Ухвала суду № 79461648, 29.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 січня 2019 р. Справа № 160/7803/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради та заяву виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Центральної районної у місті Дніпрі ради, територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у знятті з місця проживання, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації місця проживання, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради від 22.08.2018р. про відмову у знятті з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 - громадянки ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради від 22.08.2018р. про відмову у реєстрації місця проживання за адресою: Дніпро, вул. Миколи Руденка, буд. 6 - громадянку ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1;

- зобов'язати відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради зняти з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 - громадянку ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1;

- зобов'язати відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради зареєструвати місце проживання громадянки ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 за адресою Дніпро, вул. Миколи Руденка, буд. 6 .

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідач своїм рішенням, у супереч вимогам Конституції України, Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", незаконно відмовив позивачу у знятті з реєстрації місця проживання та у реєстрації місця проживання, в зв'язку із чим він звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження по вказаній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року залучено до справи в якості третіх осіб: виконавчий комітет Центральної районної у місті Дніпрі ради, територіальну громаду міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

27 грудня 2018 року від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради надійшла заява про закриття провадження по справі. В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав фізичної особи, зокрема реалізацією прав позивачів на житлом, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивачів не здійснює, а є органом, який виконує свої обов'язки щодо зняття з реєстрації у відношеннях з власником майна. Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. Таким чином вважає, що вказаний спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

11 січня 2019 року від виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради надійшла заява про закриття провадження по справі. В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав фізичної особи, зокрема реалізацією прав позивачів на житлом, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивачів не здійснює, а є органом, який виконує свої обов'язки щодо зняття з реєстрації у відношеннях з власником майна. Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. Таким чином вважає, що вказаний спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

В судовому засіданні 16.01.2019 року усною ухвалою суду з занесенням до протоколу виключено зі складу учасників справи третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, підготовче засідання відкладено до 29.01.2019 року.

В судове засідання 29.01.2019 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без участі представників.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин та керуючись приписамич.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Предметом розгляду у цій справі є рішення відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про відмову у знятті у реєстрації з місця проживання та про відмову у реєстрації місця проживання.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

У даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав фізичної особи, зокрема реалізацією права позивача на житло, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, якій виконую свої обов'язки щодо зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Той факт, що відповідачем є Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради , не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Практика щодо застосування вищезазначених норм права викладена в постанові Верховного Суду від 26.09.2018р. справа № 643/4359/17, яка повинна бути врахована адміністративним судом згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у знятті з місця проживання, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації місця проживання, зобов'язання вчинити певні дії, і зазначає, що даний позов має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Оскільки провадження по вказаній справі закрито не з підстави відмови позивача від позову, суд вважає, що підлягає поверненню з Державного бюджету України сума судового збору у розмірі 704,80 грн., сплаченого за квитанцією №0.0.1162068818.1.1 від 18.10.2018р. у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про закриття провадження по справі, - задовольнити.

Заяву виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради про закриття провадження по справі, - задовольнити.

Провадження в адміністративній справі №160/7803/18 за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (пр. Дм. Яворницького, 75, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40392181), треті особи: виконавчий комітет Центральної районної у місті Дніпрі ради (вул. Кн. Мудрого, 42, Дніпро, 49038), територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради (просп. Дм. Яворницького, 75, Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у знятті з місця проживання, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації місця проживання, зобов'язання вчинити певні дії, - закрити.

Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Повернути судовий збір, сплачений ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) згідно №0.0.1162068818.1.1 від 18.10.2018р. в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривня 80 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.01.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса