Рішення № 79481625, 16.01.2019, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1261/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип'як П. В.

секретаря судового засідання Мацайло О.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Золочів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_6 районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей ОСОБА_6 РДА, Золочівське МВЖКП про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, виселення та припинення реєстрації місця проживання,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та припинення реєстрації місця проживання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.08.2016 на торгах державного підприємства СЕТАМ ним було придбано житловий будинок №83 на вул. Шевченка у м. Золочів. У ОСОБА_6 міському виробничому житлово-комунальному підприємстві (надалі - Золочівське МВЖКП), куди позивач звернувся з метою реєстрації місця проживання, йому повідомили, що у цьому будинку з 22.08.2014 мають зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 та її дочка ОСОБА_7, а у травні 2018 року Золочівське МВЖКП повідомило його, що ОСОБА_4, за дорученням ОСОБА_8, зареєструвала у вказаному будинку місце проживання сина останньої – ОСОБА_9.

07.04.2018 позивачем надсилалася вимога - попередження відповідачам про виселення, яка повернулася на його адресу у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Вказує, що придбаний ним будинок був попередньо переданий ОСОБА_4 в іпотеку ПАТ «Укрсиббанк» за договором іпотеки, зареєстрованим в нотаріальному реєстрі приватного нотаріуса ОСОБА_10 за № 6022 від 23.09.2008 року, в рахунок забезпечення повернення боргу ОСОБА_5 перед банком в сумі 443 299, 04 грн. Станом на момент передачі будинку в іпотеку, в ньому не було зареєстровано місце проживання жодних осіб. Відповідно до пункту 2.4.6 договору іпотеки, ОСОБА_4 зобов’язувалась не надавати дозвіл на реєстрацію у будинку фізичних і юридичних осіб без згоди банку.

Звертає увагу, що ОСОБА_4 фактично проживає та має зареєстроване місце проживання на ІНФОРМАЦІЯ_1, де до 11.06.2014 була зареєстрована також ОСОБА_5 разом з донькою ОСОБА_7

Вважає, що ОСОБА_4 втратила право на користування належним йому будинком, оскільки є бувшим власником спірного будинку, не є членом його сім’ї, не укладала з ним договору найму житлового будинку, та підлягає виселенню за фактичним місцем проживання.

Відповідач ОСОБА_5 разом із її дітьми, на думку позивача, також втратили право на користування спірним житловим будинком, оскільки право членів сім’ї власника будинку може існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є, а із припиненням права власності особи (власника) втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Відповідач ОСОБА_5 надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що вона зареєстрована у будинку №83 на вул. Шевченка у м. Золочів Львівської області разом із своєю донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 У неї та її дітей відсутнє будь-яке інше житло. Зазначає, що позивач вказує в чому полягає порушення відповідачами його прав і посилається на ст. 168 ЖК УРСР, яка передбачає, що дострокове розірвання договору найму житлового приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача. Просить у позові відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що дії відповідача 1 по реєстрації місця проживання у спірному будинку є зловживанням правами, а оскільки він із сім’єю не має іншого житла, то договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк може бути розірваний на його вимогу відповідно до ч.3 ст.168 ЖК УРСР.

Відповідач ОСОБА_4 також надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що її донька ОСОБА_5 із дітьми: донькою ОСОБА_7, 11.06.2013 р.н, та сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживають у будинку №83 на вул. Шевченка у м. Золочів, Львівської області. Наголошує на тому, що у них відсутнє будь-яке інше житло. Відомості про те, що ОСОБА_5 разом із дітьми проживала у м. Львові на АДРЕСА_1 вважає недостовірними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа Служба у справах дітей ОСОБА_6 райдержадміністрації подала заяву, у якій вказує, що виселення ОСОБА_5 разом з її неповнолітніми дітьми є можливим за умови надання їм в найм чи власність іншого житлового приміщення.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали з наведених у ньому підстав та просили його задовольнити.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися, про причини неявки не повідомили.

Представник третьої особи ОСОБА_6 МВЖКП в судовому засіданні підтримала вимоги позивача.

Представник Служби у справах дітей ОСОБА_6 райдержадміністрації в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач придбав житловий будинок №83 на вул. Шевченка у м. Золочеві Львівської області, державна реєстрація права власності позивача на вказаний будинок проведена 05.12.2017, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Вказаний житловий будинок, згідно договору іпотеки, укладеного 23.09.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець), був переданий в іпотеку іпотекодержателю в забезпечення виконання грошових зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту, укладеного 23.09.2008 між ОСОБА_5 та іпотекодержателем. Пунктом 2.4.6 вказаного договору передбачено, що іпотекодавець зобов'язується не надавати дозвіл на реєстрацію в будинку фізичних і юридичних осіб без згоди іпотекодержателя.

Як вбачається із копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_4, окрім членів сім’ї позивача (дружини та дочки) у вищевказаному будинку із 22.08.2014 мають зареєстроване місце проживання відповідач ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_7

ОСОБА_6 МВЖКП № 108 від 25.05.2018 підтверджується, що за адресою Львівська обл., Золочівський район, м. Золочів, вул. Шевченка Т., буд. 83, зареєстровані: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 22.08.2014 року та її дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 22.08.2014 року. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 за вищевказаною адресою зареєстрованою не числиться. Також, за даною адресою з 11.05.2018 року зареєстрований ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, із заявою про реєстрацію місця проживання якого зверталась ОСОБА_4, що діяла згідно довіреності від матері ОСОБА_5. Решту зареєстрованих громадян із заявами про реєстрацію по даній адресі не звертались. ОСОБА_5 є зареєстрованою як наймач даного житлового будинку.

Відповідно до листа Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області № 648 від 30.05.2018, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, та її донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, були зареєстровані в м. Дубляни до 11.06.2014 року, а потім вибули до м. Золочів Львівської області. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, на території Дублянської міської ради не зареєстрований та не проживає.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів особової справи ОСОБА_5, яка перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення ОСОБА_6 РДА, та відомостей, отриманих на виконання ухвали суду від 20.09.2018, із Франківського відділу соціального захисту населення та Франківської районної адміністрації Львівської ЛМР судом встановлено, що ОСОБА_5 у документах, поданих на адресу органів соціального захисту до 01.09.2018, вказувала фактичне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, а після вказаної дати – за адресою: Львівська обл., Золочівський район, м. Золочів, вул. Шевченка Т., буд. 83.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що ОСОБА_5 доводиться дочкою ОСОБА_4, тобто в розумінні ст.405 ЦК України відноситься до членів сім’ї власника житла, а тому до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми ЦК України, якими регулюються відносини найму.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплено в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку». Так, згідно із частинами першою, другою цієї статті в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є жилий будинок або жиле приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка визначає порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачено підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз згаданих правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Таким чином, згідно зі змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому відповідно до положень частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_11 Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №753/12729/15-ц.

Таким чином, оскільки право власності на житловий будинок №83 на вул. Шевченка у м. Золочеві Львівської області було набуто відповідачем ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 03.11.2004, про що вказано у договорі іпотеки, у відносинах із АКБ «УкрСиббанк» ОСОБА_4 виступала як майновий поручитель, суд приходить до висновку, що вказаний будинок був придбаний не за рахунок кредитних коштів, а тому виселення відповідачів без надання іншого постійного житла не допускається.

Виходячи з принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, позовні вимоги мають бути належним чином сформульовані та доведені саме позивачем, судом цивільні справи розглядаються в межах заявлених позовних вимог, а тому на думку суду саме позивач у позові мав визначити те інше житлове приміщення, в яке підлягали виселенню відповідачі.

Надані позивачем заяви громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які не заперечують щодо передачі у найм ОСОБА_5 разом з її дітьми належного їм на праві спільної часткової власності 3/8 будинку у м. Золочів по вул. Січ. Стрільців, 42, суд не бере до уваги, оскільки таке житло не відповідає критерію постійного житла.

Окремо щодо позовних вимог про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житлом та виселення її із житлового будинку №83 на вул. Шевченка у м. Золочеві Львівської області шляхом її фізичного видворення та демонтажу замків вхідних дверей вказаного будинку, слід зазначити, що відповідно до листа Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області № 648 від 30.05.2018 ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_12 на АДРЕСА_2, про що вказує і сам позивач у позовній заяві.

Вказана квартира, у якій зареєстрована та проживає ОСОБА_4, фактично належить ТзОВ «Фінансова компанія «Інтерес груп», що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №123302312.

Відповідач ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву також зазначає, що у спірному житловому будинку №83 на вул. Шевченка у м. Золочеві проживає її донька ОСОБА_5 разом із дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_9, місцем свого проживання вказує - м. Дубляни Жовківського району Львівської області.

Таким чином позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_4 фактично проживає у належному йому житловому будинку, або іншим чином чинить йому перешкоди у користуванні спірним майном.

Посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_4 зареєструвала місце проживання в іпотечному майні своєї дочки ОСОБА_5 та її дітей ОСОБА_7, ОСОБА_9 після укладення договору іпотеки, не є підставою для недотримання вимог статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР, ст. 4, 5, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України,

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_6 районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей ОСОБА_6 РДА, Золочівське МВЖКП про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, виселення та припинення реєстрації місця проживання - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 28.01.2019 року.

Суддя ОСОБА_14