Рішення № 79404014, 25.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року Чернігів Справа № 620/3991/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить: визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення пенсії позивачу; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення пенсії позивачу; зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України повернути заборгованість по пенсії позивачу у сумі 11986,00 грн.; стягнути з Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь позивача моральну (немайнову) шкоду, що була заподіяна позивачу протиправним рішенням про припинення виплати йому пенсії в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання. Зазначає, що заздалегідь повідомив управляння праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про необхідність виїзду за кордон для проходження лікування. Позивач стверджує, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо припинення виплати пенсії йому завдана моральна шкода, оскільки він був змушений брати гроші в борг на лікування.

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивач, як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Зазначає, що головне управління не призначало та не припиняло виплату пенсії позивачу.

Відповідачем - Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки Пенсійним фондом України були надані списки, складені відповідно до інформації, щодо відсутності осіб на підконтрольній Україні території по місцю реєстрації більше 60 днів, із системи «Аркан» для призупинення виплати пенсії ряду пенсіонерів, в тому числі, позивачу з 01.06.2018. Однак після надходження повідомлення управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради від 24.07.2018 № 09-06/17459 про те, що дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не скасовувалась, виплата пенсії позивачу була відновлена з 01.06.2018, а сума пенсії за період з червня по липень 2018 року включена до додаткових списків на перерахування пенсії на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк».

Також у відзиві Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міститься клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом учасників справи.

Порядок вирішення клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження визначений в статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги якого не застосовуються до справ, визначених пунктами 1 - 9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.

Дана адміністративна справа згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до справ незначної складності, тому клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом учасників справи є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

Відповідно до копії довідки від 02.06.2016 № 7423002525 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 (а.с. 17).

Позивач є пенсіонером за віком і як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України.

Як вбачається з копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.08.2018 № 3650/02/Р-12 (а.с. 12) на підставі списків внутрішньо переміщених осіб з тривалою відсутністю (понад 60 днів) позивачу було припинено виплату пенсії з червня по липень 2018 року. Проте, після надходження відповіді управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради від 24.07.2018 № 09-06/17459 про відсутність підстав для скасування позивачу дії довідки внутрішньо переміщеної особи, пенсія була поновлена з 01.06.2018. Сума пенсії за період з червня по липень 2018 року включена до додаткових списків на перерахування пенсій на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами першою та третьою статті 4 Закону № 1706-VII передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).

Положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (стаття 49 Закону № 1058-IV).

Згідно пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

У відповідності до пункту 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та в подальшому постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, у справі № 826/12123/16, визнаний нечинним), контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Пунктом 12 Порядку № 365 передбачено, що соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, який є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

З матеріалів справи слідує, що позивачу з 01.06.2018 призупинено виплату пенсії у зв'язку з встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.

В даному випадку не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

За приписами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується, що сума пенсії позивача за період з червня по липень 2018 року включена до додаткових списків на перерахування на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк» та складає 11986,36 грн., проте доказів її виплати за вказаний період суду не надано (а.с. 53).

Таким чином, оскільки виплата пенсії позивачу була зупинена з вини відповідача, факт нарахування пенсії за минулий час підтверджується доказами, тому підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком за період з 01.06.2018 по 31.07.2018; зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 в розмірі 11986,36 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними, не виплачені з вини відповідача, тому суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення в частині присудження виплати пенсії в розмірі 11986,36 грн.

Разом з тим, позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення пенсії позивачу задоволенню не підлягає, оскільки призначення та припинення виплати пенсії позивачу належить до компетенції Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не доведено, що існує причинно-наслідковий зв'язок між моральними стражданнями та діями відповідача, не доведено, що саме дії відповідача призвели до заподіяння йому моральних страждань, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, оскільки позов підлягає задоволенню частково, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, буд. 44, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40378209) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) пенсії за віком за період з 01.06.2018 по 31.07.2018.

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, буд. 44, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40378209) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) пенсію за віком за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 в розмірі 11986,36 грн.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 11986,36 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, буд. 44, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40378209) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 352,40 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 січня 2019 року.

Суддя В.О. Непочатих