Рішення № 79460258, 04.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року Справа № 160/7406/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 49000, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, 52801, АДРЕСА_2) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428, 49004, м. Дніпро, пр. О. Поля, 2) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі – позивачі) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі – відповідач) в якій просять:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка викладена у листі № К-6687/0-4556/0/20-18 від 11.09.2018 року;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка викладена у листі № О-6688/0-4557/0/20-18 від 11.09.2018 року;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані відмови в затвердженні проектів землеустрою земельних ділянок для індивідуального садівництва, оскільки позивачами були виконані вимоги земельного кодексу, а саме: у встановленому законом порядку отримано дозволи на розроблення проекту землеустрою, розроблено проекти землеустрою, які погодженні відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 05.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

30.10.2018 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяв та доданих до них документів Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області були винесені оскаржувані рішення, які є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

01.11.2018 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

08.11.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких було підтримано позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що відповідь на відзив позивача жодним чином не спростовує суті виявлених Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області порушень, крім того зазначає, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальному запереченні виявлених порушень.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та на заперечення на відповідь на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Представниками позивача до суду було подано клопотання про розгляд даної адміністративної справи за відсутності позивачів та їх уповноважених представників.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи клопотання представників позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.09.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з письмовою заявою щодо затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

Листами № К-6687/0-4556/0/20-18 та № О-6688/0-4557/0/20-18 від 11.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянуто та відмовлено в задоволенні заяв позивачів.

В обґрунтування відмов відповідачем зазначено, що заявникам необхідно доповнити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки матеріалами погодження в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України (відсутній висновок Дніпропетровського обласного центра з охорони історико-культурних цінностей).

Відповідно до пункту 3.5 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року № 536, наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Зазначено, що агрохімпаспорт не є складовою проекту землеустрою, але є обов’язковим при передачі земельної ділянки у власність.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об’єднанимитериторіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідноіз статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Новолександрівська сільська рада увійшла у Новолександрівську сільську об’єднану територіальну громаду.

Виходячи із вищевикладеноговідповідачем запропоновано позивачузвернутися до об’єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.

Виходячи із вищезазначеного відповідач вказав на неможливість затвердити проект землеустрою позивачів.

Правомірність, законність та обґрунтованість підстав винесення оскаржуваних рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» та нормами Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

1) завдання на розроблення проекту землеустрою;

2) пояснювальну записку;

3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

4) рішення Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

5) письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

6) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

7) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

8) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

9) копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;

10) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

11) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

12) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

13) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

14) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

15) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

16) кадастровий план земельної ділянки;

17) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

18) матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 4-8 ст. 1861 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, однією з підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою зазначено, зокремапро відсутність агрохімічного паспорта поля (земельної ділянки), передбаченого вимогами наказу Мінагрополітики від 11.10.2011 року №536.

З даного приводу, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про охорону земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у галузі охорони земель, належать зокрема забезпечення проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Питання агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення визначені Указом Президента України від 02.12.1995 року № 1118 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» та наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року № 536 «Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки».

Так, Указ Президента запроваджує суцільну агрохімічну паспортизацію всіх земель сільськогосподарського призначення на території України, обов’язок провести таку паспортизацію покладає на Українську державну службу моніторингу і якості продукції (Укргрунтомоніторинг), встановлює, що агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення здійснюється за рахунок коштів, що надходять від плати за землю, яка зараховується на спеціальні бюджетні рахунки сільської, селищної, міської ОСОБА_4, на території яких знаходяться земельні ділянки, а також з інших джерел. Також встановлено, що у разі зміни власника чи користувача землі її паспортизація здійснюється в обов'язковому порядку незалежно від часу останнього обстеження.

Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України встановлює, що агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5 - 10 років і є обов'язковою для всіх землевласників та землекористувачів.Відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки використовуються в процесі регулювання земельних відносин, зокрема, припередачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки.

При цьому вказаний наказ визначає, що агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки видається у двох примірниках, один з яких зберігається у землевласника або землекористувача, а інший - в центральному органі виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики.

З наведених вище норм суд доходить висновку, що первинна агрохімічна паспортизація земель повинна була бути здійснена відповідною державною службою за рахунок бюджетних коштів, а подальше виготовлення агрохімічних паспортів на земельні ділянки здійснюється кожні 5-10 років або при передачі їх у власність або наданні в користування відповідними землевласниками та землекористувачами.

Таким чином, Указ Президента України від 02.12.95 року№ 1118 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» та наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року № 536 «Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки» не покладає обов'язок виготовлення агрохімічного паспорту земель сільськогосподарського призначення на осіб, які бажають отримати їх у власність.

Враховуючи викладене, право позивачів на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність не може бути поставлене в залежність від наявності агрохімічного паспорту, оскільки позивачі не є тими суб'єктами які повинні забезпечити агрохімічну паспортизацію відповідної земельної ділянки, власником якої вони ще не стали.

Також суд зазначає, що наказ Мінагрополітики від 11.10.2011 року №536 не є нормативно-правовим актом, що регулює порядок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 23.12.2011 року №2.28-0.13-15189 головним управління Держземагества в областях та місті Києві, для врахування в роботі доведено, що агрохімічний паспорт земельної ділянки не є складовою проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 21.11.2014 року №22-28-0.13-13602/2-14 роз'яснено, що агрохімічний паспорт земельної ділянки не є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Відтак, суд дійшов висновку, що агрохімічний паспорт земельної ділянки не є складовою проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та його відсутність не може бути підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою.

Щодо необхідності погодженням з об’єднаними територіальними громадами передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної власності у власність відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас частина 6 статті 186 Земельного кодексу України передбачає, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частини 16, 17 та 18 статті 186 Земельного кодексу України Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частинами 5, 6, 7 зазначеної вище статті встановлено наступне:

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Таким чином, з наведених вище норм вбачається, що передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами, також вказаний орган затверджує проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок, погодження проекту землеустрою здійснюється лише органами, що зазначені в статті 186-1 Земельного кодексу України, і у випадках, що вказаною статтею передбачені, і забороняється вимагатидодаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», а також надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

В той же час 31.01.2018 року Кабінетом міністрів України прийнято розпорядження № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад», яким встановлено, що Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року забезпечити, зокрема,здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об’єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, на момент винесення оспорюваних позивачами відмов існує два правових акта, які регулюють одні і ті ж відносини, які не відповідають один одному, оскільки Земельний кодекс України встановлює чіткий перелік дій та погоджень, які повинна вчинити особа, яка бажає отримати земельну ділянку, і встановлює заборону вимагати додаткових, а розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року № 60-р як раз і встановлює додаткові вимоги до погодження проекту землеустрою.

Для вирішення вказаного питання суд застосовує положення частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, суд при вирішенні вказаної справи застосовує положення Земельного кодексу України, який забороняє вимагати інших погоджень проекту землеустрою, ніж встановлені відповідними статтями Земельного кодексу України, а отже доходить висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проекти землеустрою ОСОБА_2 таОнищенко ОСОБА_5 у зв’язку із відсутністю погодження Новолександрівської сільської об’єднаної територіальної громади є протиправною.

Як вже було зазначено вище, відповідно до норм Земельного кодексу України, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до переліку обмежень у використанні земельних ділянок, які передаються у власність позивачам для індивідуального садівництва від 01.08.2018 року за №11067/82-18 та №8420/82-18 від 02.02.2018 року, такі обмеження відповідно до культурної спадщини та природно-заповідного фонду – відсутні.

Отже, посилання відповідача на необхідність надати висновок Дніпропетровського обласного центра з охороно історико-культурних цінностей в даному випадку є помилковим, оскільки відповідач при розгляді питання про затвердження проекту землеустрою за заявою позивачів не мав повноважень вимагати від позивача висновку Дніпропетровського обласного центра з охороно історико-культурних цінностей.

При цьому, суд додатково звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області висновком №8420/82-18 від 02.08.2018 року, та висновком №11067/82-18 від 01.08.2018 року погодило запропонованій проект землеустрою.

Враховуючи погодження проекту землеустрою, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно надав відмову в заяві про затвердження проекту землеустрою.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області погодило проект землеустрою та був наданий позитивний висновок державного експерта, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проекти землеустрою позивачів. Зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви про затвердження проекту землеустрою не може бути ефективним способом захисту прав позивачів, оскільки це не попереджає здійснення відповідачем повторної відмови в затверджені проектів землеустрою. Враховуючи, що всі необхідні умови для затвердження проекту землеустрою виконанні, а підстави для відмови відсутні, ефективний спосіб захисту прав позивачів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою.

Сторони не понесли судових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 49000, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, 52801, АДРЕСА_2) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428, 49004, м. Дніпро, пр. О. Поля, 2) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка викладена у листі № К-6687/0-4556/0/20-18 від 11.09.2018 року;

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області;

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка викладена у листі № О-6688/0-4557/0/20-18 від 11.09.2018 року;

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1