Рішення № 79409154, 25.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2019 р.

Справа № 916/2651/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.,

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився,

розглянувши справу №916/2651/18 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а) до Приватного підприємства «Артек-Союз» (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2) про стягнення 51432,08грн., із яких 41920,20грн. основного боргу, 7510,09грн. пені, 1351,79грн. збитків від інфляції, 650грн. три відсотки річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Позивач позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення вимог від 13.12.2018р. вх.№2-6300/18) підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 12.06.2017р. між ним та відповідачем укладено договір про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування №217. Позивач свої обов’язки за договором виконав, забезпечив відповідача водою та водовідведенням з грудня 2017р. по жовтень 2018р. Однак відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, що і стало підставою для проведення нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в період прострочення оплати за надані послуги.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду про призначення судових засідань надсилались відповідачу за адресою державної реєстрації, яка вказана у Витязі з ЄДРЮОФОПГФ станом на 12.01.2018р. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2018р. відкрито провадження у справі №916/2651/18, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 26.12.2018р. о 11год.30хв.

26.12.2018р. судове засідання по справі не відбулось з підстав перебування судді Малярчук І.А. у відпустці в період з 26.12.2018р. по 28.12.2018р. включно відповідно до п.9 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996р. №504/96-ВР (надається у разі смерті рідних), у зв’язку з чим ухвалою суду від 29.12.2018р. призначено розгляд справи по суті на 16.01.2019р. о 10год.30хв.

Ухвалою суду від 16.01.2019р. відкладено розгляд справи по суті на 25.01.2019р. о 13год.45хв.

13.12.2018р. за вх.№№25780/18, 2-6300/18 від позивача надійшло клопотання про виправлення технічних описок, допущених у позовній заяві, заява про зміну предмету позову та збільшення вимог, яку долучено до справи.

26.12.2018р. за вх.№26589/18 від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 26.12.2018р. о 11год.30хв., яке судом задоволено.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

12.06.2017р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв (сторона 1) та ПП «Артек-Союз» (сторона 2) був укладений договір про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування № 217, згідно умов якого КЕВ м.Миколаїв зобов’язався забезпечувати ПП «Артек-Союз» водою та водовідведенням, отриманих від МКП «Миколаївводоканал», КП Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал», КП «Водопостачання м. Вознесенська», МКП «Очаківводоканал», для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних сил України, а ПП «Артек-Союз» - відшкодовувати вартість води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/17/13 від 31.03.2017 року про закупівлю харчування для кожної військової частини, до площ яких має доступ сторона-2 та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору.

Згідно пп. 2.4.3 п.2.4 договору сторони визначили, що ПП «Артек-Союз» після отримання від позивача рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів зобов’язується здійснювати оплату за спожиту воду та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки позивача.

Згідно з п.п.2.4.1-2.4.2 п.2.4 договору ПП «Артек-Союз» зобов’язується виконувати умови договору та своєчасно відшкодовувати КЕВ м. Миколаїв вартість спожитої води та водовідведення, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 9.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 22.01.2018р. до договору), цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків – до повного їх завершення.

На виконання умов договору позивачем в установлені строки та встановлених умовах було забезпечено відповідача водою та водовідведенням за період з грудня 2017р. по жовтень 2018р.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов’язань за договором № 217 від 12.06.2017 року про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування, позивачем надано акти виконаних робіт, рахунки, докази направлення та отримання відповідачем даних рахунків.

Згідно з п. 3.9 договору оплата вартості спожитої води та водовідведення здійснюється ПП «Артек-Союз» протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та актів виконаних робіт, в розмірі 100% нарахованої місячної вартості споживання, на розрахункові рахунки КЕВ м. Миколаїв, зазначені в цьому договорі. Датою фактичної оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок КЕВ м. Миколаїв.

Положеннями пп. 4.2.1 п.4.2 договору визначено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої води та водовідведення сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач стверджує, що всього, починаючи з грудня 2017р. по жовтень 2018р. за договором № 217 від 12.06.2017 року про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування, у ПП «Артек-Союз» виникла прострочена заборгованість в розмірі 41920,20грн. Таким чином, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за надані послуги.

Отже, позивач стверджує, що він був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення з ПП «Артек-Союз» основної заборгованості у розмірі 41920,20грн., пені у розмірі 7510,09грн., інфляційних втрат у розмірі 1351,79грн., 3% річних у розмірі 650,00грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1. ст. 627 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (абз. перший ч.1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у період з грудня 2017 року по жовтень 2018 року на підставі договору №217 від 12.06.2017р. про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування, надав відповідачу послуги по водопостачанню та водовідведенню на загальну суму 214557,40грн., за які відповідач станом на 02.11.2018р. розрахувався частково на суму 172637,20грн., тобто, основний борг склав 41920,20грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 7510,09грн. загалом за період з 29.01.2018р. по 25.12.2018р.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст.230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено зроблений позивачем розрахунок пені та встановлено, що його розраховано вірно, у зв’язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 7510,09грн. загалом за період з 29.01.2018р. по 25.12.2018р.

Крім того, позивач через несвоєчасність виконання відповідачем зобов’язань з оплати вартості поставленої води та водопостачання нарахував до стягнення з останнього три проценти річних у сумі 650грн. загалом за період з 12.03.2018р. по 25.12.2018р. та інфляційні втрати у сумі 1351,79грн. загалом за період з 12.03.2018р. по 30.11.2018р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та втрат від інфляції, суд встановив їх вірність, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню у повній мірі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача три проценти річних у сумі 650грн. загалом за період з 12.03.2018р. по 25.12.2018р. та інфляційні втрати у сумі 1351,79грн. загалом за період з 12.03.2018р. по 30.11.2018р.

У попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат позивач визначив, зокрема, сплату ним судового збору у розмірі 1762грн.

Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1762грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 1762грн.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) до Приватного підприємства «Артек-Союз» (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2, код ЄДРПОУ 30741489) про стягнення 51432,08грн. повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2, код ЄДРПОУ 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) 41920 (сорок одну тисячу дев’ятсот двадцять) грн. 20 коп. основного боргу, 7510 (сім тисяч п’ятсот десять) грн. 09 коп. пені, 650 (шістсот п’ятдесят) грн. 00 коп. три проценти річних, 1351 (одну тисячу триста п’ятдесят одну) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 січня 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук