Рішення № 79433509, 28.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року справа № 2340/4653/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195) в якому просить визнати дії пенсійного фонду неправомірними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу гр. Перехресту Володимиру Петровичу, трудовий стаж у період часу з 1979-1980 рр., у колгоспі "Чкалов", пізніше "Зоря" Новомиргородського району Кіровоградської області на підставі трудової книжки.

03.01.2019 перейдено до розгляду справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Черкаській області при призначенні пенсії відмовлено у зарахуванні стажу за період з 1979 по 1980 рр., у колгоспі «Зоря» Новомиргородського району Кіровоградської області на підставі виданої архівної довідки від 11.04.2018 року за № 107-П\01-23, у якій зазначено помилковий запис моїх анкетних даних, а саме: ОСОБА_2. Однак, згідно даних трудової книжки колгоспника, містяться записи про роботу у 1979-1980 рр. у колгоспі імені «Чкалова». Таким чином, відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні трудового стажу, а тому позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

В першому судовому засіданні позивачем підтримано повністю заявлені позовні вимоги.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги останній не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, аргументуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 звернувшися до управління із заявою щодо не врахування до стажу періоду роботи в колгоспі за 1979 - 1980 роки, однак згідно даних трудової книжки колгоспника відсутні підписи головного бухгалтера, немає встановленого мінімуму трудоднів у 1980 році, і не завірений кожен рік печаткою колгоспу, що в свою чергу суперечить ст. 56 Закону № 1788. При цьому, архівна довідка від 15.05.2018 № 214-П/01-25 про заробітну плату за 1979-1980 роки в колгоспі «Зоря» не містить ідентифікації позивача. Отже, у зв'язку з тим, що ім'я, по батькові ОСОБА_1, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж не збігається з ім'ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження архівну довідку не враховано для призначення пенсії. Таким чином, представник відповідача вважає дії управління обгрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

22.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою щодо зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії періоду роботи в колгоспі за 1979-1980 роки.

Листом від 30.10.2018 № 349/П-10 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомлено позивача, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Однак, згідно з трудовою книжкою колгоспника відсутні підписи головного бухгалтера, немає встановленого мінімуму трудоднів у 1980 році, і не завірений кожний рік печаткою колгоспу, тому не можливо зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі згідно наданої трудової книжки. Також повідомлено, що надана архівна довідка від 15.05.2018 №214-П/01-25 про заробітну плату за 1979-1980 роки в колгоспі "Зоря" ОСОБА_2. (так зазначено в документах).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, судом встановлено, що згідно трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 б/н № 24.03.1980 когосп «Чкалова» в період з 1979 року по 1980 роки ОСОБА_1 працював в колгоспі трактористом та відпрацьовано 184 людоднів з 240 (нараховано за рік 997,44 карбованців) у 1979 році і 44 людоднів (нараховано за рік 148,52 карбованців) у 1980 році.

Також з даних трудової книжки вбачається, що 20.03.1980 ОСОБА_1 звільнений з когосп «Чкалова» за власним бажанням.

Згідно архівної довідки трудового архіву Новомиргородського району № 168-П/01-25 від 23.04.2018 зазначено, що у документах по особовому складу, книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспу «Зоря» є відомості про заробітну плату за 1979-1980 рр. ОСОБА_1., а саме: лютий 1979 року - 100,52; березень 1979 року - 134,05; квітень 1979 року - 100,40; травень 1979 року - 82,75; червень 1979 року - 88,87; липень1979 року - 55,71; серпень 1979 року - 163,10; вересень 1979 року - 108,33; жовтень 1979 року - 84,73; листопад 1979 року - 28,91; грудень1979 року - 179,39; січень 1980 року - 59,73; лютий 1980 року - 58,00; березень 1980 року - 52,92; грудень 1980 року - 56,12.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що положення Конституції України, за якими, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України), а право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, є результатом виконання трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту.

Так, статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 3.1 названої Інструкції, у тому разі, коли в трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Разом з цим, як передбачено пунктами 5, 18 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 16.11.1973 №529 "Про трудові книжки робітників і службовців", заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічна норма міститься у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників".

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

При цьому, основним документом про трудову діяльність працівника згідно ст. 48 КЗпП України та ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення є трудова книжка. Аналогічне поняття закріплене і в порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року за N 637, в п. 1 якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Отже, подана трудова книжка № б/н від 24.03.1980, містить записи про трудову діяльність позивача 1979-1980рр., які скріплені печаткою роботодавця.

Відповідно до трудової книжки позивач працював в когоспі «Чкалова» трактористом у період з 1979 по 20.03.1980р., яка не містить конкретизації числа та місяця прийняття на роботу, однак з урахуванням відомостей архівної довідки трудового архіву Новомиргородського району № 168-П/01-25 від 23.04.2018, ОСОБА_1, працевлаштований з лютого 1979 року.

Таким чином, в сукупності наданих відомостей, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу роботи в когоспі «Чкалова» період з лютого 1979р. по 20.03.1980р.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а ч. 2 статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо не зарахування стажу роботи за період з лютого 1979 по 20 березня 1980 рр., у колгоспі «Чкалов» Новомиргородського району Кіровоградської області.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу гр. ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) трудовий стаж за період з лютого 1979 по 20 березня 1980 рр., у колгоспі «Чкалов» Новомиргородського району Кіровоградської області.

Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар