Рішення № 79416765, 15.01.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/682/18

№ пров. 2/544/20/2019

Номер рядка звіту 52

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 січня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чеботарьової Л.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1В – адвоката ОСОБА_2 (діє на підставі ордеру),

представників відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Васілко» - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності) та адвоката ОСОБА_5 (діє на підставі ордеру),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Васілко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 Держпраці у Полтавській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та різниці компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 у червні 2018 року звернулася з даним позовом, в обґрунтування якого вказала, що наказом генерального директора ТОВ «Васілко» ОСОБА_8 від 27.04.2018 № 012-К її звільнено з посади головного бухгалтера на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, копію наказу було надано позивачу 08.05.2018. Так, з 01.12.2016 по 12.12.2016 вона працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера ТОВ «Васілко», та 12.12.2016 її призначено на посаду головного бухгалтера даного підприємства. 30.11.2016 між директором ТОВ «Васілко» та головним бухгалтером ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну відповідальність, згідно якого до функціональних обов’язків, пов’язаних з прийманням, обліком, зберіганням і виданням матеріальних цінностей, включено: дбайливе ставлення до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей роботодавця і вживати заходів для відвернення заподіяння їх шкоди; своєчасне повідомлення роботодавця про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження переданих йому для зберігання матеріальних цінностей; ведення обліку, складення і надання у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки переданих йому на зберігання матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому цінностей. При прийнятті на роботу позивачу було передано матеріальні цінності: штампи, службовий мобільний телефон, робочий ноутбук, паролі та інші матеріальні цінності, в склад яких взагалі не входять грошові кошти, товарні та культурні цінності. Оскільки головному бухгалтеру ТОВ «Васілко» не ввірено обслуговування грошових цінностей, а тому звільнення останньої у зв’язку з втратою довір’я є незаконним, протиправним та порушує права позивача. Крім того, наявні порушення порядку проведення службового розслідування, висновок якого, згідно з наказом про звільнення, є підставою звільнення з посади, а саме ОСОБА_1 з таким висновком не ознайомлювалася, жодним чином не повідомлена про факт проведення службового розслідування відносно неї і в свою чергу була позбавлена можливості надавати свої пояснення, заперечення та зауваження з приводу тих обставин, що покладені в основу такого розслідування. Іншим грубим порушенням з боку ТОВ «Васілко» є звільнення ОСОБА_1 з посади під час перебування останньої на лікарняному, тобто особу, яка тимчасово втратила працездатність. З 27.04.2018, дня коли винесено наказ про звільнення, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується фактом не ознайомлення з даним наказом у день такого звільнення. ТОВ «Васілко» було відомо про тимчасову непрацездатність позивача, проте у складі директора і 2 осіб складено акт № 55 про відмову у підписанні наказу, вказаний акт складений лише 02.05.2018. Також ОСОБА_7 Держпраці у Полтавській області проведено перевірку, в ході якої встановлено, що згідно розрахункової відомості останній було нараховано всі суми, що належали їй на час звільнення лише 11.05.2018, що є грубим порушенням. Позивач вважає, що грошова компенсація частини невикористаної щорічної відпустки, у зв’язку з підвищенням окладу заробітної плати відповідної посади, виплачена їй не у повному обсязі, а тому з підприємства підлягають стягненню у відшкодування ще 768,87 грн. Зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3, що виразилося у недбалому та зухвалому ставленні до неї з боку керівництва, зазнала моральної шкоди, під якою розуміється шкода її здоров’ю, що еквівалентно становить 9514,02 грн (витрати, понесені на лікування загостреного стану бронхіту), та приниження честі та гідності, яке вона оцінює у 5000,00 грн. У зв’язку з викладеним просить скасувати наказ про її звільнення № 012-К від 27.04.2018 та поновити її на посаді головного бухгалтера ТОВ «Васілко», стягнути з ТОВ «Васілко» середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7816,14 грн, грошову компенсацію за невикористанні дні відпустки у розмірі 768,87, моральну шкоду за незаконне звільнення у розмірі 14514,02 грн, та судові витрати у розмірі 9000,00 грн.

06 липня 2018 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що за результатами службового розслідування у діях головного бухгалтера було виявлено ознаки неналежного виконання своїх обов’язків, грубе порушення норм законодавства та ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, за окремими фактами, що були виявлені, було внесено відомості до ЄРДР. Позивач вже після розірвання трудових відносин стверджувала, що 27.04.2018 вона мала незадовільний стан здоров’я та надала виписний епікриз, відповідно до якого ОСОБА_1 хворіла вже 4 дні на гострий пієлонефрит. Перебуваючи весь день 27.04.2018 на роботі, позивач досить активно себе поводила та не скаржилась на погане самопочуття, ознак захворювання не вбачалося. Вважає, що позивач могла бути звільненою з підстав втрати довір’я, оскільки вона зобов’язана була знати фінансовий стан відповідача, контролювати правильність витрачання коштів по затвердженому фінансовому плану, проводити аналіз стану фінансово-господарської діяльності здійснювати інші обов’язки щодо контролю господарських операцій підприємства. Також заробітна плата на підприємстві нараховувалася та виплачувалася через програму «iBank to UA», через яку здійснювалося нарахування та формувалася відомість на виплату заробітної плати та через систему обслуговування «Клієнт-Банк» відомість на виплату заробітної плати, яку формувала позивач, в електронному вигляді надсилалася нею до банківської установи для зарахування коштів на зарплатні картки працівників і проведення видачі нарахованих коштів, що підтверджує той факт, що позивач фактично виконувала функції касира, який проводив виплату заробітної плати працівникам через банківську установу. Отже, головний бухгалтер була працівником, який безпосередньо обслуговував грошові й товарні цінності. Проте, відповідно до результатів службового розслідування, проведеного 25.04.2018 та 26.04.2018 було встановлено наступне: порушення ОСОБА_1 граничних термінів реєстрації податкових накладних, в результаті чого ОСОБА_3 самостійно було сплачено штрафи в розмірі 2556,54 грн та 223,89 грн; незабезпечення дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, грубе порушення ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема приймання-передавання зерна № 18 від 25.10.2017; порушення порядку списання товарно-матеріальних цінностей за 2016 та 2017 роки, що є предметом розгляду окремого кримінального провадження. Предметом розслідування було встановлення складу трудового матеріального правопорушення із загальним суб’єктом, яким є сам працівник. Крім того, процедура проведення такого розслідування визначається Положенням про службове розслідування, що прийнято на підставі Наказу № 1470/1 відповідача від 18.08.2016 і за своєю сутністю є актом внутрішньої локальної дії, а тому посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 є безпідставними та необґрунтованими. Щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні 27.04.2018 зазначає, що захворювання є юридичною подією, наслідком якої стала тимчасова непрацездатність. Відтак, спершу виникає конкретна життєва подія – юридичний факт – встановлення захворювання уповноваженою особою системи МОЗ, що тягне за собою настання певних юридичних наслідків – виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків – права на отримання відшкодування в порядку загальнообов’язкового соціального страхування. Обидві з вказаних подій сталися уже після юридичної дії у вигляді видачі наказу № 012-К від 27.04.2018. Юридична дія у вигляді видачі наказу в даному випадку була первинною, листок непрацездатності був відкритий після завершення робочого дня – 17 год 00 хв 27.04.2018, коли ОСОБА_1 уже не перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_3. В день звільнення позивачу було проведено виплату всіх сум, що належали їй від підприємства в день звільнення та виплачено неоспорювану частину в розмірі 6621,45 грн, оскільки на даний час вже наявний спір щодо розміру належних виплат. Щодо стягнення моральної шкоди, то посилання позивача на завдану її фізичному здоров’ю шкоду як підстави стягнення такої, яка фактично складається з витрат, понесених на лікування загострення бронхіту, є неналежною підставою для стягнення моральної шкоди. В обґрунтування понесених душевних переживань не надано ніяких доказів. Також розмір судових витрат на надання правової допомоги вважає завищеним, таким, що не відповідає складності справи.

16 серпня 2018 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що звільнення з підстав втрати довір’я є обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням транспортуванням, розподілом і т.д.) вчинив умисно чи необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому органу підстави для втрати до нього довір’я. Тобто, це особи, які одержують грошові та товарні цінності під звіт. Посилається до ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відповідно до якої питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Так, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних директор та головний бухгалтер несуть спільну відповідальність, також в акті службового розслідування відсутня інформація щодо наявності судового рішення, яке б підтверджувало дійсність неналежного виконання головним бухгалтером ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків. Щодо порушення ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема приймання-передавання зерна, то відповідальність за забезпечення фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Також висновок службового розслідування не містить посилання на будь-які перевірки уповноважених органів та судові рішення з приводу виявленого порушення. Щодо порушення порядку списання товарно-матеріальних цінностей та виявлення недостовірності в актах списання, то в ході службового розслідування та у висновку про його результати відсутня інформація про проведення інвентаризації активів ТОВ «Васілко», тому посилання на порушення відповідного списання є непідтвердженим. Зазначає, що шкода її здоров’ю, завдана через недбале та зухвале ставлення до неї з боку керівництва, розуміється як моральна шкода у відповідності до ч. 2 ст. 23 ЦК України.

08.11.2018 до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому представник відповідача вказує, що головний бухгалтер разом з керівником підприємства підписує документи, що є підставою для прийняття і видачі товарно-матеріальних цінностей, розрахункові, кредитні та інші фінансові документи і тому головний бухгалтер належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності. У зв’язку з тим, що позивач неналежно виконувала свої обов’язки, неправильно вела бухгалтерський облік, порушувала фінансову дисципліну – це є підставою для звільнення у зв’язку з втратою довіри. Щодо порушення відповідачем процедури видачі трудової книжки та порядку звільнення позивача, то постанову ОСОБА_7 Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу визнано протиправною скасовано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду. Крім того, ОСОБА_1 працевлаштована у такій же сфері діяльності та на вищій посаді, звільнення позивача жодним чином не вплинуло на подальше успішне працевлаштування. Також ОСОБА_1 працювала в офісному приміщенні ТОВ «Васілко», добре обладнаному з врахуванням усіх зручностей для виконання обов’язків головного бухгалтера.

27 листопада 2018 року представник позивача направив до суду доповнення та уточнення позовних вимог, у яких зазначає, що відповідно до акту Лубенської ОДПІ щодо перевірки ТОВ «Васілко» встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме у листопаді 2016 року ТОВ «Васілко» виписано податкову накладну ТОВ «Агропромислова компанія Архат» № 235 від 09.11.2016, яка зареєстрована в ЄРПН лише 04.12.2016. Проте позивач прийнята на роботу 12.12.2016. Акт приймання-передачі зерна взагалі не підписувався позивачем, що фактично саме по собі нівелює визначення порушення з боку останньої щодо порушення ведення бухгалтерського обліку господарських операцій. Взагалі відсутні об’єктивні та прямі докази наявності винних дій ОСОБА_1, які останній визначають Висновком службового розслідування від 26.04.2018, та в свою чергу підтверджують протиправність наказу про звільнення останньої. Також вказує уточнений розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Статтею 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зважаючи на викладені норми Закону, та те, що суд почав розгляд справи по суті, сторони вже надали суду свої пояснення у судовому засіданні, суд не приймає до розгляду вказану заяву.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що 27.04.2018 погано себе почувала, проте перебувала на роботі, оскільки їй керівництво забороняло йти на лікарняний. 28.04.2018 вона також повинна була йти на роботу, але 27.04.2018 ввечері їй стало дуже погано, тому вона вирішила все ж таки пролікуватися. Вважає, що її звільнили через помсту за те, що вона все ж таки не вийшла на роботу а пішла на лікування. Зазначає, що під час роботи у ТОВ «Васілко» керівництво постійно ображало її та погрожувало їй, забороняло їй лікуватися належним чином. Вказане проявлялося також тим, що перебуваючи на стаціонарному лікуванні, її з лікарні забирав службовий автомобіль та ввечері привозив до лікарні. Вважає, що наказ про звільнення фактично було винесено 02.05.2018, пояснюючи це тим, що акт про відмову підписуватися було складено 02.05.2018. Про вказаний наказ дізналася 03.05.2018 з електронного листа юриста ТОВ «Васілко», 11.05.2018 ТОВ «Васілко» провело виплату сум, що належать працівнику на день звільнення. Пояснила, що з приводу кримінального провадження, відкритого через підробку підписів вона викликалася в якості свідка. Щодо порушення процедури акту прийому-передачі зерна, то укладання таких актів взагалі не входить до її повноважень. За час роботи у ТОВ «Васілко» до цього жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що про проведення службового розслідування особа, відносно якої проводиться таке розслідування, інформується письмово, у разі відмови особи від підпису на повідомленні, складається відповідний акт. Проте ОСОБА_1 письмово ніхто не повідомляв, підписів, що свідчать про її ознайомлення з таким ніде не значаться, акту про відмову такого підпису також немає. Щодо підроблених підписів на документах, то взагалі не встановлено, хто складав ті документи. У кримінальному провадженні по даному факту ОСОБА_1 перебуває в статусі свідка, а не підозрюваного. Вважає, що наказ про звільнення фактично складений 02.05.2018, коли ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. Про вказане також свідчить акт про відмову ОСОБА_1 від підпису у наказі про звільнення, у якому дата складення вказана 02.05.2018. Крім того, з 27.04.2018 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, а тому звільнення її під час лікарняного суперечить Конвенції та законодавству України. Зазначає, що з особової справи зникла посадова інструкція головного бухгалтера. Також надав суду акт, підписаний працівниками ТОВ «Васілко» про те, що генеральний директор забрав трудову книжку та особову справу ОСОБА_1

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що на головного бухгалтера покладено велике коло обов’язків, через що має зв'язок з усіма первинними документами. ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність, в тому числі має елеватор, де зберігається сільськогосподарські культури. Час від часу відбувалося списання деяких об’єктів. Після того, як директор зазначив, що є деякі обмеження щодо такого списання, ОСОБА_1 сама зізналася, що підписувала акти про списання товарно-матеріальних цінностей замість начальника ВТЛ ОСОБА_9 Вказане і послугувало призначенню службового розслідування. Дійсно про призначення службового розслідування особа повідомляється письмово, проте, окрім випадків, коли особа може вплинути на хід такого розслідування. Оскільки позивач як головний бухгалтер мала доступ до всіх ресурсів та первинних документів ОСОБА_3, то могла вплинути на хід такого розслідування. Тому її проінформували про вказане при складенні висновку службового розслідування. Щодо кримінального провадження відносно цих фактів, то є спеціальна процедура проведення досудового слідства, та за наявності підстав позивача буде визнано підозрюваною у подальшому. Наразі проводиться почеркознавча експертиза. Крім того, під час службового розслідування також було встановлено порушення процедури складення акту прийому-передачі зерна № 18. Акт про відмову ознайомлення з наказом про звільнення було підписано 02.05.2018, оскільки винесення самого наказу мало місце 27.04.2018 у вечірній час. Наголошує, що втрата довіри це суб’єктивний момент, а тому самі підстави втрати довіри не є важливими, оскільки важливим є сам факт втрати довіри. Щодо моральної шкоди, то зазначила, що загострення бронхіту не може бути наслідком роботи у ТОВ «Васілко», оскільки умови праці доволі комфортні та не стимулюють захворювання легенів.

Представник третьої особи ОСОБА_7 Держпраці у Полтавській області у судове засідання не з’явився, просив суд проводити розгляд справи за його відсутності. Направив до суду письмові пояснення, згідно з якими ОСОБА_7 здійснювало невиїзне інспектування ТОВ «Васілко», за результатами якого було складено акт із зазначенням правопорушення. Так, виплата всіх сум, що належать працівнику відбулася 11.05.2018, що є порушенням ст. 116 КЗпП України щодо строків розрахунку при звільненні. Трудову книжку ОСОБА_1 отримала 11.05.2018, що не відповідає вимогам п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та ст. 47 КЗпП України щодо невидачі трудової книжки у день звільнення. Документи, підтверджуючі факти видання позивачу у день звільнення копії наказу про звільнення з роботи, в ході інспектування адміністрацією ОСОБА_3 надано не було.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює у ТОВ «Васілко» майстром зміни та перебував у складі комісії по проведенню службового розслідування. Пояснив, що акти на списання матеріальних цінностей складає бухгалтерія, тобто як головний бухгалтер, так і бухгалтер, та приносить на підпис. Під час службового розслідування перевіряв документи, які готувала бухгалтерія. Під час службового розслідування ОСОБА_9 підтвердила, що на багатьох документах зазначений не її підпис. Зазначив, що 27.04.2018 в кінці робочого дня (близько 16 год 55 хв) його викликав директор до бухгалтерії, де вже знаходилася ОСОБА_1 Директор казав їй, щоб вона підписала документ. Із розмови він зрозумів, що це наказ про звільнення. ОСОБА_1 відмовилася, пояснивши це тим, що кінець робочого дня і вона не встигне розрахуватися. Тобто остання усвідомлювала, що йдеться про її звільнення. Акт про те, що директор забирав трудову книжку та особову справу ОСОБА_1 він не читав та не був обізнаний про такий факт. Проте підтвердив, що підпис у вказаному акті дійсно належить йому.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є головним інженером ТОВ «Васілко». Показав, що 27.04.2018 близько 17 години його та ОСОБА_10 викликали до бухгалтерії, де вже знаходилися директор та ОСОБА_1 Їй давали на підпис наказ про звільнення. Чи пояснювалися підстави звільнення свідок не чув. Чіткої відмови підписувати наказ не було, проте конкретно в той момент вона не підписалася, тому він підписав акт про відмову від підпису. Про те, що директор забирав особову справу ОСОБА_1 та її трудову книжку не знав, проте підтвердив, що в акті про вказане значиться його підпис.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює офісним менеджером у ТОВ «Васілко». Показала, що 27.04.2018 зробила проект наказу про звільнення ОСОБА_1 та віднесла директору. Пізніше їй сказали, що остання відмовилася підписувати наказ про її звільнення, тому в той же день вона підготувала ще проект акту про відмову від підпису. Відсутність посадової інструкції в особовій справі виявила 02.05.2018, коли архівувала справу. Впевнена, що раніше посадова інструкція в особовій справі була в наявності. Зазначила, що директор дійсно брав трудову книжку, щоб зробити в ній запис про звільнення. Про наявність акту про те, що директор брав трудову книжку і особову справу ОСОБА_1 та відмовився підписувати акт передачі справ, їй нічого не відомо. Багато чого не пам’ятає, оскільки вже минуло півроку з того часу.

Свідок ОСОБА_8 є генеральним директором ТОВ «Васілко». Пояснив, що 27.04.2018 в обідній час доби прийшов до ОСОБА_1 з наказом про її звільнення, проте вона була зайнята справами, тому він прийшов до неї повторно з наказом вже в кінці робочого часу та викликав двох працівників ОСОБА_3. При працівниках ОСОБА_1 повідомила, що підпише наказ пізніше. Тому акт про відмову підпису було складено 02.05.2018, він просто чекав, що ОСОБА_1 сама прийде та підпише наказ. Повідомив, що з особової справи ніяких документів не забирав. Щодо порушення податкового законодавства, то зазначив, що хоч правопорушення було вчинене у листопаді 2016 року, проте виявлене у грудні 2016 року коли відповідальною особою була ОСОБА_1 Крім того, була перевірка, здійснена податковою інспекцією у березні 2017 року, в ході якої також було встановлено порушення податкового законодавства. Проте, більше його вразив факт підробки підпису. Зазначає, що ОСОБА_1 сама зізнавалася, що підписувала документи від імені ОСОБА_9 Багато документів виявлено з підробленими підписами, скільки невиявлених таких документів – важко уявити. Як директор, після встановлення таких фактів не може довіряти ОСОБА_1 як працівнику.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази по справі оцінюються судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77 – 80 ЦПК України).

Відповідно до записів у трудовій книжці серія БТ-ІІ № 2455655 ОСОБА_1, з 01.12.2016 по 12.12.2016 остання працювала за сумісництвом у ТОВ «Васілко» на посаді головного бухгалтера, 13.12.2016 прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Васілко» (а.с. 22-24).

30 листопада 2016 року між ТОВ «Васілко» в особі генерального директора Вільгельмом ОСОБА_8 та працівником головним бухгалтером ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого працівник, що виконує обов’язки і роботу безпосередньо пов’язану з прийманням, обліком, зберіганням та видаванням матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереженості матеріальних цінностей, переданих йому для зберігання роботодавцем, і у зв’язку з викладеним зобов’язується: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей роботодавця і вживати заходів для відвернення заподіяння їх шкоди; своєчасно повідомляти роботодавця про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження переданих йому для зберігання матеріальних цінностей; вести облік складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки переданих йому на зберігання матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому цінностей (а.с. 17).

Наказом генерального директора ОСОБА_8 № 012-К від 27.04.2018 ОСОБА_6 звільнено з роботи у зв’язку з учиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір'я до неї як до працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Підстава – висновок про проведення службового розслідування від 26.04.2018 (а.с. 12).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Щодо зауважень позивача та її представника, що позивач не здійснює безпосереднє обслуговування грошових цінностей, суд зазначає наступне.

Зважаючи на те, що посадова інструкція головного бухгалтера зникла з особової справи ОСОБА_1, у зв’язку з чим неможливо дослідити точне коло її обов’язків, покладених на неї ОСОБА_3, суд вважає за необхідне брати до уваги загальні обов’язки головного бухгалтера, передбачені законодавством України.

Згідно ч.7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Так, 01 лютого 2017 року ПАТ «ОСОБА_13 Аваль» та ТОВ «Васілко» укладено договір банківського рахунку № 2397565, відповідно до умов якого ОСОБА_13 відкриває Клієнту один або декілька Рахунків та здійснює розрахунково-касове обслуговування. Банк надає Клієнту комісійні та інші послуги, пов’язані із здійсненням розрахунково-касового обслуговування, що передбачені Договором та Тарифами. Клієнт здійснює розпорядження коштами на Рахунках на підставі належним чином оформлених розрахункових документів та в межах залишку грошових коштів на рахунках на початок робочого дня (а.с. 85-96).

Відповідно до додаткової угоди про дистанційне обслуговування по каналах зв’язку ОСОБА_13 забезпечує можливість дистанційного обслуговування рахунків за допомогою Системи «Клієнт-Банк», зокрема, подання Клієнтом до Банку електронних розрахункових документів. Банк забезпечує приймання електронних розрахункових документів Клієнта, створених за допомогою Системи «Клієнт-Банк», що містять дійсні ЕЦП уповноважених осіб (а.с. 97-100).

Тобто у ТОВ «Васілко» використовується безготівкова форма розрахунків, у тому числі і виплата заробітної плати.

Паролі доступу до вказаної Системи мала головний бухгалтер, що визнається та не заперечується сторонами.

Через вказану систему позивач здійснювала нарахування і формувала відомість на виплату заробітної плати та в електронному вигляді надсилала до банківської установи.

Заперечення позивача та її представника про те, що позивач безпосередньо не обслуговувала грошові цінності, оскільки такі їй не надавалися під звітність, судом не приймаються. Описані вище дії головного бухгалтера свідчать про наявність факту обслуговування грошових цінностей, проте у безготівковій формі.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Отже, форми обслуговування можуть мати різну форму і не обмежуються лише «отриманням цінностей під звіт». Такий висновок слідує також із змісту рішень Верховного суду України по справах №6-104цс14 та №6-100цс16, в яких зазначено наступне: «Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей».

Керуючись вказаними висновками Верховного суду, Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ доповнює їх наступним (справа №6-28751ск15): особи, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності - це переважно особи, які займаються прийманням, збереженням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо, а також особи, які застосовують в процесі виробництва передані ним цінності. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, у тому числі не пов'язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальним правилом такі працівники у разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов'язків, які визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати, чи становить виконання операцій, що пов'язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов'язків, чи носить виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов'язок по обслуговуванню цінностей може бути передбачений тарифно-кваліфікаційними довідниками, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами.

Предметом розгляду вищевказаної справи № 6-28751ск15, був спір щодо поновлення на роботі особи, яка працювала на підприємстві на посаді менеджера зі збуту. Повертаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не визначили зміст та обсяг посадових обов'язків позивача, які мають бути визначені відповідними посадовими інструкціями чи іншими передбаченими законодавством документами, що має визначальне значення для встановлення наявності чи відсутності підстав для звільнення позивача з роботи згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Таким чином, однієї вказівки про те, що працівник не приймав цінності під звіт, недостатньо для правильного вирішення спору щодо звільнення особи у зв'язку із втратою довір'я.

Таким чином, суди наводять тільки орієнтовний перелік осіб, до яких може бути застосований п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП, а тому умова отримання працівником під звіт товарних чи грошових цінностей не є обов'язковою та єдиною. В кожному конкретному випадку суд повинен дослідити всі обставини щодо виконання працівником своїх посадових обов'язків.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 336 від 29.12.2004 Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14), з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки користувачам. Здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня у відповідності до нормативних актів, затвердженими формами та інструкціями. За погодженням з власником (керівником) підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов'язаних із нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах. Організовує роботу з підготовки пропозицій для власника (керівника) підприємства щодо:

визначення облікової політики підприємства, внесення змін до обраної облікової політики, вибору форми бухгалтерського обліку з урахуванням діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних;

розроблення систем і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності і контролю господарських операцій;

визначення прав працівників на підписання первинних та зведених облікових документів;

вибору оптимальної структури бухгалтерської служби та чисельності її працівників, підвищення професійного рівня бухгалтерів, забезпечення їх довідковими матеріалами;

поліпшення системи інформаційного забезпечення управління та шляхів проходження обробленої інформації до виконавців;

впровадження автоматизованої системи оброблення даних бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства чи удосконалення діючої;

забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріалів, трудових та фінансових ресурсів, виділення на окремий баланс філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства та включення їх показників до фінансової звітності підприємства

Аналіз обов’язків головного бухгалтера дає можливість дійти висновку, що здійснення операцій з нарахування грошових коштів, контролю за рухом цих коштів, облік таких операцій (про що також свідчить Відомість нарахування коштів (Заробітна плата та аванси) на карткові рахунки співробітників (а.с. 110)) є одними із основних трудових обов’язків позивача.

Та обставина, що працівник, який фактично не отримує цінності під звіт, може бути звільнений за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП, підтверджується також ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 14 червня 2017 року по справі №296/3031/16-ц, предметом розгляду якої був спір щодо поновлення на роботі працівника, звільненого з посади бухгалтера за втрату довіри. Дослідивши зміст посадових обов'язків працівника, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що неправомірне внесення змін при нарахуванні заробітної плати працівникам в бік підвищення є ознакою безпосереднього обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Вказане рішення є додатковим підтвердженням того, що обслуговування може здійснюватись працівником і без отримання матеріальних цінностей під звіт.

Щодо зауважень представника позивача щодо неповідомлення позивача про проведення службового розслідування,то в даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача.

Так, законодавством України передбачений порядок проведення службового розслідування лише відносно осіб, які виконують функції держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України “Про запобігання корупції” прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Дане питання регулюється внутрішнім Положенням про службове розслідування, затверджене генеральним директором ОСОБА_8 18.08.2016, згідно п. 14 якого про початок службового розслідування особа, щодо якої розпочалось таке розслідування – інформується в письмовому порядку. У випадку, якщо з боку особи, щодо якої розпочате службове розслідування наявна можливість здійснювати вплив на повноту, всебічність та об’єктивність результатів такого розслідування – інформування особи про проведення та результати такого службового розслідування здійснюється на етапі складення висновку про проведення службового розслідування.

Оскільки позивач мала доступ до всіх первинних документів та ресурсів ОСОБА_3, у зв’язку з чим мала можливість внести до них зміни або ж приховати, суд вважає, що позивача правомірно повідомили про початок службового розслідування лише на етапі складення висновку.

На підставі Положення про службове розслідування, затвердженого генеральним директором ОСОБА_8 18.08.2016 та Наказу про проведення службового розслідування, 25-26 квітня 2018 року комісією у складі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 було проведено службове розслідування щодо головного бухгалтера ТОВ «Васілко» ОСОБА_1 у зв’язку з підозрою щодо неналежного виконання нею службових обов’язків. За результатами службового розслідування було виявлено порушення:

1.Неналежне виконання головним бухгалтером ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків, що призвело до негативних матеріальних наслідків для ОСОБА_3, зокрема порушення ОСОБА_1 граничних термінів реєстрації податкових накладних, в результаті чого ОСОБА_3 було самостійно сплачено штрафи в розмірі 2556,54 грн та 223,89 грн;

2.Незабезпечення дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, грубе порушення ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема приймання-передавання зерна № 18 від 25.10.2017;

3.Порушення порядку списання товарно-матеріальних цінностей та виявлення недостовірностей в Актах про списання товарно-матеріальних цінностей за 2016 та 2017 роки (а.с. 101-105).

Порушення за п. 1 Висновку підтверджується Актом перевірки ТОВ «Васілко» з питання порушення термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області № 233/12/36426701 від 21.12.2016 (а.с. 147-149) та Податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2017 № НОМЕР_1 (а.с. 150-151).

Проте, порушення, виявлене у відповідності до Акту перевірки полягає у тому, що у листопаді 2016 року ОСОБА_3 виписано податкову накладну контрагенту ТОВ «Агропромислова компанія Архат» за № 235 від 09.11.2016 на суму ПДВ 25565,44 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.12.2016. Дану податкову накладну зареєстровано не вчасно, чим порушено п. 201.10 ст. 201 ПК України. Враховуючи, що позивач працювала в ОСОБА_3 з 01.12.2016, то суд не може враховувати вказане як підставу втрати довір’я, оскільки порушення відбулося на той час, коли позивач ще не працювала у ОСОБА_3. Суд погоджується, що на час здійснення вказаної перевірки позивач дійсно була відповідальною за податкову звітність, проте самої вини позивача у вчиненні вказаного діяння немає.

Вказане вище Податкове повідомлення-рішення суд не може вважати належним доказом, оскільки із самого повідомлення-рішення неможливо встановити обставини та конкретну дату правопорушення. Саме повідомлення-рішення видане на підставі акта перевірки № 1189/16-31-12-01-45/36426701 від 31.03.2017, яке не долучено до матеріалів справи, тому встановити такі обставини з акту перевірки у суду немає можливості.

Проте, аналізуючи пункти 2 та 3 висновку службового розслідування – підроблення підписів у акті приймання-передавання зерна № 18 та актах списання товарно-матеріальних цінностей, то суд зазначає наступне.

У судових рішеннях у справах №6-104цс14 та №6-100цс16 Верховний суд України зазначає, що правовий аналіз п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП дає підстави для висновку про те, що він не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника. З урахуванням вказаної позиції, стосовно умови про втрату довіри Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ при вирішенні трудових спорів у своїх рішеннях додатково зазначає, що утрата довір'я може бути не тільки результатом скоєння певних дій, а й такого проступку, який дає підстави зробити висновок про те, що подальше залишення такого працівника на роботі з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей може призвести до утрати цих цінностей» (справа 176/2441/14-ц). Висновки власника або уповноваженого ним органу про те, що працівник не заслуговує довіри внаслідок вчинення винних дій, повинні ґрунтуватися не на суб'єктивній думці, а на об'єктивних фактах, що доводять наявність провини працівника у заподіянні матеріальної шкоди або вчиненні незаконних дій. Це можуть бути акти ревізій, інвентаризації, контрольних закупівель, тощо» (справа №604/17821/15).

Отже, для звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП не є обов'язковою умова встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями працівника та завданою підприємству шкодою. Достатньо підтвердження того факту, що працівник своїми діями створив можливість для заподіяння шкоди підприємству, і такі дії можуть повторитися в майбутньому. Таким чином, на роботодавця фактично покладається обов'язок навести об'єктивні докази вчинення працівником дій, які спричинили втрату до нього довір'я, та які свідчать про можливість виникнення аналогічних ситуацій у разі залишення працівника на роботі.

Так, при проведенні службового розслідування ОСОБА_9 підтвердила що у багатьох документах навпроти її прізвища значиться не її підпис.

За даним фактом 30.05.2018 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 12019170290000197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (а.с.186).

Суд вважає, що списання матеріальних цінностей без повідомлення відповідальну за це особу з підробленням її підпису, що відбувалося багаторазово, дає уповноваженому органу ОСОБА_3 мати сумніви щодо можливого незаконного підроблення актів списання матеріальних цінностей позивачем, які призведуть до заподіяння шкоди ОСОБА_3.

Правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов’язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір’я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

У судовому засідання свідки вказували на те, що ОСОБА_1 у присутності колег зізнавалася, що підробляла підписи у актах списання. Вказане підтверджується поясненнями генерального директора ОСОБА_3 ОСОБА_8, в кабінеті якого позивач зізналася про підроблення нею підпису, та начальника ВТЛ ОСОБА_9, яка підтвердила, що у великій кількості документів навпроти її імені значиться не її підпис. Вказане дає підстави керівництву не довіряти ОСОБА_1 як працівнику, яка має доступ до всіх первинних документів ОСОБА_3.

Щодо неправомірності звільнення під час перебування працівника на лікарняному, то суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно з 27.04.2018 по 07.05.2018 амбулаторно проходила лікування під наглядом лікаря уролога, що вбачається з листка непрацездатності (а.с. 15).

Проте, як зазначено представником відповідача, усіма свідками, які були допитані у судовому засіданні, та визнавалося позивачем та її представником, весь робочий день 27.04.2018 по 17 годину включно позивач перебувала на робочому місці.

Вказане також підтверджується дослідженим у судовому засіданні матеріалом відео нагляду (а.с. 112-113), з якого вбачається, що о 06 год 46 хв ОСОБА_1 прийшла на роботу. Після того ще потрапляла у поле бачення камери, а саме о 12 год 38 хв, 13 год 21 хв (а.с. 112), 13 год 32-33 хв, 14 год 36 хв, 15 год 16-17 хв, 15 год 23 хв, 15 год 53 хв, 16 год 06 хв, 17 год 03-06 хв, 17 год 10 хв, 17 год 55-56 хв (а.с. 113), а саме проходила коридором.

Як зазначає сама позивач до лікаря вона звернулася після закінчення робочого часу. Отже хоча її звільнення припало на день встановлення непрацездатності, але відбулося до встановлення такого факту. Тому таке звільнення не може вважатися як звільнення у період тимчасової непрацездатності та відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на посаді головного бухгалтера ТОВ «Васілко», а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Також показаннями свідків у судовому засіданні підтверджується факт ознайомлення позивачем з наказом про її звільнення ще 27.04.2018.

Зауваження позивача про невчасну та неповну виплату всіх сум, що їй належали на день звільнення заперечуються матеріалами справи, а саме при проведенні ОСОБА_7 Держпраці у Полтавській області інспекційного відвідування 22.05.2018 встановлено порушення ТОВ «Васілко» - ч. 1 ст. 116 КЗпП України щодо виплати звільненим працівникам всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення. Так, наказом від 27.04.2018 № 012-К звільнено з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 з 27.04.2018, як свідчить табель обліку робочого часу за квітень 2018 року проти прізвища ОСОБА_1 в день звільнення значиться позначка 8 год. Виплата всіх сум, що належать ОСОБА_1 від ТОВ «Васілко» проведено 11.05.2018 (відомість нарахування коштів від 11.05.2018 № 216) (а.с. 210-240а).

Проте вказана постанова ОСОБА_7 Держпраці у Полтавській області визнана протиправною та скасована рішенням Полтавського окружного адміністративного суду № 816/2206/18 від 13.09.2018 (а.с. 241-246).

Також позивач просить стягнути частину грошової компенсації за невикористану відпустку, оскільки за час після її звільнення підвищився оклад заробітної плати, у розмірі 768,87 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7816,14 грн, та моральну шкоду у розмірі 14514,02 грн.

Проте, зважаючи на ту обставину, що вказані вимоги є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, у задоволені яких позивачу слід відмовити, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаних виплат, відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні вимог первісної позовної заяви відмовлено у повному обсязі, то і у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат з відповідача слід також відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 39, 41, 235 КЗпП, ст. 4, 5, 12, 13, 23, 56, 76, 77, 81, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Васілко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 Держпраці у Полтавській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та різниці компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Позивач: ОСОБА_6, народження 02 квітня 1975 року, уродженка м. Красноград Харківської області, зареєстрована та мешканка АДРЕСА_1, паспорт серія КО № 908990 виданий Пирятинським РС УДМС України в Полтавській області 26.04.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Васілко», юридична адреса с. Давидівка Пирятинського району Полтавська область, вул. Ватутіна, 18, ідентифікаційний код 36426701.

Третя особа: ОСОБА_7 Держпраці у Полтавській області, вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39777136.

Повний текст рішення складено 24 січня 2019 року.

Суддя Ю.О. Ощинська