Рішення № 79481835, 29.01.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5829/17

пр.№ 2-а/464/13/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2019 м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.

секретар судового засідання Шутяк М.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу №464/5829/17 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування в порядку адміністративного судочинства рішення суб’єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Львівської митниці ДФС України в справі про порушення митних правил №1430/20900/17 від 10.07.2017. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Головним державним інспектором ВМО №2 митного посту «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС України ОСОБА_3 складено протокол №1430/20900/17 про відмову від підписання та одержання примірника протоколу про порушення митних правил від 30.04.2017, в якому стверджувалось про перевищення ОСОБА_2 термінів транзиту транспортного засобу марки «Jeep Сhеrоkее», р.н. WМ5259Е, по митній території України більш ніж на десять діб, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України (далі – МК України), що має ознаки вчинення порушення, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України. Згідно з протоколом від 30.04.2017 № 1430/20900/17 ОСОБА_2 повертався зі службової поїздки з республіки ОСОБА_4 в Україну в якості пасажира (автомобіль марки «ТОYОТА САМRY»). При цьому, він не перетинав митний кордон на своєму автомобілі марки «Jeep Сhеrоkее», р.н. WМ5259Е. Порушення було встановлено інспектором митного посту щодо громадянина України, який не позбавлений права перетинати митний кордон у відповідності до вимог чинного законодавства України. При цьому, не маючи із собою транспортного засобу (предмету порушення) він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності через чітко регламентований порядок виклику для складення протоколу у разі виявлення порушень митних правил працівниками митниці. Вказує, що у даному випадку, навіть якщо умовно вважати, що транспортний засіб ввезено 02.07.2016 в митному режимі «транзит», то враховуючи строк такого транзиту (5 днів) день вчинення порушення припадає конкретно на 07.07.2016, тобто таке порушення не є триваючим, а відтак строк притягнення позивача до відповідальності збіг 08.01.2017. В подальшому на підставі протоколу від 30.04.2017 № 1430/20900/17 прийнята постанова від 17.07.2017 №1430/20900/17, за якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 8500 гривень. Стверджує, що про таку постанову Позивач дізнався лише з постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2017 ВП №54529944, яка була отримана Позивачем лише 21.08.2017, відтак не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи про порушення митних правил та складення постанови, та таку не отримав ні особисто, ні поштою. В даному випадку в протоколі та постанові відповідача не наведено жодних доказів подання митної декларації або будь-якого іншого документа щодо поміщення ввезеного автомобіля у митний режим «транзит», а також доказів ознайомлення позивача із обранням митницею саме режиму «транзит», що означає протиправність застосування норми статті 95 МК України, за порушення яких передбачена відповідальність статтею 470 МК України. Вказує, із поданих відповідачу документів, а саме: копія постанови Сихівського районного суду м. Львові у справі № 464/3854/14-а від 14.06.2014, довідка про реєстрацію місця проживання в ОСОБА_4, угода про працю, агенційна угода із іноземною юридичною особою-підприємством «Міріус», реєстраційні документи щодо автомобіля, вбачалося те, що такий є власністю нерезидента, а відтак ввезений позивачем транспортний засіб має комерційне призначення та повинен перебувати у митному режимі «тимчасове ввезення», а не «транзит». З огляду на викладене просить позов задовольнити.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 05.09.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування в порядку адміністративного судочинства рішення суб’єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 вищезазначену ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 05.09.2017 скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 01.12.2017 відкрито провадження у справі, таку призначено до судового розгляду; витребувано у Львівської митниці ДФС України копію постанови у справі про порушення митних правил №1430/20900/17 від 30.04.20017 та документи, які стали підставою для її винесення та у Сихівському відділі державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області копії матеріалів виконавчого провадження №54529944, відкритого на виконання постанови №1430/20900/17 від 10.07.2017, на яких міститься дата, коли ОСОБА_2 стало відомо про існування даного виконавчого провадження, зокрема про отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у ньому.

Відповідач у судове засідання, призначене на 28.01.2019 явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, відтак вважаю за можливе провести розгляд даної справи за його відсутності. Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні 20.04.2018 щодо задоволення позову заперечив у повному обсязі, покликаючись на те, що вчинене позивачем порушення є триваючим, оскільки таке слід розглядати як формально закінчене з моменту його суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д. Зокрема, невивезення автомобілів, що перебувають під митним контролем і щодо яких існує обов'язок вивезення за межі митної території України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, властивою триваючим правопорушенням. За змістом ст. 491 МК України вказане правопорушення може бути виявлено посадовими особами митниці безпосередньо (під час переміщення через митний кордон чи митного оформлення тощо). Вчинене позивачем порушення, передбачене ч.3 ст.470 МК України, є триваючим та виявлене 30.04.2017, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 30.04.2017 №1430/20900/17 і саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення. Оскільки постановою від 10.07.2017 на позивача накладено стягнення в шестимісячний строк з моменту виявлення, то строк, передбачений ст. 467 МК України не пропущено. Зазначив, що транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Тимчасове ввезення громадянами України транспортних засобів можливе з застосуванням міжнародного митного документа (книжка А.Т.А., або книжка С.Р.В.), що містить чинну міжнародну гарантію сплати митних платежів або надання фінансової гарантії, передбаченому розділом X Митного кодексу України. Натомість позивачем жодних документів, які підтверджували б комерційне використання автомобіля «Jeep Сhеrоkее», р.н. WМ5259Е, а саме платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, не було надано. Таким чином, ввезений позивачем транспортний засіб є транспортним засобом особистого користування та відповідає всім вимогам такого, наведеним вище. Питання ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України врегульовано ст. 381 МК України. Щодо твердження позивача про те, що транспортний засіб не міг бути поміщений у митний режим «транзит», зважаючи на вимоги статей 92, 94 МК України (якими передбачені загальні/умови поміщення товарів у митний режим «транзит»), вказав, що позивач, намагається застосувати до спірних правовідносин норми закону, які їх не регулюють, оскільки особливості ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування (яким власне і є «Jeep Сhеrоkее», р.н. WМ5259Е, зважаючи на наведене вище) з метою транзиту через митну територію України визначені ст.381 МКУ, яка не встановлює жодних додаткових вимог для транспортних засобів, постійно зареєстрованих у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом й цих вимог позивач в повному обсязі дотримався під час ввезення транспортного і засобу в режимі «транзит». Окрім цього, ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили до завершення строку транзиту не звертався. З урахуванням викладеного у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи, на які учасники покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступного висновку з огляду на таке.

Згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» станом на 30.04.2017 встановлено, що такий був ввезеним на територію України 02.07.2016 та відсутня інформація про вивезення з митної території України зазначеного транспортного засобу «Jeep Сhеrоkеее», р.н. WМ5259Е (а.с.90, 91).

За даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску (пункт пропуску 209171004) ОСОБА_2 здійснив в'їзд на транспортному засобі «Jeep Сhеrоkее», р.н. WМ5259Е, у режимі «транзит», канал «зелений коридор», мета «особисте користування» (а.с. 92).

30 квітня 2017 року головним державним інспектором ВМО №2 митного посту «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС України ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил №1430/20900/17 відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.470 МК України (а.с.85,86)

На підставі вказаного протоколу в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС – начальника УПМП ОСОБА_6 винесено постанову у справі про порушення митних правил №1430/20900/17 від 10.07.2017, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. З даної постанови вбачається, що 30.04.2017 близько 01 години 18 хвилин у зону митного контролю пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, із ОСОБА_4 до України в'їхав автомобіль НОМЕР_1, у якому громадянин України ОСОБА_2 повертався зі службової поїздки (зі слів громадянина) з ОСОБА_4 в Україну у якості пасажира. У ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення інформації про нього та осіб, які у ньому переміщуються, в ПІК «Інспектор-2006» та в ЄАІС ДФС України виявлено, що громадянином України ОСОБА_2, 02.07.2016 о 14:29:10 год. через пункт пропуску «Грушів» Львівської митниці було ввезено на митну територію України автомобіль марки марки «Jeep Сhеrоkее», р.н. WМ5259Е, без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст.95 МК України. Одночасно було встановлено відсутність у ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля станом на 30.04.2017. (а.с.99, 100).

17.08.2017 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54529944 на підставі постанови №1430/20900/17, виданого 10.07.2017 Львівською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_2 на користь Львівської митниці ДФС 8500 грн та така була вручена йому особисто 19.08.2017 (а.с. 62-66).

Частиною 1 ст. 318 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною 1 статті 381 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на іншу територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ч. 1 статті 90 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені строки транзитних перевезень, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше, ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст.460 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 90, 93, 102 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розділу І п. 4 наказу Держмитслужби України від 17.11.2005 №1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», автомобіль позивача перебував під митним контролем, а до його переміщення повинні виконуватися наступні вимоги: перебувати у незмінному стані, крім природних змін; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленим у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Відповідно до ст.527 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про закриття провадження у справі.

Згідно з ч.6 ст.530 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Із наданих представником позивача пояснень встановлено, що поважними причинами невивезення транспортного засобу у встановлений Митним кодексом України строк за межі території України позивач вказує те, що інспектором митниці під час пропуску в'їзду 02.07.2016 на митну територію України ввезеного автомобіля, такий постановлено в режимі «транзит», однак позивачем надано усі необхідні документи та було заявлено режим «тимчасове ввезення».

Частиною 2 статті 366 МК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

З огляду на викладене вбачається, що транспортні засоби комерційного призначення не належать до товарів та не можуть бути пропущеними смугою руху «зелений коридор».

Згідно з частиною 6 статті 379 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 381 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

При цьому згідно з положеннями глави 55 розділу ХІІ МК України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поміщення громадянином-резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим, ніж «транзит» супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).

Натомість з оскаржуваної постанови судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем до митного оформлення не надано жодної митної декларації, а в ЄАІС ДФС не виявлено інформації про заявлення 02.07.2016 позивачем під час ввезення транспортного засобу митного режиму «тимчасове ввезення» та доказів на підтвердження заявлення митного режиму «тимчасове ввезення» позивачем під час складення протоколу митним органом та на розгляд суду не надано. Разом із тим факт ввезення позивачем транспортного засобу на митну територію України в митному режимі «транзит» підтверджується витягом АСМО «Інспектор».

Відтак пропуск 02.07.2016 ввезеного позивачем на митну територію України автомобіля було здійснено у порядку, передбаченому нормами частини 1 статті 381 МК України, тобто у митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами статті 95 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 105 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1 - В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м.Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Частиною 1 статті 189 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 189 МК України тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Статтею 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) встановлено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Під поняттям «особа» відповідно до приписів статті 1 Конвенції та пункту 35 статті МК України слід розуміти як юридичну, так фізичну особу, а отже особисте користування (приватне використання) не обмежується виключно інтересами фізичної особи, а може здійснюватися і в інтересах юридичних осіб.

Відповідно до статті 1 Додатка С Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

При цьому будь-яких документів, які підтверджували б комерційне використання ввезеного позивачем автомобіля не представлено.

Враховуючи вищевикладене, ввезений позивачем транспортний засіб слід вважати транспортним засобом особистого користування, ввезення якого громадянами з метою транзиту через територію України врегульовано приписами статті 381 МК.

Відповідно до ч.1 ст.192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб відповідно до вимог ст.460 МК України ОСОБА_2 не надав.

Таким чином, позивач перевищив строк транзитного перевезення (доставки) автомобіля марки «Jeep Сhегоkее», р.н. WМ5259Е, більше, ніж на 10 діб, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.

При цьому відповідно до частини 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що факт невивезення автомобіля понад 10-денний строк не заперечується самим позивачем, як і факт ввезення такого автомобіля без подання декларації чи зобов'язання.

Суд відхиляє покликання представника позивача на неправомірність оскаржуваної постанови з огляду на те, що позивач не був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, оскільки такі покликання спростовуються наявними у матеріалах справи листами-викликами з рекомендованими повідомленнями про їх отримання, адресованими ОСОБА_2, до Львівської митниці ДФС на її розгляд, зокрема, на 29.05.2017, 12.06.2017, 10.07.2017.

Відповідно до частини 1 статті 467 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Враховуючи те, що факт виявлення правопорушення мав місце 30.04.2017, то оскаржувана постанова винесена в межах встановленого законом шестимісячного строку накладання адміністративного стягнення. Дана позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2016 року (справа №К/800/45025/15).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та митним законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та є правомірною, відтак позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-77, 90, 242, 246, 271, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення з урахуванням Перехідних положень КАС України.

За умовами ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Львівська митниця ДФС, код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: м.Львів, вул.Костюшка, 1.

Головуючий Б.Р.Мичка