Ухвала суду № 79421379, 22.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/216/19 Справа № 705/2344/15-к Категорія: ч.2 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Коваль А. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Іваненка І. В., Биби Ю. В. Чорній Я. Ю.з участю прокурораОчеретяного М.С.

обвинуваченої ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку Росії, громадянку України, українку, з середньою спеціальною освітою, вдову, непрацюючу, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судиму, -

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено їй покарання за даною статтею у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 ( вісімсот п'ятдесят гривень) грн. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 5331 гривню 58 копійок та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що 10 листопада 2013 року близько 18 год. 30 хв., перебуваючи біля під'їзду буд. № 23 по вул. Комарова міста Умань Черкаської області, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_8 невстановлену кількість ударів руками в обличчя, тулуб, верхні кінцівки, чим спричинила потерпілій тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м'яких тканин в ділянці лівої орбіти, множинні садна обличчя, струс головного мозку, множинні крововиливи обох рук, грудної клітки, лівої молочної залози, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 770 від 20.11.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Дії обвинуваченої суд кваліфікував за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я .

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачена вказує, що вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки внаслідок конфлікту обоє учасників отримали тілесні ушкодження, проте, потерпіла вчасно зафіксувала тілесні ушкодження та звернулася до правоохоронних органів. Винною обвинувачена себе не визнає. Вважає, що ніяких навмисних дій щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій вона не здійснювала, і сторона обвинувачення не надала достатніх та достовірних доказів вини у вчиненні злочину, який їй інкримінується. Зазначає, що з матеріалами досудового розслідування ознайомилася 16.02.2015 в приміщенні лікарні, а не 09.02.2015, як вказано в реєстрі матеріалів досудового розслідування. 17.02.2015 вона звернулася із заявою до слідчої про відкликання свого підпису, однак, жодного реагування на дану заяву не було, як не була вона долучена і до матеріалів справи. Лише в судовому засіданні стороною захисту надано суду дану заяву для долучення, однак, суд також не надав оцінки даній обставині. Звертає увагу, що в реєстрі відсутня відмітка про розписку підозрюваної про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову. Стверджує, що їй належним чином не було вручено постанову про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обвинувальний акт, не було роз'яснено прав, що свідчить про порушення права на захист. Крім того, вказує на необґрунтованість вироку суду в частині задоволення цивільного позову потерпілої, оскільки жодних доказів, які підтверджують розмір матеріальної шкоди суду не надано.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, міркування потерпілої та її представника, які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2018 року в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Так, висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України відповідає фактичним обставинам справи, встановлений з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтується на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_7, суд вірно поклав в основу обвинувачення такі докази, як показання потерпілої ОСОБА_8, згідно яких 10.11.2013 близько 17 год. вони з чоловіком приїхали до будинку, який розташований на вул. Р.Люксембург, 13 м. Умань, пізніше вони поїхали на вул. Комарова, тільки вийшли з машини і вона зателефонувала своїй дочці розказати, що їй погрожує ОСОБА_7, розвернувшись, побачила, що з під'їзду вийшла обвинувачена, яка почала хапати за коси, бити по обличчю, під око, в ніс, дуже її била, внаслідок чого вона була вся крові. Чоловік стояв в стороні, а коли побачив, що ОСОБА_7 б'ється, підійшов ззаду та відтягнув ОСОБА_7 Побої обвинувачена наносила кулаками. Ніхто їх не розбороняв; показання свідка ОСОБА_10, згідно яких ОСОБА_7 знає, перебувають в нормальних стосунках, знає потерпілу це його колишня дружина. Повідомив, що йому телефонувала ОСОБА_7 для того, щоб поговорити з його на той час дружиною. Вони знаходилися біля будинку по вул. Р.Люксембург, 13 м. Умань, а потім поїхали на вул. Комарова, з під'їзду вийшла ОСОБА_7, вони слово за слово, один за одного вчепилися, він побачив в ОСОБА_8 подряпини і їх розборонив, це все відбувалося секунди. До того в потерпілої ніяких ушкоджень не було, ударів від ОСОБА_7 не було, вони просто вчепилися, він стояв збоку. Раніше визвали міліцію та приїхала швидка. Це все почалося після того, як ОСОБА_8 почала відсилати погрози та образи на телефон ОСОБА_7

Дані покази узгоджуються з даними протоколів проведення слідчого експерименту за їх участі від 10.12.2014 та 26.12.2014, даними висновку експерта №770 від 12.11.2013, згідно якого у потерпілої виявлено крововилив м'яких тканин в ділянці лівої орбіти, множинні садна обличчя, струс головного мозку; множинні крововиливи обох рук, грудної клітини, лівої молочної залози. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові та освідуваною і відносяться: - крововилив м'яких тканин в ділянці лівої орбіти, множинні садна обличчя, струс головного мозку до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; - множинні крововиливи обох рук, грудної клітки, лівої молочної залози до легких тілесних ушкоджень, показаннями інших свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які хоча не були безпосередніми свідками подій, проте, надали покази про події, які відбувались після конфлікту між потерпілою та обвинуваченою.

Вказані докази досліджені судом безпосередньо, їм надано оцінку з точки зору достатності, допустимості та достовірності, та у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Враховуючи викладене колегія суддів критично оцінює твердження обвинуваченої про невинуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину, та вважає, що дана позиція ОСОБА_7 є тактикою захисту від пред'явленого обвинувачення та намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Безпідставним є твердження апелянта, що їй не було належним чином вручено обвинувальний акт, що спростовується матеріалами кримінального провадження.

Так, згідно розписки про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_7 20.02.2015 отримала копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування.

Судом враховано, що у відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, за відсутності помякшуючих та обтяжуючих покарання обставин, обгрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке є достатнім та необхідним для її виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченої в частині необґрунтованості задоволення цивільного позову.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання по цивільному позову суд в повному обсязі дослідив докази у справі та виніс законне та вмотивоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Матеріальна шкода в сумі 5331 грн. 58 коп., яку суд вирішив стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 визначена з урахуванням витрат потерпілої на медичні препарати (а.к.п.10-12 т.1), діагностику після нанесених тілесних ушкоджень, посилене харчування, а тому доводи апелянта про безпідставність стягнення даної суми не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення) з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з обвинуваченої на користь ОСОБА_8 моральної шкоди, якої остання зазнала внаслідок отриманих нею тілесних ушкоджень завданих ОСОБА_7, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та визначив моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., який, на переконання колегії, відповідає засадам виваженості та справедливості, і вважати його необґрунтованим, на думку колегії суддів, підстав немає.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2018 року є законним, обґрунтованим і вмотивованим, будь-яких підстав передбачених ст.ст. 408, 409, 411 КПК України для його зміни чи скасування не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :