Рішення № 79430851, 25.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року м. Житомир справа № 0640/4047/18

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Новоград - Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки за № 12-13 за період роботи з 14.08.1986 по 16.05.1988; за № 14-15 за період роботи з 20.05.1988 по 12.08.1988 та по трудовій книжці колгоспника за період роботи з 19.08.1988 по 16.10.1992;

- зобов'язати відповідача зарахувати йому в страховий стаж періоди роботи згідно записів трудової книжки за № 12-13 за період роботи з 14.08.1986 по 16.05.1988; за № 14-15 за період роботи з 20.05.1988 по 12.08.1988 та по трудовій книжці колгоспника за період роботи з 19.08.1988 по 16.10.1992.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог указував, що відповідач протиправно в листах від 19.02.2018 та від 14.06.2018 відмовив йому в зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 14.08.1986 по 16.05.1988 в радгоспі «Дубки» Адміністрації Перовського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим (запис у трудовій книжці № 12-13); період роботи з 20.05.1988 по 12.08.1988 в універсамі 4 Київського району м. Сімферополя (запис у трудовій книжці № 14-15); період роботи з 19.01.1988 по 16.10.1992 в колгоспі «Завіти Ілліча» Мазанського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим (запис у трудовій книжці колгоспника). При цьому стверджує, що його право на зарахування страхового стажу перерахованих періодів роботи на території Автономної Республіки Крим підтверджується доказами.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 19.09.2018.

19.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2018, у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю огляду пенсійної справи позивача.

10.10.2018 задоволено клопотання представника відповідача та продовжено перерву в судовому розгляді справи до 05.11.2018.

05.11.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, про визнання обов'язковою явки представника відповідача в судове засідання. Нове судове засідання в справі призначено на 15.11.2018.

15.11.2018 справа в судовому засіданні не слухалася у зв'язку з неявкою позивача та його представника. Судове засідання призначено на 29.11.2018.

Відповідачем у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в справі, направлено до суду відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Новоград - Волинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вказано, що позивачу правомірно відмовлено в проведенні перерахунку призначеної пенсії згідно поданих довідок, виданих Администрацией Перовского сельського поселения Симферопольского района республики Крым (мовою оригіналу) та администрацией Мазанского сельского поселения Семферопольского района республики Крым (мовою оригіналу), оскільки будь - які документи видані органами та/або особами на тимчасово окупованій території є недійсними і не створюють правових наслідків.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. За змістом відповіді позивач відхиляє наведені відповідачем у відзиві заперечення як необґрунтовані та такі, що не спростовують фактів, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи наведені у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що позивач перебуває на обліку в Новоград - Волинському об'єднану управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як отримувач пенсії.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії, внаслідок врахування стажу та заробітної плати по довідках № 3279 від 23.12.2015, № 3280 від 23.12.2015, № 3281 від 23.12.2015, №Т-141 від 24.12.2015.

Листом від 12.02.2018 за № 971/03.1 Новоград - Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про те, що рішенням № 1 від 12.01.2016 йому відмовлено в перерахунку пенсії із застосуванням довідок про заробітну плату № 3279 від 23.12.2015, № 3280 від 23.12.2015, № 3281 від 23.12.2015, №Т-141 від 24.12.2015.

08.06.2018 адвокатом позивача направлено до Новоград - Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області запит з проханням надати обґрунтовану відповідь щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника з 19.08.1988 по 16.10.1992.

У листі від 14.06.2018 № 2186/021 відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з більшого заробітку та стажу згідно поданих довідок, у зв'язку з тим, що довідки видані Администрацией Перовского сельського поселения Симферопольского района республики Крым (мовою оригіналу) та администрацией Мазанского сельского поселения Семферопольского района республики Крым (мовою оригіналу) в силу приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створюють правових наслідків.

Також представником позивача направлено запит від 08.06.2018 про надання обґрунтованої відповіді щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи згідно записів трудової книжки за № 8-10 за період роботи з 05.07.1977 по 01.08.1978; за № 11-13 за період роботи з 24.01.1986 по 16.05.1988; за № 14-15 за період роботи з 20.05.1988 по 12.08.1988.

Новоград - Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 14.06.2018 № 2173/022 повідомило, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 надано трудову книжку, в якій запис № 10 про звільнення з 01.08.1978 має виправлення в даті, у зв'язку з чим даний період не зарахований до стажу роботи. Періоди роботи з 24.01.1986 по 16.05.1988, з 20.05.1988 по 12.08.1988 не зараховані до стажу роботи, оскільки надані довідки для підтвердження стажу роботи в Откормсовхозе «Дубки» и в колхозе «Заветы ильича» Симферопольского района Республики Крым (назви мовою оригіналу), видані Администрацией Мазанского сельского поселения Семферопольского района республики Крым (мовою оригіналу) відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створюють правових наслідків.

Позивач вважає, що його періоди роботи з 14.08.1986 по 16.05.1988 та 20.05.1988 по 12.08.1988 підтверджені записами в трудовій книжці, а період роботи з 19.08.1988 по 16.10.1992 - записами в трудовій книжці колгоспника, тому повинні бути зараховані до його страхового стажу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В силу приписів частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Отож, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

У світлі наведених правових норм судом оглянуто в судовому засіданні трудову книжку ОСОБА_1.

Відповідно до записів № 12-13 позивач з 14.08.1986 по 16.05.1988 працював у радгоспі «Дубки» Адміністрації Перовського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим.

Записи № 14-15 підтверджують роботу позивача в універсамі 4 Київського району м. Сімферополя з 20.05.1988 по 12.08.1988.

Також судом оглянуто трудову книжку колгоспника № 1361 на ім'я ОСОБА_1, яка містить записи про роботу в колгоспі «Завіти Ілліча» Мазанського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим з 19.01.1988 по 16.10.1992 із зазначенням кількості пророблених людиноднів за рік.

Одночасно суд зауважує, що постановою Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.10.2016 в справі № 285/1707/16-а, яка набрала законної сили 28.11.2016, встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.1979 був прийнятий до членів колгоспу «Завіт Ілліча»; з 24.01.1986 прийнятий на дільницю №2 токарем третього розряду в радгосп «Дубки», а з 14.08.1986 у тому ж радгоспі отримав четвертий розряд токаря; 19.08.1988 був прийнятий до членів колгоспу «Завіт Ілліча», звідки вибув 16.10.1992.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент набрання судовим рішенням у справі № 285/1707/16-а законної сили), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічні за змістом положення містить стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду даної справи).

За наведених обставин, а також ураховуючи те, що обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця та те, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудових книжок позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, суд приходить до висновку, що наведеними відомостями в трудових книжках стверджується факт роботи позивача в радгоспі «Дубки» Адміністрації Перовського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим з 14.08.1986 по 16.05.1988, в універсамі 4 Київського району м. Сімферополя з 20.05.1988 по 12.08.1988, в колгоспі «Завіти Ілліча» Мазанського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим з 19.01.1988 по 16.10.1992, який є достатньою підставою для підтвердження вказаного стажу та проведення перерахунку стажу.

Щодо довідок від 23.12.2015, виданих администрацией Мазанского сельского поселения Семферопольского района республики Крым (мовою оригіналу) та довідки від 24.12.2015 наданої позивачу Администрацией Перовского сельського поселения Симферопольского района республики Крым (мовою оригіналу), то суд ураховує наступне.

Відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно із п. 2.10 вказаного Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Як було зазначено вище, позивач у лютому 2018 року звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії, враховуючи стаж та заробітну плату відповідно до довідок № 3279 від 23.12.2015, № 3280 від 23.12.2015, № 3281 від 23.12.2015, виданих адміністрацією Мазанського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим та довідки Адміністрації Перовського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим №Т-141 від 24.12.2015.

Суд наголошує, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначаються тимчасово окупованою територією.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 9 згаданого Закону, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, видані Адміністрацією Мазанського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим та Адміністрацією Перовського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим позивачу довідки від 23.12.2015 та від 24.12.2015, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування для перерахунку пенсії довідок, виданих Адміністрацією Мазанського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим та Адміністрацією Перовського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим є правомірними, та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Разом з цим, суд наголошує, що незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача, підтверджених записами в трудових книжках є порушенням прав позивача на належний соціальний захист.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне, з метою відновлення порушених прав позивача, зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий стаж періоди роботи згідно записів трудової книжки за № 12-13 за період роботи з 14.08.1986 по 16.05.1988; за № 14-15 за період роботи з 20.05.1988 по 12.08.1988 та по трудовій книжці колгоспника за період роботи з 19.08.1988 по 16.10.1992.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Єрьоменка, 16, м. Новоград-Волинський, Житомирська область,11708, ідентифікаційний код - 37808338) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий стаж періоди роботи згідно записів трудової книжки за № 12-13 за період роботи з 14.08.1986 по 16.05.1988; за № 14-15 за період роботи з 20.05.1988 по 12.08.1988 та по трудовій книжці колгоспника за період роботи з 19.08.1988 по 16.10.1992.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко