Рішення № 79431522, 24.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5241/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом і якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 28.11.2018 (вхідний номер 23626/18), просить:

- визнати протиправною бездіяльність Новоград-Волинської міської ради, яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Новоград-Волинської міської ради питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва по вул.Купріна;

- зобов'язати Новоград-Волинську міську раду у встановлений чинним законодавством термін надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва орієнтовною площею 0,12 га по вул.Купріна у м.Новоград-Волинському;

- зобов'язати відповідача відшкодувати судові витрати пов'язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що неодноразово зверталася до Новоград-Волинської міської ради із проханням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва по вул. Купріна у м. Новоград-Волинському. Однак у відповідь, отримувала листи різного змісту, зокрема проте, що заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва, буде розглянута на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин. Однак вказує на те, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва відповідачем вирішено не було. У зв'язку із цим, позивач не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо вирішення питання надання такого дозволу та вважаючи її протиправною звернулася до суду із цим позовом. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2018 прийнято справу до провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Судове засідання призначено на 13.12.2018. Встановлено відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов з доказами, завіреними у відповідності до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 2-3).

У визначений судом строк відзив на позов до суду не подано, у зв'язку із чим відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи відкладався: 13.12.2018 та 15.01.2019 у зв'язку із задоволенням клопотань сторін у справі про відкладення (а.с.81, 92, 94).

У судове засідання призначене на 22.01.2019 представник відповідача не з'явився, електронною поштою подав до суду клопотання №07 від 21.01.2019 про відкладення розгляду справи (а.с.98), у зв'язку із тим, що Новоград-Волинською міською радою на засідання тридцятої сесії сьомого скликання, що відбудеться 28.02.2019, вноситься питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва на вул. Купріна, з метою досудового врегулювання спору.

Позивач подала до суду клопотання від 22.01.2019 про розгляд справи №240/524/18 у порядку письмового провадження.

Разом з тим, подала заяву про уточнення позовних вимог від 21.01.2019 (вхідний номер 1367/19), в якій просила прийняти до розгляду п.3 прохальної частини позовної заяви, в наступній редакції: «Зобов'язати Новоград-Волинську міську раду в особі управління містобудування, архітектури та земельних відносин Новоград-Волинської міської ради (вул. Шевченка, 16, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36083296, e-mail: up.arxitekturu@meta.ua) відшкодувати судові витрати пов'язані з розглядом справи».

Вказану заяву просила задовольнити, у зв'язку із відсутністю у відповідача рахунків в Державній казначейській службі України, що унеможливить виконання рішення суду в частині стягнення відшкодувань судових витрат пов'язаних з розглядом даної справи. Однак доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи суду не надано. У зв'язку із чим, у відповідності до ч.7 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 21.01.2019 та дійшов висновку, що вона підлягає поверненню позивачу.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Встановлено, що 16.12.2016 позивач звернулася до Новоград-Волинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 0.12 га для садівництва по вул. Купріна (поруч біля будинку №14) у м. Новограді-Волинському (а.с.9.). До заяви ОСОБА_1 додала копію паспорту, ідентифікаційного коду та графічні матеріали.

Додатково повідомила, що нею не використане право на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівництва індивідуального гаража, садівництва.

Листом № 08/1801 від 29.12.2016 Новоград-Волинська міська рада повідомила позивача про те, що заява від 16.12.2016 буде розглянута на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин (а.с.13).

В подальшому позивач 10.07.2018 повторно звернулась до Новоград-Волинської міської ради з проханням надати письмову відповідь на заяву від 16.12.2016 та копії протоколів постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин щодо розгляду цього звернення (а.с.14).

У відповідь на яку, листом №01/929 від 16.08.2018 Новоград-Волинська міська рада повідомила позивача, що заява від 16.12.2016 була розглянута на засіданнях постійних комісій міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин, які відбулися:12.01.2017, 26.01.2017 та 23.11.2017, за результатами яких складено протоколи (а.с.15).

Зокрема, зі змісту п.28 протоколу від 12.01.2017 вбачається, що комісією міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин вирішено, що земельному відділу необхідно визначити конфігурацію земельної ділянки з указанням кожному співвласнику квадратури конкретної земельної ділянки (зворотній бік а.с.61). 26.01.2017 вказана комісія вирішила виїхати на місце і визначити земельні ділянки під городництво та для учасників бойових дій (п.6 протоколу від 26.01.2017, а.с.66). Крім того, 23.11.2017 було рекомендовано ОСОБА_1 взяти погодження (нотаріально завірене) у всіх співвласників (а.с.57).

У зв'язку із чим, 16.08.2018 позивач повторно звернулась до відповідача та просила його розглянути по суті та задовольнити заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для передачі її у власність для садівництва (а.с.19-20). Заява зареєстрована у Новоград-Волинській міській раді за вх.№1517/01 від 16.08.2018.

23.08.2018 на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин розглядалася заява позивача від 16.08.2018. За результатами якої було вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, причиною такої відмови слугувало відсутнє погодження усіх співвласників багатоквартирного будинку, про що викладено у п.7 протоколу від 23.08.2018.

Однак, листом №01/1004 від 11.09.2018 Новоград-Волинською міською радою повідомлено позивача проте, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою буде додатково розглянута 20.09.2018 комісією міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин (а.с.55).

За результатами розгляду комісією вирішено (п.28 протоколу №16 від 20.09.2018), що земельному відділу необхідно визначити конфігурацію земельної ділянки з указанням кожному співвласнику квадратури конкретної земельної ділянки (зворотній бік а.с.61).

З огляду на викладене вбачається, що позивач звернулася до Новоград - Волинської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою 16.08.2016, проте на даний час рішення щодо задоволення чи надання мотивованої відмови відповідачем не прийнято.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду питання про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва по вул.Купріна у м.Новоград-Волинському, у строк передбачений чинним законодавством, протиправною, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відтак, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною другою ст.3 ЗК України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частиною 1 ст. 35 ЗК України визначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо (ч.3 ст.32 ЗК України).

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відтак частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Відповідно до п.3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

При цьому, позивачем у заяві від 16.08.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 0.12 га для садівництва було наголошено, що нею не використане право на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівництва індивідуального гаража, садівництва.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов'язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі.

Аналогічна правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.01.2019 (справа 522/14444/15-а).

Разом з тим, приписами частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При цьому, частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктами «а,б» частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема належить: розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу

Разом з тим, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97 від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97).

Зокрема пунктом 34 статті 26 Закону № 280/97 передбачено, що питання регулювання земельних відносин, відповідно до закону, вирішується виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад.

Згідно з положеннями пунктів 8 та 9 частини четвертої статті 42 цього ж Закону сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону № 280/97 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Відтак, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово зверталася до Новоград-Волинської міської ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема 16.08.2016, 10.07.2018 та 16.08.2018, проте на даний час рішення за результатами розгляду заяв не прийняті, вказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Оскільки, частиною другою статті 22 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV від 22 травня 2003 року (далі - Закон № 858-IV ) встановлено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Аналіз вищевказаних норм, дає підстави вважати, що відповідач, отримавши заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність, повинен був розглянути її та прийняти у місячний строк за результатом розгляду відповідне рішення: надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, надання дозволу або мотивована відмова у наданні такого дозволу повинна бути оформлена, у відповідності до статті 59 Закону № 280/97, тобто рішенням.

Відтак, з матеріалів справи видно, а зокрема з п.7 протоколу №15 засідання постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність слугувала відсутність погодження всіх співвласників багатоквартирного будинку (зворотній бік а.с.26).

Проте, системний аналіз наведених норм ЗК України дає суду підстави прийти до висновку про те, що мотивованою відмовою у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зокрема, в матеріалах справи не міститься будь-яких відомостей (висновків) обставини, затверджених у встановленому законом порядку, які б могли слугувати мотивованою відмовою, а тому відповідач не дотримав вимог частини сьомої статті 118 ЗК України.

Отже, законодавством регламентований обов'язок органу місцевого самоврядування розглянути клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк.

При цьому, розгляд таких клопотань здійснюється на пленарних засіданнях ради, формування порядку денного яких належить до безпосередньої компетенції її голови, на якого, крім іншого, також покладено обов'язок забезпечити підготовку на розгляд ради проектів відповідних рішень, що належать до її відання.

Таким чином, неприйняття Новоград-Волинською міською радою жодного рішення за заявами позивача у строк, закріплений частиною сьомою статті 118 ЗК України, ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує його конституційні права щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2018 (826/8107/16).

У зв'язку із чим, суд вказує на те, що обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження (порушення) її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

В даному випадку, неприйняття суб'єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є результатом його бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд акцентує увагу на тому, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва по вул.Купріна в м.Новоград-Волинському та зобов'язання відповідача розглянути вказану заяву позивача, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

Питання розподілу судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що в прохальній частині позовної заяви викладені дві немайнові вимоги, проте одна з них є похідною іншій, відповідно судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду становить 704,80 грн.

Однак, з платіжного доручення №0.0.1176181130.1 від 03.11.2018 вбачається, що ОСОБА_1 за подання до Житомирського окружного адміністративного суду даного позову сплатила судовий збір у розмірі 2114 грн 40 коп.

У зв'язку із чим, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоград-Волинської міської ради сплачений нею судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Новоград-Волинської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва орієнтовною площею 0,12 га по вул.Купріна у м.Новоград-Волинському.

Зобов'язати Новоград-Волинську міську раду (вул.Шевченка,16, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 13576983) розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для садівництва орієнтовною площею 0,12 га по вул.Купріна у м.Новоград-Волинському.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоград-Волинської міської ради (вул.Шевченка, 16, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 13576983) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1) 704,80 грн сплачений судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-296 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов