Рішення № 79417642, 17.12.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 756/10056/15-ц

17 грудня 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Альфа-Банк", як правонаступник ЗАТ "Альфа-Банк", звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №800000093 від 16 березня 2007 року, яка станом на 15 липня 2015 року склала 31 448,63 доларів США.

В обґрунтування позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивачем зазначено, що відповідно до укладеного договору №800000093 від 16 березня 2007 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 37000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом 11,0 % річних, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, а також повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів здійснювати щомісячно у розмірі та строки визначені у графіку платежів, що є додатком №1 до кредитного договору.

В порушення норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 15 липня 2015 року склала 31 448,63 доларів США, що по курсу НБУ на 15.07.2015 року складає 691 723,47 грн., і складається з наступного: заборгованість за кредитом - 26 972,93 дол.США, що по курсу НБУ на 15.07.2015 року складає 593 278,90 грн.; по відсотках - 2 011,72 дол.США, що по курсу НБУ на 15.07.2015 року складає 44 248,48 грн.; по пені - 2 463,98 дол.США, що по курсу НБУ на 15.07.2015 року складає 54 196,09 грн.

В зв’язку з порушенням умов договору, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та норми чинного законодавства, позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 691723,47 грн. та 3 654,00 грн. судового збору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з’являлася.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову банку заперечував в повному обсязі, оскільки вважає даний позов необгрунтованим та безпідставним .

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами 1-5 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 16 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", та ОСОБА_5 (на даний час ОСОБА_3) Є.В. був укладений кредитний договір № 800000093, згідно умов якого банк надав позивачу кредит на споживчі цілі в розмірі 37000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,0 % річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування у розмірі та порядку, які передбачені умовами договору і виконувати інші умови договору, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом - 16 березня 2022 року.

Відповідно до п.4.4. Кредитного договору в день уладання договору позичальник сплачує кредитору комісію за розрахункове касове обслуговування в розмірі 1,0% від суми кредиту, яка сплачується в касу кредитора в національній валюті України відповідно до офіційного курсу гривні до валюти кредиту.

Згідно до п.4.3. кредит надається в готівковій формі через касу кредитора. Днем надання кредиту вважається день отримання ггрошових коштів в касі кредитора, п.4.5. Кредитного договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач покликався на те, що в порушення норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, заборгованість у відповідача перед банком за цими договорами станом на 15 липня 2015 року склала 31 448,63 доларів США, що по курсу НБУ на 15.07.2015 року складає 691 723,47 грн., і складається з наступного: заборгованість за кредитом - 26 972,93 дол.США, що по курсу НБУ на 15.07.2015 року складає 593 278,90 грн.; по відсотках - 2 011,72 дол.США, що по курсу НБУ на 15.07.2015 року складає 44 248,48 грн.; по пені - 2 463,98 дол.США, що по курсу НБУ на 15.07.2015 року складає 54 196,09 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у статті 526 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

На підтвердження обставин справи та обгрунтування позовних вимог позивач надав суду письмові докази, а саме на підтвердження виконання позивачем своїх обов'язків по кредитному договору - виписку з особового рахунку відповідача; на підтвердження наявності не виконаних зобов'язань відповідача щодо повернення кредиту - розрахунок заборгованості за кредитом; на підтвердження попередження відповідача про порушення умов зобов'язання - копією вимоги про дострокове повернення кредиту та доказами її відправлення, а також копію Кредитного договору №800000093 від 16 березня 2007 року .

Оцінивши надані позивачем докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що копія Кредитного договору №800000093 від 16 березня 2007 року, виписка з особового рахунку відповідача, копія вимоги про дострокове повернення кредиту та докази її відправлення та виконаний банком розрахунок заборгованості не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

А відповідно до ст.81 ЦПК України саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень належними та допустимими доказами , які подаються сторонами, ч.5 цієї ж статті .

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Суд рахує, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Надана позивачем копію меморіального ордеру №49752 від 16 березня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 на суму 37 000,00 доларів США з призначенням платежу - надання кредиту за кредитним договором №800000093 від 16.03.2007 року, як отримання кредитних коштів, суд не приймає та відхиляє з наступних підстав.

Так, даний доказ поданий з порушенням вимог ст.83 ЦПК України - після проведення підготовчого засідання та закінчення підготовчого провадження.

Крім того, меморіальний ордер виписаний на ім'я ОСОБА_1, хоча кредитний договір укладався з ОСОБА_5

Прізвище відповідач змінила з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 лише 28.12.2012 року, про що свідчить свідоцтво про зміну імені серії І-БЮ №011565 від 28.12.2012 року.

Дані обставини свідчать про фальсифікацію такого доказу стороною позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову АТ"Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись 2,10, 11, 12,13,76,81,83,109,229, 258, 265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Десятинна,4/6, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1, адреса реєстрації: Рівненська область, Костопілський район, с.Головин, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1.

Повне рішення складено

27 грудня 2018 року.

СуддяОСОБА_6