Рішення № 79404247, 17.01.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/3262/18

Провадження №2/242/231/19

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Капітонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Селидове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Служба єдиного замовника» про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

За участю представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4-

встановив:

Позивач 03.07.2018 року звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він тривалий час перебував з відповідачем у трудових відносинах на посаді заступника директора з виробництва. 31.05.2018 року позивача було звільнено за скороченням чисельності працівників. Вважає дії відповідача незаконними та таким, що порушують трудове законодавство, оскільки йому не було запропоновано іншої посади і профспілка не надала згоди на його звільнення. З урахуванням уточнених вимог просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №91-ос від 30.05.2018 року, поновити його на посаді заступника директора з виробництва з 02.05.2018 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.05.2018 року по день ухвалення рішення.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій, просив суд розглянути позов без його участі та за участю його представника ОСОБА_3.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає, що відповідач не порушив вимоги трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1, просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018 року дану справу переданому даному складу суду на підставі розпорядження №23/18 від 01.08.2018 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.08.2018 року дану справу прийнято до свого провадження та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10.12.2018 року зобов’язано відповідача надати завірені належним чином копії штатних розписів станом на 31.05.2018 року і станом на 02.06.2018 року, підтвердження вручення ОСОБА_1 повідомлення КП «Служба єдиного замовника» про скорочення штату, інформацію щодо врахування КП «СЕЗ» Авдіївської міської ради відмови в надані згоди профспілковим комітетом на скорочення за п. 1 ст. 40 КЗпП з посади заступника директора з виробництва, яку очолював ОСОБА_1, а також належним чином завірену копію рішення з цього приводу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 підприємством «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради та займав посаду заступника директора з виробництва, даний факт сторонами не оспорюється.

23.03.2018 року ОСОБА_1 ознайомлено із наказом №39-ос від 20.03.2018 року, виданого КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради «Про скорочення чисельності працівників, про що свідчить підпис позивача.

ОСОБА_1 звільнено 30.05.2018 року з посади заступника директора з виробництва, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням чисельності, про що свідчить наказ №91-ос від 30.05.2017 року, виданий В.о.директора КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради.

Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом №1 засідання комісії по оптимізації чисельності працівників КП «СЕЗ» Авдіївської міської ради від 19.03.2018 року вирішено наступні питання: щодо визначення штатних посад та чисельності працівників, щодо визначення працівників, яких не може бути скорочено, визначення робітників, які мають переважне право на залишення на роботі; про скорочення чисельності працівників та штатних посад робітників підприємства; щодо повідомлення Профспілкової організації комунальних підприємств об’єднання житлово-комунального господарства м.Авдіївка про заплановане скорочення; про пропонування іншої роботи працівникам, яких скорочено; повідомлення Державної служби центра зайнятості м.Авдіївка про вивільнення робітників.

На засіданні комісії 19.03.2018 року було прийнято рішення про скорочення посад, зокрема посади заступника директора з виробництва, яку очолював позивач.

Суд звертає увагу на те, що протокол засідання комісії складений 19.03.2018 року не містить обґрунтування зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників.

Крім того, з статуту КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, затвердженого розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області від 29.12.2017 року №808.

З статуту вбачається, що КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради є суб’єктом господарювання, створеним у відповідності з Господарським та Цивільним кодексами України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» на підставі рішення Авдіївської міської ради від 20.03.2003 року №4/8-210. Засновником підприємства є Авдіївська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м.Авдіївка Донецької області.

Зокрема статутом визначено, що до компетенції Авдіївського міськвиконкому відноситься визначення організаційної структури, встановлення чисельності працівників і штатного розпису Підприємства, системи і розміру оплати праці.

До компетенції директора підприємства відноситься, зокрема призначення та звільнення працівників підприємства, у тому числі на контрактній основі, встановлення порядку і розмірів оплати їх праці згідно затверджених Авдіївським виконкомом штатного розпису підприємства, форми і системи оплати праці.

Згідно із наказом №130 від 30.03.2018 року, виданого директором КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, внесено зміни до штатного розпису в межах загальної чисельності працівників підприємства шляхом виведення із штату: заступника директора з теплозабезпечення і майстра з ремонту дільниці теплозабезпечення.

Суд звертає увагу, що у даному наказі мова й де про виведення із штату з 01.06.2018 року посади заступника директора з теплозабезпечення.

Разом з тим, позивач очолював посаду заступника директора з виробництва, представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів щодо внесення змін до штатного розпису шляхом виведення зі штату посади, яку займав позивача.

Представником відповідача надано копію штатного розпису апарату управління, фахівців і службовців КП «СЕЗ» Авдіївської міської ради з 02.06.2018 року. Даний штатний розпис затверджено В.о. директора КП «СЕЗ» Авдіївської міської ради.

Суд звертає увагу, що до компетенції Авдіївського міськвиконкому відноситься визначення організаційної структури, встановлення чисельності працівників і штатного розпису КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, системи і розміру оплати праці, та директор підприємства не наділений такими повноваженнями.

Інших належних та допустимих доказів того, що у період з березня 2018 року по червень 2018 року директор КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради був наділений повноваженням визначення організаційної структури, встановлення чисельності працівників і штатного розпису КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, системи і розміру оплати праці, представником відповідача не надано.

Разом з тим, дирекцією КП «СЕЗ» Авдіївської міської ради прийнято рішення про скорочення чисельності працівників та згідно із наказом №39-ос від 20.03.2018 року, виданого директором КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, прийнято рішення про скорочення за ст. 40 п. 1 КЗпП України у тому числі ОСОБА_1, попереджено про скорочення з 01.06.2018 року, та зобов’язано комісію передбачити пропозиції працівникам, що вивільняються, робочих місць, які є вакантними на час звільнення по скороченню. З даним наказом позивач ознайомлений 23.03.2018 року.

З наказу №91-ос від 30.05.2018 року, виданого КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, вбачається, що першим пунктом передбачено звільнення працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема ОСОБА_1 з 01.06.2018 року, другим пунктом запропоновано скороченим працівникам вакантні посади для працевлаштування згідно додатку №1.

Тобто, всупереч вимогам ст. 49-2 КЗпП України, відповідач одночасно із звільнення позивача нібито запропонував вакантні посади.

Суд звертає увагу, що представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивач ознайомився із даним наказом.

На підставу того, що позивач відмовився від запропонованих йому вакантних посад представник відповідача посилався на акт, складений 30.05.2018 року працівниками КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради. Суд не бере даний доказ до уваги відповідно до ст. 78 ЦПК України, оскільки він отриманий з порушенням порядку, встановленого законом, а саме акт складено 30.05.2018 року, тобто в день звільнення та згідно з наказом №91-ос від 30.05.2018 року відповідач одночасно із звільнення позивача запропонував вакантні посади, що суперечить ст. 49-2 КЗпП України.

Також, представником відповідача не надано іншого жодного підтвердження, що позивачу були запропоновані будь-які вакантні посади, що відповідали би його освіті та кваліфікаційному рівню.

Пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

З поданих сторонами доказів встановлено, що в КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради діє Профспілкова організація комунальних підприємств об’єднання житлово-комунального господарства м.Авдіївка, членом якої є позивач.

Представником відповідача надано копію протоколу засідання профспілкового комітету від 29.03.2018 року, з якого вбачається, що профспілковий комітет не надав згоди на скорочення за п. 1 ст. 40 КЗпП посади заступника директора з виробництва ОСОБА_1

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10.12.2018 року зобов’язано відповідача надати інформацію щодо врахування КП «СЕЗ» Авдіївської міської ради відмови в надані згоди профспілковим комітетом на скорочення за п. 1 ст. 40 КЗпП з посади заступника директора з виробництва, яку очолював ОСОБА_1, а також належним чином завірену копію рішення з цього приводу.

Суд критично відноситься до пояснень представника відповідача з приводу не врахування рішення профспілки, оскільки профспілковою організацією не було надано аргументації щодо безпідставності скорочення позивача. Дані обставини спростовуються самим протоколом засідання профспілкового комітету від 29.03.2018 року.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з позивачем з підстави, передбаченої п.1 ст. 40 Кодексу, мало бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового комітету підприємства.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Так, відповідно до абзацу 1 п. 19 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ №91-ос від 30.05.2017 року, виданий В.о.директора КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з виробництва «в зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України» є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки представником відповідача не доведено що мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності працівників, та власником додержано норми законодавства, що регулюють порядок вивільнення працівника.

Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 порядку).

Для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує довідку №63, видану 13.07.2018 року КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, згідно якої розмір середньоденного заробітку позивача складає 790,30 грн.

Враховуючи лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році» від 19.10.2017 року № 224/0/103 та лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» від 08.08.2018 № 78/0/206-18, кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача з дати звільнення, тобто з 02.06.2018 року, по день ухвалення рішення виходячи із зазначених листів складає 158 дні, тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 124867,40 грн. з розрахунку 790 грн. 30 коп.(середньоденна заробітна плата) Х 158 (кількість робочих днів з часу звільнення по день винесення рішення).

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 124867,40 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та про поновлення на роботі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, та з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу немайнового характеру та позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. за позовну вимогу майнового характеру, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за ставкою судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду, в сумі 704,80 грн. за вимогу немайнового характеру та з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 704,80 грн. за позовну вимогу майнового характеру.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Служба єдиного замовника» про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ ОСОБА_2 підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради від 30.05.2018 року №91-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора з виробництва в ОСОБА_2 підприємстві «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради з 02.06.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради на користь ОСОБА_1 124867 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн.. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.01.2019 року.

Суддя В.І.Капітонов