Рішення № 79450074, 24.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8858/17

Провадження № 2/761/247/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарях Голопич Н.Р., Горюк В.А.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 26.10.2016 р. приблизно 20 год. 50 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на регульованому перехресті вул.. Еспланадна та вул.. Басейна в м. Києві, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який належить на праві власності позивачу. Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відносно водія ОСОБА_5 справа про адміністративне правопорушення закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, згідно до актів приймання - передачі виконаних робіт, вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 112 048,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 1008 від 15.11.2016 року на суму 75 000,00 грн. та платіжного доручення № 1609 від 28.10.2016 р. на суму 37 048,00 грн. ТОВ «РОВЄР» в оренді якого знаходиться даний автомобіль, засновником, кінцевим бенефіціаром, власником та директором є ОСОБА_3,, оплатило вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2. Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована ПАТ «Київський страховий дім» , згідно полісу обов»язкового страхування № АК/0847031 від 10.08.2016 року строком дії до 10.08.2017 р. Після настання страхового випадку ОСОБА_3 повідомила про це страхову компанію , однак страхову виплату здійснено не було. Не відшкодована шкода і водієм винним у ДТП. Ухилення від сплати шкоди призвело до моральних страждань позивача, яку ОСОБА_3 оцінює у 5 000,00 грн. Зважаючи на викладене представник позивача просить суд стягнути солідарно з ПАТ «Київський страховий дім» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму матеріальних збитків у розмірі 112 048,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., судові витрати.

Від представника ОСОБА_4 надійшли заперечення по суті спору. Представник відповідача зазначив, що страхова компанія визнала випадок, вказаний у позові страховим та здійснила виплату страхового відшкодування у сумі 30 990,94 р., про що свідчить платіжне доручення № 25 від 04.05.2017 р. Крім того, автомобіль НОМЕР_2 офіційно перебував в оренді у ТОВ «РОВЄР». За п. 4.4. договору оренди ризик випадкового пошкодження несе позивач. За п. 6.1. договору ТОВ «РОВЄР» відшкодовує власнику збитки лише у випадку, якщо пошкодження відбулось з вини підприємства. При чому жодного документу щодо витрат які б мусив зробити або зробив позивач для відновлювального ремонту не надано - витрати здійснило ТОВ «РОВЄР». Крім того, належними та допустимими доказами не підтверджених збиток. Також не доведено, виходячи з норм законодавства і наявність солідарного обов»язку по відшкодуванню шкоди.

20.06.2017 р. представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви, представник просив зменшити суму стягнення матеріальних збитків до 81 957, 06 грн., беручи до уваги сплату страховиком суми у розмірі 30 990,94 грн. Інші вимоги було залишено без змін.

Представником ПрАТ «Київський страховий дім» також подано заперечення на позов. Зазначено, що 31.10.2016 р. до компанії звернувся позивач з повідомленням про подію, яка може бути страховим випадком, про таку подію повідомив і ОСОБА_4 02.11.2016 р. було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу. 06.11.2016 р. за завою страховика було складено звіт № 04/30.11.16 про оцінку, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 72 541,36 грн., вартість матеріального збитку - 36 816,51 грн., коефіцієнт фізичного зносу - 0,5941. 13.01.2017 р. позивачем подано до страховика заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 112 048,00 грн. 18.04.2017 р. за результатами розгляду страхової справи прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 30 990,94 грн. (за мінусом сум податку), яке отримано позивачем Дане рішення є законним іі обґрунтованим відповідно до вимог Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки страховик здійснює виплату страхового відшкодування за шкоду, яка оцінена у встановленому порядку. Також, положення закону щодо солідарного обов»язку не передбачають такого для страхувальника та страховика. Безпідставною є вимога про стягнення моральної шкоди.

08.11.2017 р. за заявою представника ОСОБА_7 позов в частині вимог до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» залишено без розгляду.

01.12.2017 р. за клопотанням представника ОСОБА_4 призначено судову авто товарознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: який розмір матеріальних збитків заподіяно ОСОБА_3, як власнику транспортного засобу Lexus GX д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 26.10.2016 р. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

30.05.2018 року у зв»язку із поверненням цивільної справи разом із висновком експерта провадження по справі було поновлено та з огляду на зміни до ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник ПрАТ «Київський страховий дім» наравив в адресу суду відзив на позов в якому просив відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі.

Надійшов відзив на позов і від представника відповідача ОСОБА_4 Представник вказав на те, що відзив надається з урахуванням висновку експерта за результатами проведеної авто товарознавчої експертизи. Позов є безпідставним та необґрунтованим на думку відповідача, оскільки відповідно до ст. 1194 ЦК України винна особа має сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. За висновком експерта збиток спричинений позивачу становить 76 853,34 грн., що не перевищує ліміт за полісом. Крім того, позивач не надав доказів, що саме йому було спричинено збитки, оскільки ремонт автомобіля було здійснено за рахунок коштів ТОВ «РОВЄР» , що підтверджується актами наявними в матеріалах справи. Жодного документу, що позивач має зробити витрати, або їх зробив не надано.

Від третьої особи ОСОБА_5 пояснень по суті спору не надходило.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення вимог та просив відмовити у позові.

Представник ПрАТ «Київський страховий дім», ОСОБА_5 в судове засідання не з»явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомляли.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази, отримання в порядку чинного ЦПК України, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, що 26.10.2016 р. у м. Києві на регульованому перехресті вулиць Еспланадна та Басейна сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням третьої особи ОСОБА_8.

Не заперечувалась в судовому засіданні та обставина, що автомобіль НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Як свідчать матеріали справи постановою Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2016 р. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення,передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виляді штрафу.

Разом з тим, 02.12.2016 р., як вбачається з постанови Печерського районного суду м. Києва, адміністративна справа відносно ОСОБА_5 була закрита за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

За положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що на момент дорожньо - транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» за полісом № АК/0847031 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, і це не заперечується учасниками процесу, що ПрАТ «Київський страховий дім» було отримано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась за участі застрахованого транспортного засобу VOLKSWAGEN TIQUAN д.н.з. НОМЕР_4.

За приписами ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На виконання вищенаведених положень замовленням ПрАТ «Київський страховий дім» ФОП «Ткачук Масимом Сергійовичем» 06.11.2016 р. складено звіт № 04/30.11.16. про оцінку колісного транспортного засобу та визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у сумі 36 816,51 грн.

Відповідно до п. п. 1 п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

На виконання зообв»язань за договором страхування, вищенаведених норм Закону ПрАТ «Київський страховий дім» прийнято рішення про сплату страхового відшкодування у розмірі 30 990,94 грн. (за вирахуванням сум податку) та 24.04.2017 р. та 04.05.2017 р. здійснено його виплата.

Разом з тим, представник позивача зазначає, що збитки були спричинені на суму 112 048,00 грн., що підтверджується рахунками - фактурами, що їх було сплачено ТОВ «РОВЄР» за виконання робіт по ремонту автомобіля, а тому з огляду на положення ст. 1194 ЦК України різниця між сумою страхового відшкодування та шкодою.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пред»являючи вимогу про відшкодування шкоди винуватцю ДТП, як вже було зазначено, представником позивача на підтвердження спричиненої шкоди надано сплати третьою особою суми у розмірі 112 048,00 грн. за актами виконаних робіт підписаних між ТОВ «АТЛ-АВТОСЕРВІС» та ТОВ «РОВЄР», СПД «Денисенко Ігор Олексійович» та ТОВ «РОВЄР». Представником ОСОБА_3 вказано, що позивач є засновником, директором, кінцевим бенефіціарним власником товариства, яке оплатило відновлювальний ремонт.

Проте, такі доводи представника позивача суд не може покласти в основу рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В розумінні вимог вищенаведених норм матеріального права, відшкодуванню підлягають ті витрати, які потерпілий поніс або має понести з метою відновлення становище, яке існувало до порушення права, в нашому випадку для приведення транспортного засобу у стан, який він перебував до ДПТ.

Натомість надані представником позивача матеріали не містять в собі відомостей про те, чи здійснені третьою особою - ТОВ «РОВЄР» витрати були необхідні для відновлення становища.

Разом з тим, за висновком експерта за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи № 6001/18-54 від 21.05.2018 року, розмір матеріальних збитків, заподіяних ОСОБА_3, як власнику транспортного засобу Lexus GX д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок ДТП, яка сталась 26.10.2016 року о 20 год. 50 хв. за участі даного автомобіля складав 76 853,34 грн.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦПК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, необхідно звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

У пунктах 56,57 даної постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено: відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

При цьому у п. 57 постанови вказано - Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги, що представником позивача не доведено в судовому засіданні, що розмір матеріальних збитків перевищує ліміт відповідальності страхової компанії, з огляду на те, що вимоги до ПрАТ «Київський страховий дім» за заявою сторони позивача залишено без розгляду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,274-279,352,354 ЦПК України, ст.ст. 22,989,1166,1194 ЦК України, Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про відшкодування майнової шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: