Ухвала суду № 79480459, 24.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.01.2019

Справа № 320/399/19

Провадження № 1-м/320/4/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Джавоян О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду запорізької області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації відносно засудженого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, маючого вищу освіту, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у відповідність із законодавством України –

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулось до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з клопотанням, в якому просить привести у відповідність із законодавством України вирок Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 11 листопада 2016 року про засудження громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації до 6-ти років позбавлення волі.

В обґрунтування клопотання зазначало, що вказаний вирок іноземної держави набрав законної сили, ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Калузькій області», кінцевий строк відбування покарання – 29 березня 2022 року. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1. Міністерством юстиції України вирішено прийняти в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання на території України, у зв'язку з чим Міністерство звернулось до суду з даним клопотанням.

На підставі ч. 5 ст. 27 КПК України, здійснюється повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

У судове засідання представник Міністерства юстиції не з'явився, причини неявки суду невідомі.

У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України та приведення у відповідність із законодавством України вироку Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 11 листопада 2016 року про засудження громадянина України ОСОБА_1.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку іноземного суду, винесеного відносно громадянина України ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

19 грудня 2018 року наказом Міністерством юстиції України № 3995/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, керуючись ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції РФ від 25.09.2018 року за № 06-126144/18.

Оскільки ст. 607 КПК України передбачено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України та згідно ч. 4 ст. 606 КПК України у разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України, право вивчати та перевіряти матеріали, необхідні для передачі засуджених осіб, надано Міністерству Юстиції, йому ж надається і право відмовити у передачі або прийнятті засудженого.

Тому на підставі ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції.

Статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Виходячи з положень ст. 10 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, в разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це зазначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Так, засуджений ОСОБА_1 висловив бажання бути переведеним в Україну, для подальшого відбування покарання, що підтверджується його письмовою заявою від 08 серпня 2018 року./а.с.4-5/

Згідно довідок виданих тимчасово виконуючим обов'язки начальника ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Калузькій області» засуджений ОСОБА_1 за вироком Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 11 листопада 2016 позовних зобов’язань не має, виконавчі листи у відношенні ОСОБА_1 не надходили; станом на 10 серпня 2018 року засуджений ОСОБА_1 відбув 2 роки 4 місяці 10 днів, не віідбута частина покарання складає 3 роки 7 місяців 19 днів, початок строку - 11 листопада 2016 року, кінець строку – 29 березня 2022 року, зарахований час з 30 березня 2016 року по 10 листопада 2016 року; засудженому ОСОБА_1 за вироком Калузького районного суду Запорізької області Російської Федерації від 11 листопада 2016 року додаткового покарання не призначалось, амністії та помилування до засудженого ОСОБА_1 не застосовувались./а.с.19-21, 29/

Згідно довідки медичної частини ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Калузькій області», ОСОБА_1 на ДО в медичній частині закладу у лікарів терапевта, психіатра та нарколога не перебуває, майже здоровий, працездатний./а.с.27/

Згідно листа Державної міграційної служби України від 08.11.2018 року № 6.5-12144/6-18 засуджений ОСОБА_1 є громадянином України./а.с.30/

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Відповідальність за суспільно небезпечні діяння, за які засуджено ОСОБА_1 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України – ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, а саме – замах на незаконний збут психотропних речовин у великому розмірі та збут психотропних речовин у великому розмірі, за які передбачені покарання у виді позбавленням волі на строк відповідно від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Згідно ст. 10 Конвенції у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Статтею 11 Конвенції встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган, зокрема не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.

За положеннями ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Наданими суду копією вироку та тексту статей кримінального закону іноземної держави, на якому ґрунтується вирок суд встановив наступне:

- злочин, передбачений ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає за своєю кваліфікацією злочину, що передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, тобто замах на незаконний збут наркотичних засобів у великих розмірах.

За злочин передбачений ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна

Окрім цього, виходячи із положень п. с) ст. 11 Конвенції, суд повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі.

Частиною 1 п. 1 ст. 603 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що за результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв'язку з яким ухвалено вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

З огляду наведеного, враховуючи, що вчинене засудженим ОСОБА_1 діяння за вироком суду Російської Федерації є злочинами, відповідальність за які також передбачена Кримінальним кодексом України, і сам засуджений згодний на його передачу до України для подальшого відбування покарання, суд приходить до висновку, що є всі достатні та законні підстави для приведення вироку Російської Федерації у відповідність з кримінальним законодавством України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, ст.ст. 372, 602, 603, 609- 610 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Привести у відповідність із законодавством України вирок Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 11 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України.

Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обчислювати з дня тримання його під вартою – 30 березня 2016 року, зарахувавши у строк період відбування покарання в Російській Федерації.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Повний текст ухвали складено та проголошено 29 січня 2019 року о 10 годині 00 хвилин.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ