Рішення № 79438851, 25.01.2019, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1660/18

Провадження № 2/288/166/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Добрянської В.П.,

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Квітнева сільська рада Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), треті особи: Квітнева сільська рада Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку, в якому посилається на те, що йому на праві особистої власності належить житловий будинок АДРЕСА_1.

11 жовтня 2018 року вищевказаний житловий будинок був зареєстрований на ім'я позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач по справі - ОСОБА_3 є зятем позивача. Відповідач зареєстрований в даному будинку, але фактично в ньому не проживає з 2015 року, місцезнаходження його в даний час невідоме.

Крім відповідача в даному будинку зареєстровані дружина, дочка, син та онуки позивача.

На сьогоднішній день дана обставина перешкоджає позивачу, як власнику житлового приміщення і членам родини, реалізувати свої права в повному обсязі (оформити субсидію).

Відповідач ОСОБА_3 виїхав з постійного місця проживання та не вирішив питання про зняття з реєстраційного обліку за адресою, за якою не проживає.

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні належним йому житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку у даному будинку.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі та судові витрати віднести за його рахунок, також не заперечує проти заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання 11.01.2019 року та 25.01.2019 року не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до п. 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, а саме: на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу його останнього відомого зареєстрованого місця проживання були направлені судові повістки разом із розписками, які повернулись на адресу суду з відміткою «Укрпошти» - «за закінченням встановленого строку зберігання», про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до Судових викликів № 288/1660/112033/18 від 26.12.2018 року та № 288/1660/18/389/19 від 11.01.2019 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_3 був повідомлений про судові засідання, які відбудуться 11 січня 2019 року о 09.35 годині та 25 січня 2019 року о 09.30 годині.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представник третьої особи: Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області, в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі представника сільської ради, позовні вимоги підтримують.

Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, надали до суду заяви в яких просили справу розглядати у їхню відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2014 року за ОСОБА_2, як спадкоємцем за законом, визнано право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право на земельну ділянку площею 0,48 га.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 19 жовтня 2018 року, актуальна інформація про житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником будинку вказаний ОСОБА_2.

Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № К-795/02-39-П від 13 листопада 2018 року, власником будинку в АДРЕСА_1 вказаний ОСОБА_2, до складу сім'ї входять: дружина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зять - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, онука - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Довідкою № К-796/02-39-П від 13 листопада 2018 року Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області визначено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 02 лютого 2011 року за вищевказаною адресою, але за даною адресою не проживає з 2015 року.

Як вбачається з Рішення Сорок шостої сесії VІ скликання «Про перейменування вулиць села Почуйки» від 09 червня 2015 року виданого Почуйківською сільською радою Попільнянського району Житомирської області, перейменовано вулицю «Пролетарська» на вулицю «П'ята сотня».

Судом встановлено, те що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає за адресою АДРЕСА_1 з 2015 року, тобто не використовує житло за цільовим призначенням - для проживання, а використовує його лише для свого реєстраційного обліку.

Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Як вбачається з частини 2 статті 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Пунктом 1, частини 1 статті 346 цього Кодексу встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1 ст. 391 ЦК України.

В розумінні зазначених норм законодавства, позивачі мають право на захист своїх прав власності.

Підстави втрати права користування житлом визначені ст. 405 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми Закону, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до п. 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до вимог статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Стаття 107 ЖК України зазначає, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Частина 1 статті 7 вказаного Закону зазначає, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Пункт 11 Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» від 12.04.1985 року вказує, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені обставини в їх системному зв'язку свідчать, що ОСОБА_3 втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; статтями 71, 72, 107 ЖК України; статтями 16, 319, 321, 391, 405 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 223, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Квітнева сільська рада Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Усунути перешкоду в користуванні належним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник