Рішення № 79431534, 22.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. Житомир справа № 0640/3746/18

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю представника відповідача Панасюка В.М.,

представника третьої особи Гуртового Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерство оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити доплату одноразової грошової допомоги, -

встановив:

17.07.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 із позовом до Міністерства оборони України, у якому просить визнати протиправними дії Міністерства Оборони України у частині відмови у проведені доплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язати здійснити доплату одноразової грошової допомоги відповідно до зазначеної норми Закону.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є інвалідом 2 групи, внаслідок отриманням травми, пов'язаної з виконанням службового обов'язку. На підставі висновку МСЕК позивачу була виплачена одноразова грошова допомога, як інваліду 2 групи. У подальшому встановлення позивачу 2 групи інвалідності у 2018 році було підтверджено довідкою МСЕК. У травні 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перегляд розміру нарахування одноразової грошової допомоги. На вказану заяву позивач отримала відповідь Департаменту фінансів МОУ про те, що одноразова допомога позивачу нарахована вірно і порушень законодавства з питань обчислення та виплати допомоги не має. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову їй у проведенні доплати одноразової грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Липа В.А.) від 23.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

17.08.2018 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 21-23). У якому представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

27.08.2018 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 12.09.2018 на 14:00.

12.09.2018 розгляд справи відкладено на 24.09.2018 на 12:30 у зв'язку із клопотанням позивача про відкладення (а.с. 41).

24.09.2018 розгляд справи відкладено на 10.10.2018 на 12:30 у зв'язку з клопотанням представника відповідача про відкладення (а.с. 51).

10.10.2018 згідно з довідкою від 11.10.2018 розгляд справи перенесено на 31.10.2018 на 14:00 (а.с. 56).

31.10.2018 розгляд справи відкладено на 26.11.2018 на 10:30 у зв'язку з перебуванням судді Липи В.А. у відпустці у період з 16.10.2018 до 13.11.2018 (а.с. 59).

У зв'язку з проходженням суддею Липою В.А. військової служби за призовом осіб офіцерського складу та у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року №17), розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року №306, призначено повторний авторозподіл справ, зокрема, адміністративної справи №0640/3746/18.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2018 року головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №0640/3746/18 визначено суддю Єфіменко О.В.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 прийнято справу №0640/3746/18 до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21.12.2018 на 14:00.

26.11.2018 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Житомирського обласного військового комісаріату (а.с. 71-72).

21.12.2018 ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача задоволено, залучено Житомирський обласний військовий комісаріат, як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (а.с. 79-80).

21.12.2018 розгляд справи відкладено на 22.01.2019 на 11:40 у зв'язку із залученням третьої особи до участі у справі (а.с. 77-78).

15.01.2019 на адресу суду від адвоката Купця Л.П. надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_3, крім того у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с. 85).

Суд зазначає, що в матеріалах справи не має жодного підтвердження представництва інтересів позивача даним адвокатом. Проте, оскільки в судовому засіданні 21.12.2018 позивач брала участь, вона була належним чином повідомлена про розгляд справи, суд вважає, що перешкод для розгляду справи за відсутності позивача не має.

У судовому засіданні 22.01.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у їхньому задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 21-23). В обґрунтування заперечень пояснив, що оскільки зміна групи інвалідності у позивача не відбулась та причини отримання травми, що призвели до інвалідності не змінились, то у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

У судовому засіданні 22.01.2019 представник третьої особи проти заявлених вимог заперечив, з підстав, що наведені представником відповідача, просив відмовити у їх задоволені.

Вислухавши представника відповідача та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом командира Військової частини А1063 (по стройовій частині) від 15.11.2013 №216 на підставі наказу першого заступника Міністра оборони України від 28.10.2013 №46-ПМ ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас за п."б" частини шостої (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с. 16).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 22.11.2013 серія 10 ААБ ОСОБА_3 встановлена 2 група інвалідності з 22.11.2013 на строк до 01.12.2014, в якій зазначено, що "травма, так пов'язана з виконанням обов'язків військової служби" (а.с. 10-11).

Позивачем не заперечується, та підтверджується копією платіжного доручення від 24.09.2014 №1633, наявному у матеріалах справи, що ОСОБА_3 на підставі висновку МСЕК, як інваліду другої групи виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 87458,90 грн, відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №3 від 30.05.2014 (а.с. 45, 49).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 12.02.2018 серія 12 ААБ ОСОБА_3 підтверджено, встановлену їй попередньо, ІІ групу інвалідності з 01.02.2018 на строк до 12.02.2021, в якій зазначено, що "травма, так пов'язана з виконанням обов'язків військової служби" (а.с. 12).

Не погоджуючись із розміром виплаченої допомоги, позивач у травні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про перегляд розміру нарахування одноразової грошової допомоги.

Листом №248/3/6/1388 від 23.05.2018 відповідач повідомив позивача, що одноразова грошова допомога позивачу була обчислена та виплачена у відповідності до законодавства, яке діяло на момент виникнення встановлення інвалідності, тобто у 2013 році, тому порушень законодавства з питань обчислення та виплати допомоги не має (а.с. 8).

Позивач не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, звернулася із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України №2011-XII дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною 1 статті 16 Закону України №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, вищевказаний Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 5 встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно з п.8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 22.11.2013 було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 87459,20 грн.

Таким чином, позивач скористалась своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у випадку встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, передбаченим ст.16 Закону України №2011-ХІІ.

У подальшому позивачу, за висновками повторного огляду, було підтверджено ІІ групу інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, тобто встановлення вищої групи інвалідності у межах дворічного терміну після встановлення первинної інвалідності не відбулося.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки, юридичним фактом, з настанням якого у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги є факт встановлення їй ІІ групи інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, яке відбулося 22.11.2013, то до правовідносин із приводу визначення права позивача на одноразову грошову допомогу підлягають застосуванню ті нормативно-правові акти, які були чинними станом на 22.11.2013.

Доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст.16-2 Закону України №2011-ХІІ не беруться судом до уваги, оскільки враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" №5040-VI зміни, внесені до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо встановлення вищого розміру одноразової грошової допомоги, набули чинності відповідно до Прикінцевих положень Закону України №5040-VI - 1 січня 2014 року.

Тобто, на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (22.11.2013) застосовувалася норма Закону України №2011-ХІІ, якою було передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, суд вважає за необхідне відмітити, що постанова Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, на яку посилається позивач, набрала чинності з дня набрання чинності Законом України від 04.07.2012 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", тобто 01.01.2014.

За таких обставин, суд вважає, що позивач скористалась своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у випадку встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, передбаченим ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зазначає, що одноразова грошова допомога була виплачена у відповідності до норм діючого на час встановлення інвалідності законодавства.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем у відповідності до вимог ч.2 ст.77 КАС України доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про відмову у перерахунку розміру одноразової грошової допомоги, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність витрат у даній адміністративній справі та відмову у задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079), про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити доплату одноразової грошової допомоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене: 28 січня 2019 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна