Ухвала суду № 79469775, 29.01.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11147/17

Провадження № 6/750/33/19

У Х В А Л А

29 січня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця Виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України,

в с т а н о в и в:

28.01.2019 приватний виконавець Виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України.

В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 знаходиться ВП №56915662 з виконання виконавчого листа №750/11147/17, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова 16 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за договором у сумі 88932 грн. 42 коп. За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1. Відповідно до статей З, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2018 по ВП №56915662, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2018 по ВП №56915662, направлено рекомендованим листом з повідомленням, але боржниця поштове відправлення № 1401304351703 не отримала, останнє повернулося виконавцю у зв'язку із закінчення терміну зберігання. Приватним виконавцем на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, надсилався виклик від 18.04.2018 на 26.04.2018, щодо явки до приватного виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. Боржник на виклик не з'явилася, про причини неявки не повідомила. При виконанні ВП №56915662 11.10.2018 року була винесена постанова про арешт коштів боржника, проте коштів для погашення боргу на рахунках боржника не виявлено. 17.09.2018 боржнику було надіслано повторний виклик на 24.09.2018 з зобов'язанням з'явитися до приватного виконавця. На виклик боржник не з'явився. Боржник ухиляється від виконання своїх обов'язків по виконанню судового рішення, законні вимоги приватного виконавця не виконує. Боржник ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП №56915662 з виконання виконавчого листа №750/11147/17, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова 16 травня 2018 року повідомлена належним чином оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Вищевказане рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано, на виклики приватного виконавця боржник не з'являється, декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи не подає, законних вимог приватного виконавця не виконує, будь-яких дій спрямованих на виконання рішення не здійснює, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Приватний виконавець у судове засідання не з’явився, у поданні просив про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 знаходиться ВП №56915662 з виконання виконавчого листа №750/11147/17, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова 16 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за договором у сумі 88932 грн. 42 коп.

За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідно до статей З, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2018 по ВП №56915662, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2018 по ВП №56915662, направлено рекомендованим листом з повідомленням, але боржниця поштове відправлення № 1401304351703 не отримала, останнє повернулося виконавцю у зв'язку із закінчення терміну зберігання.

Приватним виконавцем на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, надсилався виклик від 18.04.2018 на 26.04.2018, щодо явки до приватного виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду.

Боржник на виклик не з'явилася, про причини неявки не повідомила.

При виконанні ВП №56915662 11.10.2018 року була винесена постанова про арешт коштів боржника, проте коштів для погашення боргу на рахунках боржника не виявлено.

17.09.2018 боржнику було надіслано повторний виклик на 24.09.2018 з зобов'язанням з'явитися до приватного виконавця. На виклик боржник не з'явився.

Пунктом 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Пунктом 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» зазначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Разом з тим відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі -ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Положенням п. 5 ч. 1ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у випадку: якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Згідно з положеннями ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.

За змістом ч. 4ст. 441 ЦПК України, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

За змістом п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Виходячи з аналізу наведених норм, можна прийти до висновку, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване не за наявність факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання.

В судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного Суду України від 01.02.2013 року, зроблений наступний висновок: поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відтак надавши оцінки письмовим доказам заявника, суд приходить до переконання, що достатніх доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання та доказів, які б свідчили, що остання ухиляється від виконання судового рішення приватним виконавцем суду не надано. До подання не додано жодного доказу, який би вказував на вчинення виконавцем дій спрямованих на реалізацію майна боржника з метою погашення боргу.

Таким чином, оцінивши надані докази, суд вважає, що факт ухилення боржника від виконання зобов'язання не доведений.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця Виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України є необґрунтованим, що відповідно є підставою для відмови у його задоволенні.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.В. Карапута