнання свідчить ОСОБА_3 приймання – передачі майна № НОМЕР_1 від 07.10.2011 року.

Загальна первісна вартість переданого обладнання становить 9473,75 грн.

Згідно п. 2.1. договору умови, за яким ІТ - обладнання, інші товари та послуги надаються клієнту, визначаються Пакетом LeaselT. ОСОБА_3 обрано Пакет LeaselT Шістка1.

Умовами пакету LeaselT є: платіж при отриманні обладнання (загальної суми платежів): 16,67%; вид договору - фінансовий лізинг; кількість місячних лізингових платежів (крім першого) - 5; розмір місячних платежів - щомісяця рівними частинами; перехід права власності - виплата повної вартості обладнання.

Також п. 6.2. правил визначено, що строк, протягом якого клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого Пакетом LeaselT строку.

Відповідач зобов'язався сплачувати платежі у загальній сумі 9473,75 грн. в такту порядку: перший платіж у розмірі 16,67% від загальної суми платежів; 5 платежів рівними частинами щомісячно до 20-го числа кожного місяця.

Тобто, відповідач мав сплатити 6 платежів по 1578,96 грн.

Таким чином, на підставі вищевказаних норм, а також п.п. 3.1, 5.4,2, договору, у відповідача перед позивачем виникли зобов’язання щодо сплати орендних платежів.

Отже, позивач у повному обсязі виконав свої договірні зобов’язання щодо надання обладнання відповідачу згідно Договору у відповідні строки та належної комплектації, але відповідач не виконав своїх грошових зобов’язань за договором, внаслідок чого йому нараховувалась плата за прострочення платежу передбачена п. 14,2 правил та п. 5.4.2 договору, тому за ним рахується заборгованість, підтверджена розрахунком - структурою грошових нарахувань.

Згідно структури відповідач сплатив лише 9256,96 грн., з яких на підставі ст.. 534 ЦК України та п. 6.8 Правил зараховано: 1967,98 грн. на погашення плати за прострочення платежів, 7240,98 грн. на погашення місячних орендних платежів, 48,88 грн. на компенсацію понесених витрат пов’язаних з отримання виконання зобов’язання.

Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, в зв’язку з чим утворилася заборгованість в сумі 81655,62 грн., що складається: 2232,77 грн. компенсації вартості наданого обладнання; 79422,85 грн. плата за прострочення щомісячних платежів.

Просять суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» суму заборгованості за невиконання договірних зобов’язань у розмірі 81655,62 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, скерував до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги не визнає та просить суд застосувати строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 03.10.2011 року між ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» (в особі ФОП ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності № 11081702 від 17.08.2011 року) та ОСОБА_1 укладений Договір № НОМЕР_1 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» змінило найменування, тому правонаступником його є Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій».

Згідно п.1.1 Договору клієнт бере участь в системі LeaseIT зокрема отримує ІТ - обладнання та інші товари від постачальника – учасників системи LeaseIT, а також отримує послуги на умовах визначених обраним Клієнтом Пакетом фінансування LeaseIT, а оператор LeaseIT, зобов’язується на підставі договору забезпечити передачу клієнту ІТ – обладнання обраним клієнтом постачальником та надання клієнту послуг, на умови виконання клієнтом вимог, передбачених пакетом LeaseIT.

Відповідно до п.1.2 Договору порядок отримання ІТ – обладнання, інших товарів та послуг клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, які є невід’ємною частиною цього Договору.

Правила затверджені та введені в дію наказом Генерального директора ЗАТ «Лізинг ІТ» від 01.02.2006 року. Правила офіційно опубліковані на сайті http://www.leaseit.ua/corp/activities/online-programs.html і є незмінним з 01.02.2006 року, застосовуються до всіх договорів про отримання ІТ- обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaselT. Правила є доступними для всіх клієнтів на сайті http://www.leaseit.іш/corp/activities/online-programs.html.

Пунктом 8.7. Договору відповідач підтвердив, що з Правилами ознайомлений, зміст Правил йому зрозумілий і він погоджується їх дотримуватися і виконувати.

На підставі п.2.2 Договору, а також п. 4.9 Правил, позивач надав відповідачу в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання. Про передачу обладнання свідчить ОСОБА_3 приймання – передачі майна № НОМЕР_1 від 07.10.2011 року.

Загальна первісна вартість переданого обладнання становить 9473,75 грн.

Згідно п. 2.1. договору умови, за яким ІТ - обладнання, інші товари та послуги надаються клієнту, визначаються Пакетом LeaselT. ОСОБА_3 обрано Пакет LeaselT Шістка1.

Умовами пакету LeaselT є: платіж при отриманні обладнання (загальної суми платежів): 16,67%; вид договору - фінансовий лізинг; кількість місячних лізингових платежів (крім першого) - 5; розмір місячних платежів - щомісяця рівними частинами; перехід права власності - виплата повної вартості обладнання.

Також п. 6.2. правил визначено, що строк, протягом якого клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого Пакетом LeaselT строку.

Відповідач зобов'язався сплачувати платежі у загальній сумі 9473,75 грн. в такту порядку: перший платіж у розмірі 16,67% від загальної суми платежів; 5 платежів рівними частинами щомісячно до 20-го числа кожного місяця.

Тобто, відповідач мав сплатити 6 платежів по 1578,96 грн.

Таким чином, на підставі вищевказаних норм, а також п.п. 3.1, 5.4,2, договору, у відповідача перед позивачем виникли зобов’язання щодо сплати орендних платежів.

Отже, позивач у повному обсязі виконав свої договірні зобов’язання щодо надання обладнання відповідачу згідно Договору у відповідні строки та належної комплектації, але відповідач не виконав своїх грошових зобов’язань за договором, внаслідок чого йому нараховувалась плата за прострочення платежу передбачена п. 14,2 правил та п. 5.4.2 договору, тому за ним рахується заборгованість, підтверджена розрахунком - структурою грошових нарахувань.

Згідно структури відповідач сплатив лише 9256,96 грн., з яких на підставі ст. 534 ЦК України та п. 6.8 Правил зараховано: 1967,98 грн. на погашення плати за прострочення платежів, 7240,98 грн. на погашення місячних орендних платежів, 48,88 грн. на компенсацію понесених витрат пов’язаних з отримання виконання зобов’язання.

Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, в зв’язку з чим утворилася заборгованість в сумі 81655,62 грн., що складається: 2232,77 грн. компенсації вартості наданого обладнання; 79422,85 грн. плата за прострочення щомісячних платежів.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізинг.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або не проведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, абоустані,обумовленому договором. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на той факт, що відповідно до довідки ФОП «ОСОБА_5Є.» відсутня заборгованість по взаєморозрахункам з ПП «ОСОБА_1Г.» по договору на отримання музикального обладнання № 120390003 від 03.10.2011 року, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до умов пакету LeaselT перший платіж у розмірі 16,67% від загальної суми платежів повинно було бути сплачено ФОП «ОСОБА_5Є.», який був відповідно сплачений відповідачем, а ФОП «ОСОБА_5Є.» видано довідку про відсутність заборгованості. Всі інші платежі повинні були сплачуватися ПАТ «Лізинг інформаційних технологій».

В позовній заяві позивач зазначає, що в результаті розрахунку заборгованість відповідача станом на день подання позовної заяви не погашена і становить 81655,62 грн., що складається з: 2232,77 грн. компенсації вартості наданого обладнання; 79422,85 грн. плата за прострочення щомісячних платежів.

Відповідачем в судовому засіданні надано письмову заяву про застосування в даній справі позовну давність, а позивач ОСОБА_6 «Лізинг інформаційних технологій» не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: 1. забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів; 2. запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідно до ч. 4 цієї ж статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 виходячи з розрахунків заборгованості, в межах позовної давності за один рік становить 30953,91 грн. (з 05.01.2015 року по 05.01.2016 року).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Суд враховує, що розмір штрафних санкцій у розмірі 30953,91 грн., значно перевищує розмір основного боргу у розмірі 2232,77 грн. При цьому відповідач зі спадковою вродженою хворобою очей, має непостійні та не стабільні заробітки, на утриманні має двох неповнолітніх дітей.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір плати за прострочення щомісячних платежів до 1000 грн. При визначенні розміру неустойки, що підлягає до сплати, суд враховує ступінь виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов’язання, його майновий стан, а також визначені ст. 3 ЦК України засади справедливості, добросовісності та розумності.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені факти, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 2232,77 грн. – компенсація вартості наданого обладнання, 1000 грн. - плата за прострочення щомісячних платежів, а всього 3232,77 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 612,41 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256-258, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 806, 807 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій», (04205 м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, р/р 2600201527032 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 33149830) 2232,77 грн. – компенсація вартості наданого обладнання, 1000 грн. - плата за прострочення щомісячних платежів, а всього 3232,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в сумі 612,41 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Черкаської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 29.01.2019 року.