Ухвала суду № 79447353, 10.12.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 4-с/646/2/2018

Справа № 646/8470/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.18 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.,

за участю секретаря Костіна О.Б.,

представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду cкаргу ОСОБА_2 про скасування постанови головного державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м.Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08.06.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу та визнання бездіяльності неправомірною,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, яку в подальшому неодноразово уточнював, та в остаточній редакції просив скасувати постанову Червонозаводського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08.06.2016 про повернення виконавчого листа, визнати бездіяльність Червонозаводського ВДВС, яка спричинила стягувачу істотні матеріальні збитки у вигляді не стягнутої суми боргу, неправомірною, постановити окрему ухвали згідно зі ст.262 ЦПК України.

Скаргу мотивував тим, що в провадженні Червонозаводського відділу ДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області знаходилося виконавче провадження №40446910, відкрите 13.08.2013 на підставі виконавчого листа №2-2073/11 виданого 30.07.2013. 08.06.2016 державним виконавцем відділу була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу в зв`язку з неможливістю виконання. Заявник зазначив, що протягом трьох років виконавчою службою не було здійснено жодних заходів для розшуку майна боржника, перевірено фінансову та статистичну діяльність боржника, направлено запити до відповідних органів щодо наявності майна й боржника. Внаслідок бездіяльності службових осіб Червонозаводського відділу ДВС не було виконано зазначене виконавче провадження, він не отримав присуджені судом кошти. Вважав, що рішення суду не було виконано саме з причин невиконання обов`язків службовими особами виконавчої служби.

Представник заявника ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м.Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності нез’явившихся учасників судового процесу.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Постановою від 13.08.2013 старшим державним Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №40446910 з виконання виконавчого листа №2-2073/11 виданого Червонозаводським районним суд м.Харкова 30.06.2013 про стягнення з Кредитної спілки «Регіон» на користь ОСОБА_2 додаткові пайові внески та відсотки у розмірі 26175,41 грн.

Постановою від 08.06.2016 головним державним виконавцем Єрмак Г.В. Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м.Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області виконавчий документ повернуто стягувачеві в зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, та безрезультатністю здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна (п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент ухвалення оспорюваної постанови, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент ухвалення оспорюваної постанови, про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

В матеріалах виконавчого провадження такий акт відсутній.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла під час виникнення правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Закону, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла під час виникнення правовідносин, державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла під час виникнення правовідносин, містить перелік заходів примусового виконання рішень, зокрема: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, в тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на доходи боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року передбачено порядок оголошення та проведення розшуку боржника.

Главою 4 «Про виконавче провадження» 1999 року встановлюється порядок звернення стягнення на майно боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м.Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області в межах виконавчого провадження №40446910 заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом «Про виконавче провадження», в повному обсязі не здійснено. Зокрема, не з’ясовано наявність коштів та майна, на яке може бути здійснено звернення стягнення, в тому числі таких, що перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, не проведено розшук майна боржника.

Ст.129 Конституції України зазначає серед основних засад судочинства обов’язковість судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Всупереч зазначених норм рішення суду, що набрало законної сили, залишилося невиконаним.

При цьому висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна чи встановлення (з’ясування) певних обставин буде обгрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

За таких обставин, суд дійшов висновок про те, що державним виконавцем, в порушення встановлених законом вимог, станом на дату вчинення оскаржуваної постанови, не проведено в повній мірі виконавчих дій стосовно боржника, у зв’язку з чим постанова від 08.06.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу №№40446910 є незаконною, а відтак вимоги скаржника про визнання неправомірною постанови визнаються судом обгрунтованими.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з тим, вимоги заявника про визнання неправомірною бездіяльності Червонозаводського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області, яка спричинила стягувачу істотні матеріальні збитки у вигляді не стягнутої суми боргу, та постановлення окремої ухвали згідно зі ст.262 ЦПК України, визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суд не вбачає для цього підстав, підтверджених достатніми доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 259, 260, 447-453 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати постанову головного державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м.Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08.06.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірною.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: В.А.Єжов