Ухвала суду № 79437884, 28.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/17804/18

провадження № 4-с/520/23/19

УХВАЛА

28.01.2019 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А., ознайомившись зі скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

Скарга ОСОБА_1 стосується судового контролю за виконанням рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-3264/09, як суду, який видав виконавчий документ.

За правилами, встановленими ст. 447 ЦПК України право на звернення із скаргою до суду мають суб'єкти, які є сторонами виконавчого провадження.

З метою перевірки правоздатності скаржника, вирішення питання щодо прийняття скарги до провадження та перевірки необхідних для розгляду скарги обставин, ухвалою судді від 15.11.2018 року з архіву Київського районного суду м. Одеси витребувано до огляду цивільну справу № 2-3264/09. Також з територіального відділу ДМС України витребувано актуальну інформацію щодо адреси реєстрації скаржника.

При цьому суд зазначає, що здійснити первісну перевірку наявності судових рішень за даними Єдиного державного реєстру судових рішень не виявилося можливим, оскільки ухвали та рішення суду, постановлені у цивільній справі № 2-3264/09 в реєстрі виявлені не були.

Одержаною довідкою ВАДР ГУ ДМС України в Одеській області підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт: НОМЕР_2, виданий 29.05.1997 Жовтневим РВ м. Одеси) була раніше зареєстрованою у АДРЕСА_2. Знята з реєстраційного обліку 07.11.2017 на адресу: АДРЕСА_1.

Витребувані з архіву суду матеріали передані судді 21.01.2019 року.

При огляді цивільної справи № 2-3264/09 встановлено, що 18.03.2009 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт громадянина України: НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 29.05.1997, адреса реєстрації: АДРЕСА_2), Товариство з обмеженою відповідальність «ФРІЗ», Виробничо-торгова компанія «Круассан» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулись до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» в особі Одеського відділення № 2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання договору недійсним. За вказаною позовною заявою ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В. від 23.03.2009 року було відкрито провадження у цивільній справі № 2-3264/2009. Ухвалою суду від 23.03.2009 року позов було забезпечено забороною нараховувати відсотки, комісію, пеню та будь-які інші платежі за спірним кредитним договором до розгляду справи по суті.

02 липня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» подало зустрічний позов до відповідачів з вимогами стягнути з них у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 014/5142/2/15592 від 31.03.2008 р. Зустрічний позов було забезпечено накладенням арешту на земельну ділянку площею 0,3192 га та нежитлові будівлі, загальною площею 1798,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, що належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальність «ФРІЗ».

Із заявою про видачу виконавчих листів позивач за зустрічним позовом звернувся до суду 16.12.2010 року після постановлення апеляційним судом Одеської області рішення на користь Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» (номер справи в апеляційному суді - №22ц-10059/2010р.).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.01.2011 року виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 18.11.2010 року було зупинене до закінчення касаційного провадження у справі (номер справи у касаційній інстанції - №6-5280 ск 10) (а.с. 124 том ІІ).

Касаційне провадження закінчено 10.06.2011 року постановленням ухвали про відхилення касаційної скарги та залишення рішення апеляційного суду Одеської області від 18.11.2018 року без змін (а.с. 139 том ІІ).

За результатами аналізу матеріалів справи щодо примусового виконання цього рішення суду встановлено, що оригінали виконавчих листів, виданих стягувачу Відкритому акціонерному товариству «Ерсте Банк» 23.12.2010 року у відношенні всіх боржників були повернуті до Київського районного суду м. Одеси за постановами державних виконавців відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Хлєбникова О.В. та Козюка О.М. від 30.09.2013 року про закінчення виконавчих проваджень ВП № 39722819, ВП № 39888526, ВП № 39722977 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із виконанням вимог виконавчих документів в повному обсязі. Стягувачем у постановах вказано Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк». У виконавчих листах вимогами виконавчого документу згідно із резолютивною частиною рішення суду вказано: «Стягнути з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріз» та виробничо-торгової компанії «Круасан» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю в солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» судові витрати на оплату державного мита в розмірі 2550 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді Одеської області в розмірі 372 грн. (а.с. 142-151 том ІІ).

Наведене свідчить, що вже станом на вересень 2013 року стягувач Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк») був замінений на Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк» (далі - ПАТ «Фідокомбанк»), і до встановленої дати боржники солідарно виконали рішення суду в частині стягнення з них оплати державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Виконавчі листи по примусовому солідарному стягненню з боржників на користь ВАТ «Ерсте Банк» основаної суми боргу за кредитним договором у загальному розмірі 9336539,11 грн., що еквівалентно станом на 18.05.2009 року за курсом НБУ України 1224930,02 дол. США 02 центам, видані 23.12.2010 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.06.2014 року у цивільній справі № 520/6571/14-ц постановлено замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-3264/09, виданого 23 грудня 2010 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з виробничо-торгової фірми «Круассан» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 31033423) в солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693) заборгованість за кредитним договором № 014/5142/2/12592 від 31 березня 2008 року в розмірі 9336539 (дев'ять мільйонів триста тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 11 копійок, що еквівалентно станом на 18 травня 2009 року за курсом НБУ України - 1224930 (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять) доларів 02 центи США.

У судовому рішенні встановлено, що 03 квітня 2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та надано боржнику семиденний строк для самостійного виконання виконавчого листа. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року № ЗБ-3/2013 Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк» (Скорочена назва ПАТ «ФКБ БАНК»), яке є повним правонаступником АТ «Ерсте Банк», зміни зареєстровані 05 червня 2013 року. 30 жовтня 2013 року підписано передаточний акт між ПАТ «Фідокомбанк» та ПУАТ «Фідобанк», відповідно до якого все майно, а також права та зобов'язання передані від ПАТ «Фідокомбанк» до ПУАТ «Фідобанк». Враховуючи викладене, ПУАТ «Фідобанк» є повним правонаступником всіх прав та зобов'язань АТ «Ерсте Банк» та ПАТ «ФКБ БАНК», та відповідно стягувач у виконавчому провадженні має бути замінений з АТ «Ерсте Банк» на ПУАТ «Фідобанк» (а.с. 152-168 том ІІ) (ВП № 42792461).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.08.2014 року у цивільній справі № 520/6572/14-ц постановлено замінити сторону виконавчого провадження (ВП № 42791930) з примусового виконання виконавчого листа № 2-3264/09 Київського районного суду м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором № 014/5142/2/12592 від 31.03.2008 р. в розмірі 9336539,11 грн., а саме замінити вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» на Публічне акціонерне товариство «Фідобанк».

У судовому рішенні встановлено, що в п. 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» зазначено, що 30 жовтня 2013 року було затверджено передавальний акт, у відповідності до якого ПуАТ «Фідобанк» передано усе майно, права та обов'язки ПуАТ «ФІДОКОМБАНК». ПуАТ «ФІДОКОМБАНК» набув правонаступництво прав та зобов'язань ПуАТ «Ерсте Банк».

Також ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.10.2014 року у цивільній справі № 520/6570/14-ц суд замінив стягувача на ПАТ «Фідобанк» у виконавчому провадженні ВП № 42791671 (а.с. 151-228 том ІІ).

Отже, у виконавчих провадженнях ВП № 42791930 (боржник - ОСОБА_1), ВП № 42792461 (боржник - Виробничо-торгова фірма «Круассан» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю), ВП № 42791671 (боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріз») стягувача АТ «Ерсте Банк» було замінено на ПАТ «Фідокомбанк», яке в наступному було замінено на ТОВ «Авераж» у виконавчому провадженні ВП № 42792461 (ухвала суду від 17.11.2014 року у цивільній справі № 520/1401/14-ц).

В наступному, у виконавчих провадженнях ВП № 484518874, відкритому 17.08.2015 (боржник - ОСОБА_1), ВП № 48451649, відкритому 13.08.2015 (боржник - ТОВ «Фріз»), ВП № 48451367, відкритому 13.08.2015 (боржник - ВТК «Круасан») стягувач був замінений на ТОВ «Фінанс Траст Груп» (ухвали суду від 21.12.2015, від 21.12.2015 та від 15.02.2016 у цивільних справах № 520/16098/15-ц, № 520/16098/15-ц та № 520/16099/15-ц).

Наведене свідчить, що особа, яка звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця - Джосан Юлія Дмитрівна має право на подання такої скарги на підставі статті 447 ЦПК України, як сторона виконавчого провадження.

За положеннями п. «а» ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

У скарзі ОСОБА_1 заявляє вимоги про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 23.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 933 653,91 гривень у виконавчому провадженні ВП № 50869451.

Скаргу прийнято на поштовому відділенні № 91 «УкрПошта» (трек-код відправлення 6509105891000) для відправки до суду 12.11.2018 року (https://posylka.net/parcel/6509105891000).

У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що їй вперше стало відомо про оскаржувану постанову лише 05.11.2018 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 50869451.

Отже, скарга подана до суду із пропуском встановленого строку. Між тим заявник не просить цей строк поновити та не надає докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 ознайомлювалася з матеріалами виконавчого провадження № 50869451 саме 05.11.2018 року.

Згідно з частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає за необхідне скаргу ОСОБА_1 залишити без руху, визначивши скаржнику строк для надання суду доказів щодо дати ознайомлення із виконавчим провадженням, та заяви про поновлення судом пропущеного з поважних причин строку для надання скарги (ч. 2 ст. 449 ЦПК України).

Також скаржнику у встановлений судом строк необхідно виправити недоліки скарги, виконавши вимоги статті 83, 95, 175, 177 ЦПК України щодо змісту скарги та порядку подання письмових доказів.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснив, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК.

Вимоги до форми, змісту та порядку подання позовної заяви на цей час передбачені положеннями статей 175, 177 ЦПК України.

На виконання п. 6, п. 10 ч. 3, ч. 4 ст. 175 ЦПК України заявнику необхідно вказати чи проводилось ним досудове врегулювання спору та підтвердити, що ним не подано іншої скарги на цього ж виконавця з тим самим предметом та з тих самих підстав; зазначити підстави звільнення заявника від сплати судового збору.

Положеннями статті 425 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Скаржник ОСОБА_1 не надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. зважаючи на наведене, суд звертає увагу заявника, що за положеннями статей 133, 134 ЦПК України, судові витрати складаються не тільки з судового збору, а й з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд пропонує ОСОБА_1 враховувати можливі негативні наслідки в разі невиконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Щодо доданих до заяви доказів, то зауважується, що жоден з них не засвідчений у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 95 ЦПК України та згідно з яким учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічний порядок засвідчення копій документів встановлений й пунктам 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55).

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Окремо звертається увага ОСОБА_1, що засвідченню підлягають тільки ті докази, оригінали яких знаходяться у неї. Про наявність оригіналів у іншої особи заявник повинна зазначити у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 95 ЦПК України.

Отже, заявнику необхідно засвідчити докази у порядку, встановленому ч. 5 ст. 95 ЦПК України, та на виконання вимог пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України - зазначати у скарзі докази, які не можуть бути подані разом із скаргою; зазначати щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і в свою чергу, заявник зобов'язаний додати саме до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують такі обставини.

У своїй скарзі ОСОБА_1 між іншим зазначає наступні обставини: «…фактичним новим кредитором є інша особа - ТОВ «Джоль», яка не має жодних претензій до ОСОБА_1 і якій навіть не відомо про існування згаданого виконавчого провадження».

Між тим, всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України у скарзі ОСОБА_1 не зазначені докази, що підтверджують вищевказані обставини, та такі докази не додані до заяви.

Наслідками неподання доказів у встановлений законом або судом строк, за приписами з ч. 8 ст. 83 ЦПК України може стати не прийняття цих доказів судом, якщо особа, яка подає такі докази не обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Одночасно заявнику роз'яснюється право подати до скарги, у разі необхідності клопотання та заяви про витребування доказів, тощо (ч. 3 ст. 177 ЦПК України).

На виконання ч. 1 ст. 177 ЦПК України ОСОБА_1 додала до скарги її копію та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи.

Утім, суд вважає, що в коло заінтересованих осіб крім ТОВ «Джоль» належить включити також Виробничо-торгову компанія «Круассан» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріз», як солідарних відповідачів поряд з ОСОБА_1, а також зазначеного у скарзі кредитора за договором від 10.10.2016 року - ТОВ «Арма Факторинг».

Відомості про цих осіб необхідно зазначити, дотримуючись положень п. 2 ч. 2 ст. 175 ЦПК України та на виконання ч. 1 ст. 177 ЦПК України надати до скарги її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, для направлення новозалученим суб'єктам.

Також звертається увага ОСОБА_1 на те, що за приписами п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України змістом вимог є спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачені законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Диспозитивність цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням доступу до суду.

Керуючись ст.ст. 11, 83, 95, 175, 177 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Недоліки усунути шляхом належного виконання вимог статей 175, 177, ч. 5 ст. 95 ЦПК України відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику, роз'яснивши, що у випадку виконання ухвали та усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, суд продовжить розгляд справи. В разі не усунення недоліків скарги у строк, встановлений судом скарга буде залишена без розгляду, що не позбавить заявника права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.

З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою:www.reyestr.court.gov.ua.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки:https://court.gov.ua/fair/sud1512/.

Суддя Літвінова І. А.