Рішення № 79463057, 28.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року справа №320/5486/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Броварського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської обл. ЄДРПОУ 37892505, яка полягає у не виплаті, починаючи з 01 липня 2018 року, пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_2;

- визнати протиправним та скасувати рішення, Броварського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської обл. ЄДРПОУ 37892505 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_2;

- зобов'язати Броварське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Київської обл. ЄДРПОУ 37892505, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_2, з 01.07.2018 року, тобто з часу припинення, а також утриматись від подальшого припинення її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті за місцем її проживання, вона була вимушена стати на облік як внутрішньо переміщена особа у Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області. Зазначила, що відповідач з липня 2018 року припинив виплату пенсії позивача, з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). На думку позивача, такі дії відповідача є незаконними, оскільки порушують її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що виплата пенсії позивачу була припинена відповідно до положень підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, - через відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, позивач, з 01.06.1993 року здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 76175, яке видано Пролетарським районним відділом соціального забезпечення населення м. Донецька Донецької області 13.07.1993 року на ім'я позивача. У 1995 році, у зв'язку зі смертю чоловіка, позивач стала отримувати пенсію по втраті годувальника. До 01.08.2014 року позивач перебувала на обліку в Пролетарському районному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Донецьк.

У зв'язку з початком бойових дій, припиненням діяльності підрозділів ПФУ на теріторії м. Донецька та набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внаслідок цього позивач, не маючи інших джерел існування, крім пенсії, змушений був звернутися із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України.

З 01.08 2014 позивача поставлено на облік до Броварського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області.

З цього часу та до 01.07.2018 року відповідач нараховував пенсійне забезпечення позивачу та перераховував належні до виплати суми на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк», що відкритий на її ім'я.

У липні 2018 року на картковий рахунок позивача не була зарахована щомісячна пенсія.

Вважаючи, невиплату та неперерахування пенсії, грубим порушенням охоронювані Конституцією та Законами України права, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Єдиним нормативним актом, що відповідно до вимог Конституції України регулює питання пенсійного забезпечення громадян України є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Згідно його статті 4 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Також, згідно статті 5 цього Закону, виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 7 Закону визначені принципи, за якими здійснюється державне пенсійне страхування. До них віднесені зокрема: законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду;

обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Статтею 47 Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Отже, ігноруючи право Позивача на щомісячне отримання пенсії, не вживаючи встановлених Законом дій щодо нарахування та перерахування пенсії на належний та визначений Позивачем рахунок, Відповідач вчинив бездіяльність, яка має бути визнана судом протиправною.

У Позивача, виникли підозри про те, що невиплата пенсії могла статися через прийняття Відповідачем рішення про призупинення її виплати.

З відповіді Відповідача № 680/Д-08 від 30.08.2018 року на адвокатський запит адвоката Михайленко А.П. вбачається, що підставою для прийняття рішення про тимчасове припинення пенсії Позивачу стала «інформація Держприкордонслужби».

За таких умов слід зазначити:

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», № 1058-ІV, від 09.07.2003, взагалі не передбачає можливість тимчасового припинення виплати пенсії, яка раніш була призначена та виплачувалась.

Законом, а саме його статтею 49, передбачено право територіального органу Пенсійного фонду своїм рішенням припиняти виплату пенсії, у випадках:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Натомість, жодної з визначених Законом підстав для припинення виплати позивачу пенсії, не існує.

Зокрема, не існує факту призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Це доводиться тим, що призначення пенсії Позивачу відбулось у 1993 році. Позивачем, на час вирішення питання про призначення пенсії, відповідно до статті 44 Закону, відповідачу був наданий повний пакет документів. Відомості, що містились в документах, відповідачем не заперечувались.

З цього часу, а це вже понад 25-ти років, будь-яких зауважень щодо змісту документів, на підставі яких відбувалось призначення, з боку органів ПФУ Позивачу не пред'являлось. Будь-яких вимог про надання документів або уточнення даних, що в них містяться, з боку Відповідача на адресу Позивача не надходило.

Звісно, й інших фактів, з якими Закон пов'язує виникнення у відповідача права на припинення виплати пенсії, не може існувати.

Отже, у разі прийняття відповідачем рішення про призупинення або припинення виплати пенсії позивачу, через відсутність визначених Законом підстав для його прийняття, його слід визнати протиправним.

При вирішенні спору слід також звернути увагу на наступне:

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», №9 від 01.11.1996, встановлено, що виходячи із зазначеного у ст. 8 Конституції в Україні принципу верховенства права, конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. При цьому судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Також Постановою встановлено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

З цього постає необхідність під час розгляду справи надати оцінку ряду нормативних актів, які видані Кабінетом Міністрів України, та внаслідок їх невідповідності Законам та Конституції України застосувати до спірних правовідносин норми останніх.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 637 від 05.11.2014, встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 9 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Тобто постановою встановлені обмеження у реалізації громадянами прав на отримання пенсій, гарантованих статтею 47 Закону, а саме: отримання пенсійних та інших соціальних виплат лише за наявності довідки; лише за місцем перебування таких осіб на обліку; лише через рахунки, відкриті в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та лише в межах строків дії довідки.

Отже, враховуючи, що такі положення Постанови є такими, що обмежують конституційні права соціально незахищених громадян України, що мешкали на територіях непідконтрольних державі та набули статус внутрішньо переміщених, її норми не можуть бути застосовані при вирішенні спору .

Також, не можуть бути застосовані при вирішенні спору положення Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання статті З Указу Президента України від 4 липня 1998 року №734», №1596 від 30.08.1999, в частині пунктів 6 та 12.

Норми, які викладені у зазначених пунктах, є такими, що обмежують встановлене статтею 47 Закону право отримувачів пенсій на самостійне визначення рахунку, до якого зараховується пенсія. Остання, на відміну від норм наведених у Порядку, встановлює, що право визначення банківського рахунку для зарахування пенсії належить особі, а не Кабінету Міністрів України.

Не підлягають застосуванню при вирішенні спору й положення пункту 12 Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №136 від 18.02.2016 р.

Норма, що міститься у зазначеному пункті Порядку, протиправно розширює вичерпний перелік підстав, що визначений статтею 49 Закону, для припинення виплати пенсії. Тим самим зазначеним нормативним актом звужуються та обмежуються права громадянина, що не відповідає принципам пенсійного законодавства та Конституції України.

Разом з цим для правильного вирішення спору слід врахувати наступні, встановлені Конституцією України, гарантії:

Відповідно до положень статі 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 64, якою передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, статтею 24 Конституції України встановлюється рівність конституційних прав і свобод усіх громадян, та неможливість їх обмеження за будь-якими ознаками. За їх змістом не може бути обмежено право громадян на отримання пенсій та інших соціальних виплат у залежності від місця їх проживання та перебування.

Якщо Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами, що встановлено статтею 25 Конституції України, то тим більш така гарантія поширюється на громадян, що мешкають на її території.

Стаття 33, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Для визнання того, що відповідачем порушуються основоположні права та свободи людини слід також врахувати й практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Слушними для правильного вирішення питання по суті повинні стати рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» та «Ілашку та інші проти Молдови та Росії».

Аналогічні правові висновки містяться у Постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. по справі №263/7763/17, по справі № 243/4681/17 від 04.09. 2018 року, по справі № 415/2945/17 від 17.07. 2018 року у яких Верховний Суд роз'яснив, що не можна припинити виплачувати пенсії переселенцям з огляду на їх відсутність за місцем проживання.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкти владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 11.10.2018.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Броварського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області ЄДРПОУ 37892505, яка полягає у не виплаті, починаючи з 01 липня 2018 року, пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_2;

Визнати протиправним та скасувати рішення, Броварського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської обл. ЄДРПОУ 37892505 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_2.

Зобов'язати Броварське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Київської обл. ЄДРПОУ 37892505, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_2, з 01.07.2018 року, тобто з часу припинення, а також утриматись від подальшого припинення її виплати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачений нею судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп за рахунок Бюджетних асигнувань Броварського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ 37892505).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.