Ухвала суду № 79463291, 29.01.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/658/19

Провадження № 1-кс/202/1088/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

29 січня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шишляннікова О.В., прокурора Семенихіна Є.Ю., розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Семенихіна Є.Ю. про арешт майна в кримінальному провадженні № 4219042630000014 від 23 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з вищевказаним клопотанням, прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Семенихін Є.Ю. просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони розпорядження та користування вищевказаною квартирою.

Клопотання обґрунтовано тим, що 27.12.2018 року невідомі особи за допомогою підробленого договору дарування шахрайським шляхом незаконно заволоділи квартирою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2

Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він є головою ЖСК-221, до обслуговування якого входить будинок АДРЕСА_1. У квартирі АДРЕСА_1 вказаного будинку проживає родина ОСОБА_2, а складається з дружини - ОСОБА_4 та чоловіка - ОСОБА_10 (імені не пам'ятає), які приблизно у 2004 році виїхали за кордон на заробітки, а до квартири на час їх відсутності впустили квартирантів. Дану квартиру у родини ОСОБА_4 винаймав невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_5 У травні 2016 року у зв'язку із тим, що дана особа вела аморальний спосіб життя, зловживала спиртними напоями, не сплачувала за комунальні послуги, її було виселено із даної квартири. За згодою власників квартири ним замінено замки на її вхідних дверях. Із травня 2016 року та по цей час у квартирі ніхто не проживає. Власники на даний час перебувають за кордоном. 18.01.2019 року від прибиральниці будинку № 71 ОСОБА_6, йому стало відомо, що до неї звернулись раніше невідомі особи, двоє чоловіків та одна жінка, які запитують ключі від квартири № 100. Прибувши на місце за адресою: АДРЕСА_1, він побачив раніше невідомих двоє чоловіків та одну жінку, які назвались представниками нового власника квартири АДРЕСА_1, та їм необхідний доступ до кватири. Він телефоном зв'язався з власниками квартири та повідомив про даний випадок, на що вони повідомили, що їм про це нічого не відомо, вони жодних цивільно-правових угод щодо відчуження даної квартири не укладали та нікому цього не доручали. У зв'язку з чим він відмовив їм у доступі до квартири. Жодних правовстановлюючих документів на квартиру № 100 невідомі особи йому не надали.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 11.01.2019 року нотаріусом П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 здійснено реєстрацію договору дарування серія та номер 002/612 - Н від 30.03.1998 року квартири АДРЕСА_1 та на даний час ОСОБА_8 є власником квартири.

Згідно довідки ОК «ЖБК-221» про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, до складу сім'ї (зареєстрованих) за адресою: АДРЕСА_1 входить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, 25.01.2019 року до Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що невідомі особи у кількості 8 чоловік за допомогою відмичок намагаються проникнути до квартири сусідів АДРЕСА_1.

25.01.2019 року за даним фактом Індустріальним ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано ЖЄО №2254. Дані матеріали ЖЄО приєднано до матеріалів кримінального провадження №4219042630000014.

ОСОБА_9 показала, що 25.01.2019 року приблизно о 10 год. 30 хв. невідомі особи у кількості 8 чоловік за допомогою відмичок відкрити квартиру її сусідів - родини ОСОБА_11 № 100, які на даний час перебувають за кордоном та замінили замки на вхідних дверях даної квартири. Однак ОСОБА_11 квартиру не продавали та жодних угод щодо неї не укладали.

Таким чином, у діях невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Вважає, що на квартиру АДРЕСА_1 з метою збереження цієї квартири як речового доказу для запобігання її псуванню, передачі, використання, реалізації, відчуження в інший спосіб, повинен бути накладений арешт, оскільки дана квартира є об'єктом кримінально протиправних дій, набута кримінально-протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Незастосування заборони розпорядження квартирою може привести до відчуження квартири або передачі у користування іншим особам, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.

У судове засідання прокурор не з'явився, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання по суті.

Відповідно до частини 2 статті 172 КПК України клопотання розглядається без повідомлення інших осіб.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Слідчим суддею встановлено, що 23 січня 2019 року Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 1 Дніпропетровської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4219042630000014 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме зазначено, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою на території м. Дніпро.

Згідно з копією постанови прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Семенихіна Є.Ю. від 25 січня 2019 року в кримінальному провадженні за № 4219042630000014 визнано речовим доказом квартиру АДРЕСА_1.

За змістом частини першої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що згідно статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини третьою статті 132 КПК не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вирішуючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено необхідність накладення арешту шляхом заборони розпорядження та користування квартирою.

У своєму клопотанні про арешт майна прокурор посилається на те, що невстановлені особи за допомогою підробленого договору дарування шахрайським шляхом незаконно заволоділи квартирою АДРЕСА_1.

Між тим, до матеріалів клопотання не додано належних та достатніх доказів на підтвердження протиправного заволодіння нерухомим майном. У матеріалах відсутні дані щодо незаконної підстави набуття прав на квартиру новим власником.

Крім того, в матеріалах клопотання відсутні належні докази щодо права власності родини ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.

Так, до клопотання прокурором додано ксерокопію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої не вбачається, що ОСОБА_4 є власниками вказаної квартири. Будь-які інші правовстановлюючі документи не надані. Натомість вбачається, що власником квартири є ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 30.03.1998 року, проте даних щодо перевірки під час досудового розслідування дійсності цього правовстановлюючого документу матеріали клопотання не містять.

Також слідчий суддя звертає увагу, що у витягу з ЄРДР, доданому до клопотання, взагалі не зазначено даних щодо нерухомого майна, за фактом заволодіння яким здійснюється досудове розслідування.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає недоведеним, що на сьогодні існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження в виді арешту нерухомого майна шляхом заборони розпорядження та користування квартирою.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права інших осіб, про який ідеться в клопотанні прокурора, оскільки належні докази в обґрунтування необхідності накладення арешту слідчому судді не надані.

За таких обставин, у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Семенихіна Є.Ю. про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони розпорядження та користування вказаною квартирою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя Н.Ю. Марченко