Ухвала суду № 79438350, 25.01.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/10197/18

Провадження № 2-з/521/28/19

УХВАЛА

25 січня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.,

при секретарі судового засідання: Власової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім», про визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, скасування запису про право власності, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з заявою представник позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, скасування запису про право власності, визнання права власності.

Позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між ТОВ «Грані» та ОСОБА_2 недійсним, визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1.

До канцелярії суду надійшла заява від представника позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2

В обґрунтування заяви, представник позивача зазначив, що постановою апеляційного суду від 04.10.2018 року було задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на спірну квартиру.

Однак, в реєстрації обтяження 23.01.2019 р. було відмовлено, оскільки станом на момент подання заяви про державну реєстрацію арешту майна, власником спірної квартири є не відповідач по справі, а зовсім інша особа - ОСОБА_3.

Як вказує представник позивача, на момент прийняття рішення апеляційним судом Одеської області дана інформація представнику позивача не була відома, а представник відповідача її суду не повідомив.

Представник позивача, вважає доведеним те, що між сторонами виник спір стосовно права власності на спірну квартиру, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки відповідач вже відчужив на користь третьої особи право власності на спірну квартиру, тому незабезпечення позову порушить права позивача на судовий захист та можу утруднити виконання можливого рішення суду.

Суддя, розглянувши надану заяву про забезпечення позову, приходить до висновку про таке.

За поданим позовом до суду, 17 липня 2018 року було відкрито провадження у справі та вказану справу призначено до розгляду.

Після відкриття провадження у справі, відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір дарування з ОСОБА_3, згідно якого, відповідач подарував спірну квартиру останньому.

Статтею 149 ЦПК України передбачено підстави для забезпечення позову.

Так, згідно частини першої зазначеної статті, суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать, або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Як вбачається, з інформаційної довідки № 153397069 від 22.01.2019р. власником квартири АДРЕСА_1 до 27.07.2018 року, тобто до відкриття провадження у справі власником квартири № 95 був відповідач, а після цієї дати - ОСОБА_3. Підставою виникнення права власності є договір дарування, серія та номер 6941 від 27.07.2018 р.

З указаного вбачається, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову стосовно спірної квартири.

Враховуючи вказане та те, що судом апеляційної інстанції, згідно постанови від 04.10.2018 року скасовано ухвалу суду першої інстанції щодо повернення заяви про забезпечення позову та забезпечено позов, шляхом накладення арешту на спірну квартиру, але в ній було вказано, що квартира належить позивачу, тоді, як на час прийняття рішення судом другої інстанції спірна квартира вже належала не відповідачу, а іншій особі, Ухвалами того ж суду другої інстанції від 23.11.2018 року та від 17.12.2019 року виправлено описки в постанові суду від 04.10.2018 року, вказана постанова суду другої інстанції відповідачем не була оскаржена та набрала законної сили, суд приходить до висновку, про задоволення заяви представника позивача, оскільки власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, який не є учасником справи, але предметом позову є саме спірна квартира, на яку вже накладено арешт судом другої інстанції та одною із вимог є саме вимога про витребування цієї квартири із чужого володіння.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2, який, на час звернення до суду був власником та який, після відкриття провадження у справі відчужив вказану квартиру.

У відповідності до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, суд постановляє ухвалу.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено у порядку та строки, передбачені ст.153, 353, 354 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Мирончук

25.01.19