Вирок № 79454219, 25.01.2019, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2958/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Гедз Б.М.

з участю секретаря Гули М.І.

прокурора Денис В.О.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018140060001253 про обвинувачення ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, без зареєстрованого місця проживання, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,-

встановив:

ОСОБА_2, раніше судимий, востаннє 28.02.2018 р. Залізничним районнним судом м. Львова за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, на шлях виправлення не став та повторно вчинив корисливий злочин.

Так, ОСОБА_2 05.04.2018 р. близько 15 год. 00 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, перебуваючи у ВП "Локомотивне депо Львів-Захід" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" із електровозу ВЛ-10 № 1485, що знаходиться за адресою: вул. Таллінська, 1 у м. Львові, за допомогою металічних кусачок, відрізав силовий кабель типу ППСРВМ та помістив останній у свій рюкзак зеленого кольору. Після чого, ОСОБА_2 вистрибнувши із вказаного електровозу намагався покинути територію ВП "Локомотивне депо Львів-Захід регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", однак свого злочинного умислу ОСОБА_2 довести до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий на місці працівниками ВП "Локомотивне депо "Львів-Захід". Згідно всновку експерта № 9/257 від 07.05.2018 р. ринкова вартість наданого на дослідження силового кабелю типу ППСРВМ 1х120мм, загальною довжиною 6,70 м, станом на 05.04.2018 р. становила 1573,56 грн. Чим завдав своїми умисними, протиправними діями ВП "Локомотивне депо Львів-Захід" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" шкоди на суму 1573,56 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, зокрема пояснив, що 05.04.2018 р. близько 15.00 год. перебуваючи на території Локомотивного Депо «Львів-Захід», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Талінська, 1, намагався таємно викрасти силовий кабель типу ППСРВМ, який відрізав за допомогою металічних кусачок та сховав в рюкзак, але був викритий працівниками депо, тому не зміг розпорядитися викраденим. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчиненим умисно, з корисливих мотивів, особу винного, який раніше судимий (матеріали кримінального провадження, а.с.51; неодружений, не працює, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (матеріали кримінального провадження, т.2 а.с. 55, 57), за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 60), матеріальна шкода не відшкодована, попередній вирок не виконано, штраф не сплачено, суму за цивільним позовом не відшкодовано.

Виходячи з наведеного, враховуючи думку представника потерпілого, яка просить врахувати, що шкода не відшкодована, попередній вирок суду не виконано, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, в межах санкції ч. 2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Між тим, суд, приймаючи до уваги наведене, наявність обставин, що пом'якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Залізничного районного суду м. Львова від 28.02.2018 р., яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень виконувати самостійно.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта

Підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю один рік.

Зобов'язати ОСОБА_2, відповідно до ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Залізничного районного суду м. Львова від 28.02.2018 р., яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень виконувати самостійно.

Речові докази - сумку-рюкзак камуфляжного забарвлення з ознаками забруднення, ніж з пластсмасовою рукояткою чорного кольору, три гаєчні ключі, накладний ключ насадок лез для канцелярського ножа та ліхтарик чорного кольору (а.с.10), які знаходяться в камері зберігання Залізничного ВП ГУНП у Львівській області знищити.

Речові докази - 13 кг силового кабелю (а.с.10) повернути ПАТ ?Українська залізниця? в особі регіональної філії ?Львівська залізниця?.

Скасувати арешт Залізничного районного суду м. Львова від 10.04.2018 р. на сумку-рюкзак камуфляжного забарвлення з ознаками забруднення, ніж з пластсмасовою рукояткою чорного кольору, три гаєчні ключі, накладний ключ насадок лез для канцелярського ножа та ліхтарик чорного кольору, 13 кг силового кабелю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Франківським РВ ЛМУ МВС України у Львівській області 25.09.2006 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594; р/р 31111115700003, МФО 825014 витрати, пов?язані із залученням експертів в сумі 858,00 грн. (вісісмсот пятдесят вісім гривень 00 коп.).

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: (підпис) Б. М. Гедз

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз