Рішення № 79463053, 29.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року м. Київ справа № 810/4664/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову № КВ 873/1347/АВ/ГД/ФС-394 від 14 серпня 2018 р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем та має у власності кав'ярню «ІНФОРМАЦІЯ_2». Зазначає, що 18 липня 2018 р. інспекторами праці відповідача було проведено інспекційне відвідування його кав'ярні. 19 липня 2018 р. інспекторами винесено Акт інспекційного відвідування № КВ 873/1347/АВ, відповідно до якого встановлено порушення позивачем ч.ч. 1-3 ст. 24 КЗпП та вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 413. У подальшому відповідачем винесено постанову про накладення штрафу, з якою позивач не згоден, так як ним не було порушено законодавства про працю. Так, перевірку і розгляд справи проведено з порушенням встановленого порядку та за відсутності позивача, а особа, яку було виявлено в кав'ярні, не є найманим працівником і самовільно без дозволу власника скористалася можливістю доступу до приміщення кав'ярні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.

16 жовтня 2018 р. до суду надійшов відзив від відповідача, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначає, що інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування кав'ярні у позивача на предмет дотримання вимог законодавства про працю з питання фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору. При цьому 18 липня 2018 року у позивача за місцем здійснення господарської діяльності у кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» інспектором праці виявлено працівника громадянку ОСОБА_3, яка працювала в кав'ярні на посаді бариста без оформлення. Отже, позивачем порушено вимоги ст. 24 КЗпП України, відповідно до якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначає, що за результатами було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ873/1347/АВ від 19 липня 2018 року. При розгляді вищезазначених порушень першим заступником начальника Головного управління Андрієнком B.C. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 111 690 гривень.

Стверджує, що Головне управління надіслало позивачу повідомлення про дату, місце і час розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням. Із витягу відстеження поштового відправлення Укрпошти вбачається, що повідомлення вже знаходилося у відділенні пошти та чекало на отримання адресатом з 10 серпня 2018 року. Але з невідомих причин, позивач не отримував це повідомлення до 16 серпня 2018 року. Отже, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

30 жовтня 2018 р. до суду надійшла відповідь на відзив. Стверджує, що у наданому відповідачем відзиві не наведено жодних обставин щодо спростування порушень відповідача, які наведено у позові. Зазначає, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченою Порядком №509.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

11 січня 2019 р. від сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 11 січня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 29 липня 2015 р. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

16 квітня 2018 р. наказом відповідача № 2593 «Про проведення інспекційного відвідування суб'єктів господарювання м. Васильків» інспекторам праці (головним державним інспекторам) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наказано здійснити інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1, ІНПП НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1).

У цей же день відповідачем видано направлення № 873 на проведення інспекційного відвідування, яке дійсне з 18 липня 2018 р. по 19 липня 2018 р.

18 липня 2018 р. інспекторами праці відповідача проведено інспекційне відвідування позивача, за адресою: АДРЕСА_3.

За наслідками перевірки 19 липня 2019 р. інспектором праці ОСОБА_7 складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ 873/1347/АВ. Згідно з цим Актом за вказаною адресою знаходиться кав'ярня, де під час інспекційного відвідування виявлено одного працівника, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає: АДРЕСА_4. На вимогу інспектора праці громадянка ОСОБА_3 надала пояснення від 18 липня 2018 року, в якому вказала, що працює на посаді бариста з 4 липня 2018 року у позивача, кав'ярня «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_3. Пояснила, що в її посадові обов'язки входить здійснення розрахункових операцій, обслуговування клієнтів. Робочий час з 9.00 по 22.00 годин, відпочинок здійснюється згідно з графіком. Отримує заробітну плату в розмірі 100 грн. На роботі не оформлена, тому що на цей час знаходиться на стажуванні. Медична книжка наявна.

Крім того, інспекторами в цьому акті зазначено, що на вимогу про надання документів від 18 липня 2018 № 873, документів на 19 липня 2018 р. не надано. Таким чином, працівника ОСОБА_3 допущено до роботи без укладення трудового договору, не оформлено наказом та не повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Роботодавець (позивач) допустив до роботи громадянку ОСОБА_3 без оформлення трудових договорів та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413, що є порушенням вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Відповідно до Постанови № 413 Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. працівник не може бути допущений до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, трудові договори не укладено в письмовій формі, що є порушенням вимог частини 1 статті 24 КЗпП України.

19 липня 2019 р. інспектором праці ОСОБА_7 винесено припис про усунення виявлених порушень № КВ 873/1347/АВ/П. Цей припис разом із актом направлено на адресу позивача. Як убачається з витягу Укрпошти 26 липня 2018 р. відправлення вручено особисто.

30 липня 2018 р. позивачем подано зауваження до Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ 873/1347/АВ від 19 липня 2018 р. Як убачається з цих зауважень, позивач зазначає наступне: 26 липня 2018 р. позивачем поштою отримано конверт, в якому містилися: один примірник Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ 873/1347/АВ від 19 липня 2018 р. та один примірник Припису про усунення виявлених порушень № КВ 873/1347/АВ/П від 19 липня 2018 р. за підписом інспектора праці ОСОБА_7

Зі змісту Акту вбачається, що начебто, 19 липня 2018 року інспектором з праці ОСОБА_7 проведено інспекційне відвідування «юридичної особи, яка використовує найману працю». Зазначає, що у Акті відсутні відомості про те, що дане інспекційне відвідування проводилося в присутності позивача як фізичної особи-підприємця. Фактично це інспекційне відвідування проводилося як без його присутності, так і без присутності уповноваженої від нього особи. Час перевірки указаний: початок 18 липня 2018 р. 14-30 год., завершення 19 липня 2018 р. 17-00 год. Місцезнаходження об'єкта відвідування указано як: АДРЕСА_3, кав'ярня. Інспектором праці ОСОБА_7 указано в Акті, що встановлено факт не оформлених трудових відносин роботодавця ФОП ОСОБА_1 з однією особою, яка займала посаду бариста. Виходячи зі змісту Акту, такий «факт» інспектором виявлено на підставі пояснень громадянки ОСОБА_3, які відібрані у неї на місці проведення інспекційного відвідування 18 липня 2018 року.

Стверджує, що останнім днем інспекційного відвідування відповідно до змісту Акту є 19 липня 2018 р. 17-00 год. Ця обставина не відповідає дійсності, оскільки 19 липня 2018 року ні за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, ні за адресою: АДРЕСА_3, інспектора ОСОБА_7 - не було, відповідно, ніякого інспекційного відвідування у нього в цей день не було. Зазначає, що він сам безпосередньо знаходився 19 липня 2018 року по АДРЕСА_3 з 09-00 год. по 18-00 год. і жодних інспекторів управління Держпраці до нього не зверталося, жодних актів на підпис не вручалося. Це свідчить про те, що 19 липня 208 року у нього жодних перевірок інспектором ОСОБА_7 не проводилося.

Крім цього, зазначає, що 18 липня 2018 року кав'ярня за адресою: АДРЕСА_3 не працювала взагалі, оскільки у цей час, він знаходився за межами міста Васильків. Які саме пояснення, про що, за яку винагороду чи під яким примусом з боку інспектора говорила ОСОБА_3 інспектору ОСОБА_7 18 липня 2018 року йому не відомо. Стверджує, що ця особа є його співмешканкою, з якою він напередодні посварився. Він виїхав з міста, а ключі від кафе залишилися в квартирі їхнього помешкання. ОСОБА_3 скористалася його відсутністю і самостійно відчинила кав'ярню. Стверджує, що вона ніколи не перебувала і не перебуває станом на 30 липня 2018 року із ним у трудових відносинах, не займала жодних посад, в т.ч. і баристи, і не отримувала за це плату. У зв'язку із цим взагалі відсутній склад порушення, передбаченого ч. 1,3 ст.24 КЗпПП України та постанови КМУ № 413, про які зазначено в Акті.

30 липня 2018 р. до відповідача надійшла скарга від позивача на Припис про усунення виявлених порушень № КВ 873/1347/АВ/П від 19 липня 2018 р. Позивач зазначає, що Припис інспектора ОСОБА_7 є незаконним і підлягає скасуванню. Крім того, зазначає, що 18 липня 2018 року кав'ярня за адресою: АДРЕСА_3 не працювала взагалі, оскільки у цей час він знаходився за межами міста Васильків. Які саме пояснення, про що, за яку винагороду чи під яким примусом з боку інспектора говорила ОСОБА_3 інспектору ОСОБА_7 18 липня 2018 року йому не відомо. ОСОБА_3 є його співмешканкою, з якою він напередодні посварився. Він виїхав з міста, а ключі від кафе залишилися в квартирі, до якої ОСОБА_3 має вільний доступ. ОСОБА_3 скористалася його відсутністю і самостійно відчинила кав'ярню, про що вона йому особисто повідомила вже після отримання ним поштою Акту та Припису. Вона ніколи не перебувала і не перебуває станом на 30 липня 2018 року із ним у трудових відносинах, не займала жодних посад, в т.ч. і баристи. ОСОБА_3 не підтверджує ті обставини, які зазначені в поясненнях від 18 липня 2018 року, та повністю їх спростовує. У зв'язку з цим відсутній склад порушення, передбаченого ч. 1, 3 ст.24 КЗпП України, що також є підставою для скасування Припису.

Судом встановлено, що до цієї скарги позивачем було додано заяву ОСОБА_3 від 27 липня 2018 р. Зазначає, що 18 липня 2018 р. вона із власної ініціативи перебувала у кав'ярні ФОП ОСОБА_1. Мала вільний доступ до ключів від приміщення. Мала дуже пригнічений стан через сварку зі своїм хлопцем ОСОБА_1, а також погано себе почувала через свій фізіологічний стан. Зазначає, що двері були відчинені, зайшов якийсь чоловік та почав задавати різні питання. Під час розмови з ним вона поділилася своїми переживаннями. Стверджує, що він не представився, не повідомив їй про мету свого візиту, можливі наслідки його відвідування тощо. Фактично під диктовку попросив надати їй якісь пояснення щодо ФОП ОСОБА_1 Зазначає, що ці пояснення не відповідають дійсності. Стверджує, що вона ніколи не знаходилася із ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах, в тому числі і 18 липня 2018 р. Пояснення від 18 липня 2018 р. щодо ФОП ОСОБА_1 не відповідають дійсності.

7 серпня 2018 р. листом відповідача № 43/2/18/11289 «Про розгляд справи про накладення штрафу» позивача було повідомлено, що о 10 год. 00 хв. 14 серпня 2018 р. за адресою: м. Київ, вул. Вавілових, 10, у каб. 303 буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Цей лист був направлено на адресу позивача поштовим повідомленням. Як убачається з витягу Укрпошти 16 серпня 2018 р. відправлення вручено особисто.

14 серпня 2018 р. відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ873/1377/АВ/ТД/ФС-394, якою накладено на позивача штраф у розмірі 111 690 грн. 00 коп. у зв'язку з порушенням позивачем вимог ч. 1 ст. 24 КЗпП України.

15 серпня 2018 р. відповідачем винесено лист-відповідь «Про розгляд зауваження та скарги на Акт» від 19 липня 2018 р. № КВ 873/1347/АВ. Позивача було повідомлено про наступне: у ході інспекційного відвідування, яке здійснювалось 18 липня 2018 року на ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, встановлено, що роботодавець ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи громадянку без оформлення трудових договорів та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413, що є порушенням вимог частини 3 статті 24 КЗпП України. На виконання вимоги № 873 від 18 липня 2018 р. ФОП ОСОБА_1 не падав документів щодо підтвердження оформлених трудових відносин з громадянкою ОСОБА_3 Зважаючи на вищевикладене. підстав для анулювання акту перевірки від 19 липня 2018 р. № КВ 873/1347/АВ немає.

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всесвітню охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Як убачається з ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, (далі - Порядок 509).

Згідно з вимогами п. 2 Порядку 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Суд зауважує, що відповідно до приписів Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), основними завданнями державного нагляду є: розроблення пропозицій щодо шляхів підвищення ефективності здійснення контрольних повноважень; внесення вимоги щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень (далі - вимога); вжиття заходів до ініціювання притягнення до відповідальності посадових осіб за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень.

З огляду на викладене, штраф може бути накладений на суб'єкта господарювання за фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору лише за наявності вчиненого фактично порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам та аргументам сторін, суд зазначає наступне.

По суті факт виявленого порушення законодавства про працю ґрунтується виключно на первинному поясненні громадянки ОСОБА_3 від 18 липня 2018 р. Саме на підставі цього пояснення складено зазначений вище Акт, який було покладено в основу для винесення спірної постанови.

При цьому суд звертає увагу, що спочатку ОСОБА_3 у своїх поясненнях 18 липня 2018 р. вказала на те, що працювала у позивача, проте в подальшому у заяві до відповідача від 27 липня 2018 р. відмовилася від цих пояснень і зазначила, що 18 липня 2018 р. вона із власної ініціативи перебувала у кав'ярні ФОП ОСОБА_1, оскільки у той день мала вільний доступ до ключів від приміщення кав'ярні. ОСОБА_3 вказує також і на порушення при отриманні у неї пояснення 18 липня 2018 р.

Дослідженням пояснення ОСОБА_3 від 18 липня 2018 р. встановлено, що у ньому відсутні відомості про роз'яснення їй прав та обов'язків.

За таких обставин суд визнає, що пояснення ОСОБА_3 від 18 липня 2018 р. є суперечливими, тому не відповідають вимогам ст.75 КАС України щодо достовірності доказів і не беруться судом до уваги.

Суд зауважує також, що заяву ОСОБА_3 від 27 липня 2018 р. надано позивачем до відповідача при оскарженні дій відповідача, проте цю заяву не було належним чином розглянуто відповідачем і оцінку їй відповідачем не надано.

Крім того, надаючи оцінку цим поясненням ОСОБА_3 з урахуванням інших наявних у справі доказів, суд зазначає про таке.

У вказаному вище Акті інспекційного відвідування не зазначено, що інспектором відповідача зафіксовано саме трудову діяльність ОСОБА_3 в кав'ярні. Інспектор Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області не купував товар у ОСОБА_8 та не вчиняв жодних інших дій на підтвердження факту наявності саме трудових відносин, з визначенням характеру цих взаємовідносин. У справі відсутні будь-які відомості про відвідувачів кав'ярні, про господарську діяльність кав'ярні 18 липня 2018 р., які повинні бути у разі фактичної роботи кав'ярні (роздруковані чеки, відомості РРО, залишок готівки в касі тощо).

Отже, пояснення ОСОБА_3, окрім того, що вони мають суттєві суперечності, не підтверджуються також і будь-якими іншими доказами у справі і з цих підстав також не можуть бути взяті судом до уваги.

За таких обставин суд визнає, що твердження позивача про те, що 18 липня 2018 р. кав'ярня не працювала взагалі, відповідачем не спростовано. При цьому суд звертає увагу, що накладення штрафу є притягненням до відповідальності за вчинене правопорушення. Отже, у разі не доведення відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення відпадають підстави і для притягнення позивача до відповідальності та накладення на нього штрафу. Це означає, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем порушення, за яким винесено спірну постанову, що безумовно утворює підстави для її скасування.

При цьому суд наголошує, що згідно з приписами ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно твердження позивача про порушення процедури при проведенні інспекційного відвідування, розгляду справи і скарги суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог п. 8 порядку № 295 інспектор праці повідомляє об'єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі про проведення інспекційного відвідування, якщо він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоді інспекційному відвідуванню.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач або уповноважена ним особа повідомлялися про проведення інспекційного відвідування. Крім того, як убачається з Акту інспекційного відвідування від 19 липня 2018 р. це інспекційне відвідування проводилося без повідомлення та без присутності позивача або уповноваженої ним посадової особи. Суд бере до уваги, що наявними у справі документами підтверджено, що про інспекційне відвідування позивач дізнався лише 26 липня 2018 р. після отримання ним поштою примірнику Акту інспекційного відвідування та примірнику Припису про усунення виявлених порушень від 19 липня 2018 р.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог п. 6 Порядку 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Судом встановлено, що 7 серпня 2018 р. листом № 43/2/18/11289 позивачу направлено повідомлення про те, що о 10 год. 00 хв. 14 серпня 2018 р. буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Указаний лист направлено на адресу позивача поштовим повідомленням. Проте, цей лист позивачем було отримано 16 серпня 2018 р.

Отже, станом на час розгляду відповідачем справи про накладення на позивача штрафу у відповідача не було жодних відомостей і підтверджень про отримання позивачем повідомлення відповідача про призначення дати та часу розгляду справи. Тобто, відповідач, станом на 14 серпня 2018 р. не мав інформацією про те, що позивач отримав відповідне повідомлення і що таке повідомлення було отримане позивачем у встановлений п.6 Порядку 509 строк, а саме за п'ять днів.

Суд зауважує, що посилання відповідача на те, що повідомлення знаходилося на пошті 10 серпня 2018 р., а тому позивач був належним чином повідомлений, не є належно обґрунтованим. Так, надходження поштового відправлення до поштового відділення не свідчить про те, що таке відправлення в той же день доставлялося до його отримувача, в т.ч. і з дотриманням строків, визначених цим Порядком 509.

Як встановлено судом і не спростовано відповідачем, вказане поштове повідомлення відповідача було отримано позивачем 16 серпня 2018 р. Судом також встановлено, що позивач в період з 1 серпня 2018 року по 15 серпня 2018 року взагалі перебував за межами країни і фізично не міг отримати в цей період жодних поштових відправлень за місцем ведення господарської діяльності. Ця обставина підтверджується відповідними відмітками в закордонному паспорті позивача від 20 червня 2017 року Б0655235.

Це означає, що позивач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, як це передбачено п. 6 Порядку 509.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено постанову № КВ 873/1347/АВ/ГД/ФС-394 від 14 серпня 2018 р. про накладення штрафу, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача щодо винесення постанови були протиправними. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 11 475 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

При вирішенні вказаного клопотання, судом враховано таке.

Як убачається з ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у межах даної адміністративної справи, судом встановлено, що матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 27 серпня 2018 р № 01/08/18, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_5, додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги №01/08/18 від 27 серпня 2018 р. з із ймовірним кошторисом плати за надання правової допомоги, а також наданим 11 січня 2019 р. детальним описом наданих послуг, відповідно до якого розмір витрат складає 19825 грн. 00 коп., проте позивач просить відшкодувати йому фактично сплачені кошти щодо цих витрат на суму 11 475 грн. 00 коп.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано квитанцію про оплату коштів за надання правової допомоги від 4 вересня 2018 р. № 0.0.1124612927.1 на суму 11475 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи докази, надані представником позивача на підтвердження витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд дійшов висновку, що вищенаведені документи можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 11 475 грн. 00 коп.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 4 вересня 2018 р. № 0.0.1124615242.1 позивачем сплачено судовий збір на суму 704 грн. 80 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 704 грн. 80 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Держпраці в Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Київській області № КВ 873/1347/АВ/ГД/ФС-394 від 14 серпня 2018 р. про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн. 00 коп.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці в Київській області (код ЄДРПОУ - 39794214) витрати на правову допомогу в сумі 11 475 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області (код ЄДРПОУ - 39794214) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач - Головного управління Держпраці в Київській області, адреса: вул. Вавілових, 10, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ - 39794214.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення повного рішення суду 29 січня 2019 року.