Рішення № 79462873, 14.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2019 року (12 год.40 хв.)Справа № 0840/3470/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача - Мізіної Г.О., відповідача- Радової С.О.,

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс» (далі - позивач або ПрАТ «Запоріжсклофлюс») до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запоріжсклофлюс), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.08.2018 №№0012631406, 0012641406, 0012621406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях перевіряючих щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Астра-Ділл» внаслідок того, що товарна продукція не транспортувалась. Разом з цим, щодо оформлення первинних бухгалтерських та транспортних (супроводжуючих продукцію) документів зауважень зі сторони відповідача акт перевірки не містить. Так, висновок податкового органу щодо фіктивності господарських операцій в частині внесення у первинні документи (товарно-транспортні накладні) даних, які не відповідають дійсності є необґрунтованим, оскільки до перевірки надані всі первинні документи, які по формі та змісту відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та повністю підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Астра-Ділл». Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2018.

02.10.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.10.2018.

Ухвалою суду від 23.10.2018 провадження у справі зупинено до 20.11.2018.

У період з 18.11.2018 по 21.11.2018 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. №02-35/18/65 від 22.11.2018, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 22.11.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.11.2018 провадження у справі зупинено до 14.01.2019.

Ухвалою суду від 14.01.2019 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 14.01.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 29634 від 20.09.2018). Зокрема зазначив, що проведено перевіркою встановлено, що ПрАТ «Запоріжсклофлюс» документально оформлював фінансово-господарські операції з продажу контрагенту продукції власного виробництва ТОВ «Астра-Ділл» у січні-лютому 2018 року відповідно до договору поставки № 7/01-18 від 10.01.2018. Так, податковим органом встановлено внесення позивачем у товарно-транспортні накладні даних, які не відповідають дійсності. Разом з цим, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність кримінального провадження від 30.01.2018 № 42018081280000018 за ст. 205 Кримінального кодексу України, за матеріалами якого вбачається, що на території Запорізької області невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з наданням послуг суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки щодо мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, «конвертації» грошових коштів шляхом переведення за грошову винагороду безготівкових коштів у готівку, оформлення безтоварних операцій в період з 2015 року по теперішній час створили та використовують до теперішнього часу реквізити ряду суб'єктів підприємницької діяльності, у т.ч. ТОВ «Астра-Ділл». Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяло відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 14.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з 05.07.2018 по 18.07.2018, на підставі направлення від 05.07.2018 № 1480 та наказу № 2210 від 04.07.2018, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Запоріжсклофлюс» (код ЄДРПОУ 00293255) за період діяльності січень-лютий 2018 року, з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за І квартал 2018 року та податку на додану вартість за період січень - лютий 2018 року, при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Астра-Ділл» (код ЄДРПОУ 41047113), результатами якої складено Акт перевірки № 420/08-01-14-06/00293255 від 20.07.2018 (т.2 а.с.154-182).

Висновками до акту перевірки встановлено порушення позивачем, вимог:

п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на прибуток підприємств за І квартал 2018 року на суму 52 529 грн.;

п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (по рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість) за січень 2018 року у розмірі 21 058,00 грн.;

п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 71 181 грн., у т.ч. за періоди: січень 2018 року 32965 грн.; лютий 2018 року 38 216 грн. та не призвело до виникнення грошових зобов'язань.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Астра-Ділл» (код ЄДРПОУ 41047113) у січні - лютому 2018 року. Так, господарська операція з придбання товарів у ТОВ «Астра-Ділл» у зазначений період в дійсності не відбулась, у зв'язку із відсутністю фактичного руху активів від ТОВ «Астра-Ділл» до ПрАТ «Запоріжсклофлюс». При цьому, товари, ідентичні зазначених у первинних документах по взаємовідносинах з ТОВ «Астра-Ділл», були використані ПрАТ «Запоріжсклофлюс» у власній господарській діяльності. Враховуючи викладене, фактично мало місце використання товару, джерело походження якого не встановлено. Наявність факту використання ПрАТ «Запоріжсклофлюс» є свідченням набуття останнього у власність (безоплатного отримання робіт, послуг) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки № 420/08-01-14-06/00293255 від 20.07.2018, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подано заперечення на акт вих. № 02-484 від 30.07.2018 (т.2 а.с.193-195), які листом-відповіддю № 23901/10/08-01-14-06-13 від 07.08.2018 залишені без задоволення (а.с.196-197).

На підставі Акту № 420/08-01-14-06/00293255 від 20.07.2018 та вказаних порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2018:

№0012631406, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 78793,50 грн.: у т.ч. 52529,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 26264,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2 а.с.147-148);

№0012621406, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2018 року у сумі 21058,00 грн. (т.2 а.с.149-150);

№ 0012641406, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та/або суму податкового кредиту за платежем: податок на додану вартість за січень 2018 року на суму 32 965 грн., за лютий 2018 року на суму 38216 грн. (т.2 а.с.151).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач в січні- лютому 2018 року мав фінансово-господарські операцій з продажу продукції власного виробництва (скляної посуди) контрагенту ТОВ «Астра-Ділл» (код ЄДРПОУ 41047113) згідно з Договором поставки №7/01-18 від 10.01.2018.

Між позивачем (Продавець) та ТОВ «Астра-Ділл» (Покупець) укладено Договір поставки №7/01-18 від 10.01.2018, за умовами якого продавець зобов'язується виробити та відвантажити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити скляний посуд, повне найменування якого, характеристика якості умови відвантаження ціна одиниці виміру товару, вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Відвантаження товару проводиться у строки, указані у замовленнях покупця. Відвантаження проводиться на умовах: ЕХW-склад продавця з завантаженням на транспорт покупця, при цьому покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти Договір перевезення товару від названого місця. Строк дії договору з 10.01.2018 по 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків за одержаний товар, до його повного виконання (т.1 а.с.219).

На виконання Договору поставки №7/01-18 від 10.01.2018, позивачем відвантажено посуди скляної по накладним на відпуск готової продукції та зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: №099 від 19.01.2018 на суму товару 38784,72 грн. з ПДВ, по довіреності № 2 від 16.01.2018; №164 від 26.01.2018 на суму товару 82504,02 грн з ПДВ, по довіреності №2 від 06.01.2018; №177 від 29.01.2018 на суму товару 66783,90 грн з ПДВ, по довіреності №2 від 06.01.2018; №269 від 07.02.2018 на суму товару 10620,00 грн з ПДВ по довіреності №5 від 30.01.2018; №301 від 13.02.2018 на суму товару 86866,60 грн з ПДВ по довіреності №5 від 30.01.2018; №312 від 13.02.2018 на суму товару 35363,40 грн з ПДВ по довіреності №5 від 30.01.2018; №341 від 21.02.2018 на суму товару 40129,92 грн з ПДВ по довіреності №5 від 30.01.2018; №360 від 23.02.2018 на суму товару 56295,00 грн з ПДВ по довіреності №5 від 30.01.2018 (т.1 а.с.222-248).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Разом з цим. Позивачем також до матеріалів справи надано копії документів, які свідчать про рух товару на підприємстві позивача у процесі виробництва скловиробів побутового та технічного призначення, а саме: картки складського обліку матеріалів; лімітно-заборні карти за серпень-жовтень 2017 року, оборотна відомість по сировині з Центрального складу в цех випуску продукції за період серпень-жовтень2017 року, відомість руху товару по складу готової продукції за серпень-жовтень 2017 року; відомість обліку руху сировини та основних матеріалів рах. 201 період січень-жовтень 2017 року; приймально-здавальна накладна на готову продукцію з виробництва до складу готової продукції серпень, жовтень 2017 року.

Розрахунки між ПрАТ «Запоріжсклофлюс» та ТОВ «Астра Ділл» у грошовій формі не проводились. У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України позивачем надані Угоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог від 31.01.2018, та від 28.02.2018 та надані відповідні акти зарахування зустрічних однорідних вимог (т.1 а.с.20-23).

Також, судом встановлено, що для постачання товару для побутових потреб на базу відпочинку «Кристал» (смт. Кирилівка), для побутових потреб робітників в цехах, адміністрування між ТОВ «Астра Ділл» (Постачальник) та ПрАТ «Запоріжсклофлюс» (Покупець) укладено Договір поставки № 05/08-18 від 27.12.2017, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця будівельні, допоміжні, господарські матеріали у відповідності до заявок покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Асортимент. Номенклатура та ціна поставленого товару визначається накладною на відпуск товару. Поставка товару здійснюється на умовах DАР, Франко-склад покупця (Інкотермс 2010). Разом з товаром постачальник зобов'язується надати покупцю видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, виписану по першій події податкову накладну в електронному вигляді із застосуванням електронно-цифрового підпису, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018 (т.1 а.с.18-19).

На виконання Договору поставки № 05/08-18 від 27.12.2017 на адресу позивача відвантажено товар за наступними видатковими накладними, а саме: №1 від 17 січня 2018 року на суму товару 9616,20 грн.; №2 від 18 січня 2018 року на суму товару 2946,00 грн.; №3 від 23 січня 2018 року на суму товару 3465,60 грн.; №7 від 24 січня 2018р на суму товару 17 242,80 грн; №10 від 30 січня 2018р на суму товару 3552,00 грн.; №12 від 30 січня 2018р на суму товару 18616,32 грн.; №13 від 01 лютого 2018р на суму товару 1140,00 грн.; №9 від 06 лютого 2018р на суму товару 14835,96 грн.; №11 від 06 лютого 2018р на суму товару 2686,80 грн.; №12 від 08 лютого 2018р на суму товару 2856,00 грн; №13 від 08 лютого 2018р на суму товару 27243,00 грн; №15 від 13 лютого 2018р на суму товару 1080,00 грн.; №17 від 15 лютого 2018р на суму товару 4508,40 грн.; №18 від 15 лютого 2018р на суму товару 4320,00 грн; №19 від 15 лютого 2018р на суму товару 9507,60 грн.; №20 від 21 лютого 2018р на суму товару 2533,92 грн.; №21 від 21 лютого 2018р на суму товару 9906,96 грн.; №22 від 22 лютого 2018р на суму товару 2010,00 грн.; №23 від 23 лютого 2018р на суму товару 1629,24 грн.; №24 від 26 лютого 2018р на суму товару 6868,80 грн.; №25 від 26 лютого 2018р на суму товару 5724,00 грн.; №28 від 27 лютого 2018р на суму товару 2435,40 грн.; №6 від 24 січня 2018р на суму товару 19476,00 грн.; №4 від 24 січня 2018р на суму товару 17916,00 грн.; №11 від 30 січня 2018р на суму товару 16740,00 грн.; №5 від 25 січня 2018р на суму товару 16776,00 грн.; №14 від 05 лютого 2018р на суму товару 16776,00 грн.; №15 від 05 лютого 2018р на суму товару 16776,00 грн.; №14 від 13 лютого 2018р на суму товару 1080,00 грн.; №16 від 15 лютого 2018р на суму товару 6732,00 грн.; №26 від 26 лютого 2018р на суму товару 23760,00 грн.; №27 від 26 лютого 2018р на суму товару 14196,00 грн.; №29 від 27 лютого 2018р на суму товару 11880,00 грн.; №33 від 27 лютого 2018р на суму товару 8340,00 грн.; №34 від 27 лютого 2018р на суму товару 25020,00 грн.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні,

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи надано копії документів, які свідчать про рух товару на підприємстві позивача, а саме: картки складського обліку матеріалів за січень-лютий 2018 року, накладні-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів січень-лютий 2018 року, оборотна відомість товар рах.281 б/в Кристал за січень-лютий 2018 року, оборотна відомість центральний склад за січень-березень 2018 року, журнальний ордер №6 за січень-лютий 2018 року, копія наказу позивача №49 від 08.06.2018 про ввод в експлуатацію основних засобів, інвентарні карти обліку основних засобів.

Розрахунки між ПрАТ «Запоріжсклофлюс» та ТОВ «Астра Ділл» у грошовій формі не проводились. У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України позивачем надані Угоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог від 31.01.2018, та від 28.02.2018 та надані відповідні акти зарахування зустрічних однорідних вимог (т.1 а.с.20-23).

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки, що відповідачем не встановлено придбання контрагентом ТОВ «Астра Ділл» послуг транспортування, суд зазначає наступне.

Так, продукція відповідно до п.5.2 Договору поставки №7/01-18 від 10.01.2018 поставлялась на умовах ЕХW-склад продавця (ПрАТ «Запоріжсклофлюс»), при цьому Покупець (ТОВ «Астра Ділл») зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення від названого місця. Згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів в редакції 2010 року «ІНКОТЕРМС 2010», умови поставки ЕХW передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження Покупця на своєму підприємстві.

Позивачем до матеріалів справи надано копію «Журналу обліку платіжних вимог на вивіз з підприємства продукції» власного виробництва в січні-лютому 2018 року на умовах ЕХW. Журнал ведеться службою безпеки підприємства на підставі звірки фактичної кількості продукції з даним пропуску. В журналі указано: дата вивозу продукції, номер накладної, номер машини, якою вивозиться продукція, найменування продукції, та кількість продукції.

Також, позивачем до матеріалів справи наданий «Журнал ввозу мат.цінностей на підприємство ПрАТ «Запоріжсклофлюс» в січні-лютому 2018 року на умовах DАР.

Згідно з «ІНКОТЕРМС 2010» DАР означає, що Постачальник здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження Покупця на прибулому транспортному засобі, готовим розвантаження, в узгодженому місці призначення. Постачальник несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в зазначене місце.

Журнал ведеться службою безпеки підприємства на підставі звірки фактичної кількості продукції з даними накладної постачальника. В журналі зазначено: дата ввозу продукції, найменування постачальника, номер та дату накладної, номер машини якою завозиться продукція, найменування продукції яка завозиться на підприємство, кількість продукції.

У відповідності до Податкового кодексу України платник податку - позивач самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність ведення податкового обліку і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та податкового законодавства.

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки на відсутність у ТОВ «Астра-Ділл» та його контрагентів - постачальників необхідних умов для здійснення господарських операцій, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Щодо твердження податкового органу стосовно неможливості встановити походження отриманого товару, у зв'язку із відсутністю його придбання у ланцюгах постачання або виробництва, що було встановлено з наданої податкової інформації суд зазначає, що відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Запоріжсклофлюс», вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобов'язань.

Разом з цим, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагентів встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагентів.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З Акту перевірки вбачається, що він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за операціями з постачання товару ТОВ «Астра-Ділл».

Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на існуюче досудове розслідування кримінального провадження № 42018081280000018 від 30.01.2018, покладаючи зазначену інформацію, між іншого, в основу висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Астра-Ділл», з огляду на наступне.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 6 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироку суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ «Астра-Ділл», в якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентом позивача фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку ТОВ «Астра-Ділл» щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами в податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Отже, отримана в ході досудового розслідування інформація, на яку посилається податковий орган, в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних угод, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 2565,49 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 2, код ЄДРПОУ 00293255) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.08.2018 №№0012631406, 0012641406, 0012621406, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2565,49 (дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять грн. 49 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.01.2019.

Суддя Ю.В. Калашник