Рішення № 79482180, 11.01.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1786/16-ц

Провадження № 2/459/124/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю секретаря Шульган Л.І.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом. В його обґрунтування послався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.01.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 2700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому сторони передбачили право банку у будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Умов укладеного договору відповідач належним чином не виконав, у зв’язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 30.04.2016 року становить: 26976,02 грн., яка складається з: 2737,75 грн. – заборгованість за кредитом; 19327,51 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3150,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1260,76 грн. – штраф (процентна складова). Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

11.07.2018 року представник позивача подала суду письмовий відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому вказала, що відповідачем не подано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи при перегляді заочного рішення. Відповідач при укладенні договору отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та був належним чином ознайомлений із умовами даного договору. Вказала, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої обов’язки за спірним договором. Тому просить позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

14.11.2018 року відповідач подав письмові пояснення щодо позову, в яких вказав, що ним не були підписані правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, тому, вважає, що їх не можна було брати до уваги, так як вони не можуть бути частиною договору. Крім того, остання проплата була здійснена 25.07.2013 року, а строк дії картки закінчився 27.01.2014 року. З позовною заявою банк звернувся 13.06.2016 року. Вказав, що кредитний договір припинив свою дію, тому у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків. Тому просить відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Вказала, що відповідач, будучи належним чином ознайомленим із умовами договору, користувався кредитними коштами і до певного часу належним чином виконував свої обов’язки по погашенню боргу. Про зміни умов договору відповідача було повідомлено по телефону, який він вказав у заяві. Крім того, останній продовжував користуватись кредитною карткою, кредит не погасив, тому договір продовжував діяти. Строк дії картки закінчився в лютому 2015 року. Підстав для відмови в позові немає. Просить його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов заперечив, вказав, що 3 роки платив кредит, копії договору не мав і не знав як саме нараховується заборгованість.

Вислухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із анкети-заяви від 27.01.2011 року, ОСОБА_2 ознайомився та погодився із Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами. Своїм підписом він погодився, з тим, що підписана ним заява разом із Пам"яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Згідно із розрахунком, наданим ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на станом на 30.04.2016 року становить: 26976,02 грн., яка складається з: 2737,75 грн. – заборгованість за кредитом; 19327,51 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3150,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1260,76 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов і Правил надання банківських послуг (далі – Умови та Правила) клієнт дає свою згоду , що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку , і дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Як регламентовано п.2.1.1.5.5 Умов і Правил – позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.5.6. Умов і Правил сторони обумовили, що позичальник зобов’язується у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку.

Водночас власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобіганню виникненню овердрафту (п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг).

Положенням п.2.1.1.7.6 зазначених Умов та Правил передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.

Також п.1.1.7.12 Умов та Правил закріплено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується (продовжується) на той самий строк.

Відповідно до п.2.1.1.12.11 Умов та Правил, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановлені банком частині в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором.

П.1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Пунктом 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

В силу приписів ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно із п.2.1.1.12.2.1. Договору відповідач повинен сплатити Банку проценти у подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути 19327,51 грн. заборгованості за відсотками згідно наданого розрахунку.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання та штрафів суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.12.6.1. Умов та Правил, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по даному договору.

П.1.1.5.25 цих же умов і Правил визначено, що за несвоєчасну сплату послуг, передбачену цим договором, Умовами і Правилами, клієнт сплачує банку по кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожен день прострочки.

Також положенням п.2.1.1.7.6 зазначених Умов та Правил передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що позивач не надав розрахунку пені, оскільки наданий розрахунок заборгованості містить загальну суму комісії та пені, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити, стягнувши штраф передбачений Умовами.

Загальний розмір судового штрафу становить 500,00 грн. фіксована частина та процентна складова 1260,76 грн..

З приводу вимоги позивача про стягнення комісії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пп.22,23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Умовами договору передбачено плату за обслуговування кредиту, за надання якої можливе встановлення комісії, однак позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу.До того ж сума комісії позивачем не визначена, так як уже зазначалося вище, у суму комісії включено пеню.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині стягнення комісії.

Позивач послався на те, що остання проплата по спірному кредитному договору була здійснена ним 25.07.2013 року, строк дії картки становить три роки, тобто до 27.01.2014 року. Позивач звернувся до суду з позовом 13.06.2016 року. Вважає, що спірний кредитний договір припинив свою дію і у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків.

Однак, як вбачається із довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданої суду 10.01.2019 року, термін дії картки відповідача за спірним кредитним договором становить до 02/15, тобто до лютого 2015 року. Позивач звернувся з даним позовом до суду 13.06.2016 року.

Тому суд приходить до висновку, що позовна давність, про застосування якої заявлено відповідачем, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Інших доказів на спростування складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач суду не надав.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що відповідачем не було дотримано умов укладеного договору, тобто зобов’язання не були виконані належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Тому позов є підставним та підлягає до часткового задоволення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 1378,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.01.2011 року у сумі 23 825,26 грн.,

яка складається з наступного: 2737 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 75 коп. – заборгованість за кредитом; 19327 (дев’ятнадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 51 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 76 коп. – штраф (процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок понесених судових витрат.

В решті вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. Д. Новосад