Рішення № 79403397, 25.01.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/3158/18

Провадження №2/235/29/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг у Донецькій області про відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Служби автомобільних доріг у Донецькій області:

- вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 74 186,54 грн.;

- компенсацію моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.;

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 1025 грн.;

- витрати на професійну правничу допомогу – 8000 грн.;

- витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.09.2017, приблизно о 03.45 годині, позивач з дотриманням правил дорожнього руху на власному автомобілі НОМЕР_1 рухалась по автодорозі Знам’янка-Луганськ-Ізварине. На 387 км проїзної частини внаслідок неналежного та небезпечного для руху стану дорожнього покриття, а саме, нерівності покриття та наявності сторонніх предметів у вигляді розсипу гранітного щебеню на ділянці дороги площею 3,3х24 метри, автомобіль позивача потрапив в дорожньо-транспортну пригоду та отримав значні механічні пошкодження.

30.10.2017 постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області провадження у справі відносно позивача було закрито на підставі п.4 ст.247 КУпАП у зв’язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Посилаючись на приписи Закону України «Про автомобільні дороги» та Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою КМУ №198 від 30.03.1994, позивач зазначає, що обов’язки із забезпечення автомобільних доріг у безпечному та належному стані покладено на Службу автомобільних доріг у Донецькій області та ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

На думку позивача, саме через неналежне виконання відповідачами своїх обов’язків щодо утримання автомобільної дороги Знам’янка-Луганськ-Ізварине - 387км позивач потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого було порушено її законні права та інтереси, завдано матеріальної та моральної шкоди, її автомобіль отримав значні ушкодження, які унеможливили його подальше використання.

Відповідно до ОСОБА_3 висновку автотоварознавчого дослідження №10 від 22.03.2018, виконаного судовим експертом ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 на момент проведення дослідження становить 74 186,54 грн.

Через зазначений аварійний випадок позивач позбавлена можливості користування власним автомобілем, що завдає їй великих незручностей та моральних страждань. Позивач була позбавлена можливості жити в звичному для неї ритмі життя, вчасно встигати як в особистих справах, так і з робочих питань, що постійно призводить до стресових ситуацій та страждань. Позивач зазначає, що одразу після пригоди, що сталася, вона не звернула уваги на незначні тілесні ушкодження, які отримала під час ДТП, але з часом її самопочуття почало істотно погіршуватись, тому вона вимушена була звернутися за медичною допомогою. Після огляду лікаря позивача було госпіталізовано до стаціонарного відділення, де вона перебувала 9 днів, в зв’язку з чим отримала значні моральні страждання, які були викликані зміною звичного ритму життя, відсутністю поруч близьких людей, необхідністю вирішення питання щодо влаштування маленької дитини на час її відсутності, необхідності поїздки до інших міст задля проходження додаткового медичного огляду, позбавлення можливості ходити на роботу, необхідністю витрачати значні кошти на придбання медичних препаратів та проходження обстеження.

Позивач правом участі в судових засіданнях не скористалась, направила до суду свого представника – адвоката ОСОБА_1, який позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, навівши доводи, аналогічні викладеним в позові.

Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі – відповідач-1) позовні вимоги не визнало, про що наданий відзив на позов(а.с.71-75). Мотиви незгоди зводяться до такого, що підприємство не є власником будь-яких автомобільних доріг та не є відповідальним за їх утримання.

Відповідно до ст.ст.8, 10 Закону України «Про автомобільні дороги» власником автомобільних доріг загального користування є держава в особі уповноваженого органу державного управління автомобільними дорогами - Державної служби автомобільних доріг України, правонаступником якої є Державне агентство автомобільних доріг України відповідно до Положення «Про Державне агентство автомобільних доріг України», затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №456/2011.

Згідно п.3 вказаного положення завданням Державного агентства автомобільних доріг України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства, здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об'єктами державної власності та інше.

Таким чином, Державне агентство автомобільних доріг України як центральний орган виконавчої влади здійснює контроль, в тому числі, й за використанням державних коштів на утримання в належному технічному стані автомобільних доріг загального користування, мостів та інших штучних споруд, створенням умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них.

ДП «Донецький облавтодор» є лише однією з підрядних організацій, що здійснює поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування відповідно до договорів, укладених зі Службою автомобільних доріг у Донецькій області.

Також відповідачем-1 зазначено, що відповідно до план-завдання на вересень 2017 року на 387 км, де сталося ДТП, Службою автомобільних доріг у Донецькій області не доводилось відповідачу-1 виконання робіт з поточного (дрібного) ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг загального користування у Донецькій області. Грошові кошти на виконання робіт (а саме прибирання сміття) Службою автомобільних доріг у Донецькій області не планувалися.

Крім того, відповідач-1 вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування майнової шкоди, оскільки позивач своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, а саме, порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу. Даний факт порушення встановлено Добропільським міськрайонним судом та викладено у постанові №227/3352/17 від 30.10.2017. Позивачем не надано доказів, що з вини відповідача-1 спричинена матеріальна та моральна шкода, або скоєне позивачем ДТП є наслідком вини відповідача-1.

В судовому засіданні 06.12.2018 представник відповідача-1 просила відмовити в задоволенні позову, навівши доводи, викладені у відзиві на позов.

Служба автомобільних доріг у Донецькій області (далі – відповідач-2, Служба) з позовними вимогами не погодилась, надавши відзив на позов (а.с.44-47), за яким мотиви незгоди зводяться до такого.

На думку відповідача-2, позивачем безпідставно пред’явлено позов про відшкодування матеріальної шкоди до Служби, оскільки остання не є належним відповідачем у справі.

За загальним правилом, визначеним ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Аналіз статті 1166 ЦК України свідчить, що підставою для відшкодування особою майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, а саме: а) протиправна поведінка; б) шкода; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина особи, яка завдавала шкоди. Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Посилаючись на приписи ст.24 Закону України «Про дорожній рух», відповідач-2 зазначає, що відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, несуть власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи.

Органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення є Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), на підтвердження чого свідчить Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затверджене постановою КМУ від 10.09.2014 № 439.

У п.11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані:

- своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху;

- постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

17.02.2017 між Службою та ДП «Донецький облавтодор» укладено договір про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання № 2-2, предметом якого є зобов’язання зі сторони виконавця – відповідача-1 своїми силами і засобами надати протягом 2017 року послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Донецькій області за переліком, наведеним у Додатку 1 до зазначеного договору. Замовник (Служба), зі свої сторони, зобов’язався прийняти і оплатити виконавцеві надані за цим договором послуги.

До переліку доріг, зобов’язання з експлуатаційного утримання яких покладено на відповідача-1, входить автомобільна дорога державного значення М-04 «Знам'янка- Луганськ-Ізварине», на якій з позивачем сталася пригода, з приводу наслідків якої пред’явлено позов.

За умовами цього договору експлуатаційне утримання повинно здійснюватися насамперед у відповідності до вимог вищезазначених Правил № 198.

На період дії та протягом гарантійного періоду виконавець відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм Глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т. ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини виконавця (п. 1.6 Договору).

За умовами в п.7.2 договору між відповідачами з приводу експлуатаційного утримання, виконавець несе відповідальність, у тому числі, за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з його вини та призвели до дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі викладеного відповідач-2 констатує, що не є належним відповідачем по даній справі.

Також, посилаючись на зміст постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.10.2017 по справі №227/3352/17, відповідач-2 зазначає, що причинно-наслідковий зв'язок між скоєнням позивачем ДТП і невиконанням своїх обов’язків Службою автодоріг не підтверджений.

Відповідач-2 також зауважує, що наявність моральної шкоди не підтверджується жодним документом та доказом по справі зі сторони позивача.

Враховуючи викладені доводи, відповідач-2 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В судовому засіданні 06.12.2018 представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позову, пославшись на доводи, наведені у відзиві на позов.

В судове засідання 17.01.2019 представники відповідачів, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з’явились. Від відповідача-1 клопотання про відкладення судового засідання із зазначенням поважних причин неявки не надійшло. Від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв’язку із зайнятістю представника в судовому засіданні з розгляду іншої справи, що перебуває в провадженні Господарського суду Донецької області. На підтвердження викладеного надана копія ухвали Господарського суду Донецької області від 21.12.2018 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання.

Відповідне клопотання відповідача-2 ухвалою суду залишено без задоволення, причина неявки не визнана судом поважною, оскільки дата судового засідання в даній справі призначалась заздалегідь, а саме, 06.12.2018 була узгоджена з учасниками справи, в тому числі, з представником відповідача-2, причини надання переваги господарській справі, в якій тільки відкрито провадження та призначено підготовче засідання, відповідачем-2 не наведені, визначена цивільним процесуальним кодексом засада розумність строків розгляду справи – не врахована.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Позивач є власником автомобілю НОМЕР_1 червоного кольору, 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ 200771 (а.с.22).

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 19.09.2017 серії БР №275315 19 вересня 2017 року о 03 год. 45 хв. на автошляху Знам’янка-Луганськ-Ізварине позивач керувала автомобілем НОМЕР_3, не вибрала безпечної швидкості руху, не урахувала дорожньої обстановки, не впоралась з керуванням, виїхала за межі проїзної частини, де скоїла перевертання транспортного засобу, внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим були порушені вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП (а.с.23).

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.10.2017 у справі №227/3352/17, винесеною за результатами розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП – закрито на підставі п.4 ст.247 КУпАП у зв’язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності. Суд встановив, що в діях позивача наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, оскільки за вищевказаних умов дії ОСОБА_2 відповідно до положень ст.18 КУпАП вчинено в стані крайньої необхідності, яка полягала в усуненні небезпеки, яка загрожувала громадському порядку, власності, правам, життю і свободам громадян, і ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. За схемою місця вказаного ДТП, доданою до протоколу, вбачається напрямок руху автомобіля НОМЕР_3, проміжок дороги з насипом щебеню близько 24 метрів у довжину та 3,3 метри завширшки по правій смузі у напрямку руху, а також розташування автомобіля після ДТП. За змістом письмових пояснень ОСОБА_2 від 19.09.2017 остання 19.09.2017 близько 03 год. 45 хв. керувала автомобілем НОМЕР_3, рухалась у напрямку міста Красноармійськ зі сторони міста Дніпропетровська. Проїхавши блок-пост с.Гришине близько 200 метрів, рухалась зі швидкістю близько 60 км/год, на ділянці дороги була розсипана купа щебеню. При спробі об’їзду прийняла заходи гальмування, внаслідок чого її автомобіль почало заносити на зустрічне узбіччя, де автомобіль перекинувся в кювет. При ДТП тілесних ушкоджень не отримала, автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Розсип щебеню був розтягнутий приблизно на 15 метрів (а.с.24, 135).

22.03.2018 судовим експертом ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 від 22.03.2018 складено Експертне автотоварознавче дослідження за фактом аварійних пошкоджень автомобіля НОМЕР_3, за висновком якого вартість матеріальних збитків, з технічної точки зору, заподіяних власнику автомобіля НОМЕР_3 на момент проведення дослідження, може становити 78 586,27 грн. Вартість відновленого ремонту зазначеного автомобіля на момент проведення дослідження може становити 74 186,54 грн. (а.с.7-13).

За змістом листа відповідача-2 №03-901 від 04.05.2018 представника позивача повідомлено, що ділянка автомобільної дороги загального користування державного значення М-04 Знам’янка-Луганськ-Ізварине км 387+090 - км 390-036 знаходиться на балансі Служби автодоріг. Експлуатаційне утримання зазначеної ділянки дороги згідно договору проводиться відповідачем-1 (а.с.5).

Листом №01-24/395 від 16.05.2018 відповідач-1 повідомив представника позивача, що відповідно до чинного законодавства підприємство не є власником будь-яких автомобільних доріг та не є відповідальним за утримання автомобільних доріг. Відповідач-1 послався на приписи пунктів 5, 6 ч.1 ст.11 Закону України від 08.09.2005 №2862-ІV «Про автомобільні дороги», якими встановлено, що на орган державного управління автомобільними дорогами загального користування покладено обов’язок із забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів, організації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими державними стандартами і нормами. Відповідач-1 також пославсяна приписи ст.13 Закону України «Про автомобільні дороги», за якими відповідальність за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом, покладається на орган державного управління автомобільними дорогами. Власником автомобільних доріг загального користування є держава в особі уповноваженого органу державного управління автомобільними дорогами - Державної служби автомобільних доріг України (а.с.6).

17.02.2017 між відповідачем-2 (далі - замовник) та відповідачем-1 (далі – виконавець) укладено договір про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання №2-2, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов’язався у порядку та на умовах, визначених цим Договором своїми засобами на власний ризик надати протягом 2017 року послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Донецькій області згідно технічного завдання, за рахунок коштів державного бюджету спеціального фонду та в обумовлений термін. Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік доріг, що доручаються виконавцю для надання послуг за предметом договору, знаходяться на території, на якій здійснюють свої повноваження органи державної влади з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 (із змінами), наведені у Додатку №1 до цього договору. Послуги виконуються в межах фінансування згідно з вимогами діючих нормативних актів, що передбачено п.1.3 договору.

Приписами п.7.2.1 та п.7.2.4 вказаного договору визначено, що виконавець несе відповідальність, в тому числі, за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з вини виконавця та призвели до ДТП; відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні ДТП, пов’язаних з незадовільними дорожніми умовами несе виконавець (а.с.49-55).

Згідно з Додатком №1 до договору, до переліку доріг, зобов’язання з експлуатаційного утримання яких покладено на ДП «Донецький облавтодор», входить автомобільна дорога державного значення М-04 «Знам’янка – Луганськ – Ізварине», зокрема, дільниця км 365+204 – км 390+036, на якій з позивачем сталася ДТП (а.с.56).

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Приписами ст.1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

За змістом ст.7 вказаного Закону автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про автомобільні дороги» органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства, належать, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об’єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України; розроблення та участь у реалізації заходів з безпеки дорожнього руху (ст.11 згаданого вище закону).

За п.3 ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги» за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування відповідає Орган державного управління автомобільними дорогами загального користування, у порядку, визначеному законом.

Приписами п.2 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 №198 відповідно до Закону України « Про автомобільні дороги» (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Приписами пунктів 5, 11 Єдиних правил передбачено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані:

своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

За приписами ст.24 Закону України «Про дорожній рух» відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні несуть власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи.

Зміст наведених законодавчих приписів дозволяє суду дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути ним відшкодовані власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Відповідач-2 - Служба автомобільних доріг у Донецькій області утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Враховуючи змісти Статуту ДП «Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг від 09.09.2016 №258 (а.с.76), Статуту Служби автомобільних доріг у Донецькій області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.11.2016 №331 (а.с.60), та укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 Договору від 17.02.2017 (а.с.49-55), суд зазначає, що Служба у встановленому порядку уповноважила відповідача-1 здійснювати заходи щодо утримання у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг загального користування державного значення Донецької області, до яких, в тому числі, відноситься дорога Знам’янка-Луганськ-Ізварине, а тому саме відповідач-1, як уповноважена експлуатаційна організація, яка безпосередньо виконує роботи з експлуатаційного утримання, несе відповідальність за заподіяння протягом періоду дії договору та протягом гарантійного періоду шкоди.

Отже, суд погоджується з позицією відповідача-2 щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача, заявлених до відповідача-2, оскільки останній є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.

Вирішуючи позовні вимоги, заявлені позивачем до відповідача-1, суд зазначає таке.

За змістом ст.1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків; замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Приписами ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підставі викладених законодавчих приписів суд зауважує, що

- по-перше, відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності усіх підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки;

- по-друге, для виникнення в особи обов'язку з відшкодування шкоди за змістом вимог ч.2 ст.1172 ЦК України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою та вина), необхідним є також наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб'єктивного складу відповідних відносин, зокрема, наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За правилами, визначеними в ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розв’язуючи спір, суд зазначає, що позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами, що заявлена матеріальна та моральна шкода спричинена внаслідок неправомірних дій відповідача-1, що неналежний та небезпечний для руху стан дорожнього покриття у вигляді розсипу гранітного щебеню допущений з вини останнього. З наданих відповідачем-1 журналів періодичного огляду за серпень, вересень та жовтень 2017 року вбачається, що виявлені недоліки дороги Знам’янка-Луганськ-Ізварине, що мали місце до та після ДТП, усунені працівниками відповідача-1 та не пов’язані з розсипаним на ділянці дороги щебенем (а.с.136, 150, 152).

Суд зауважує, що виконання власниками доріг або уповноваженими ними органами обов’язку з відшкодовування збитків користувачам автомобільних доріг законодавець пов’язує з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з причин незадоволеного експлуатаційного утримання таких автомобільних доріг.

Наявність постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.10.2017 про закриття провадження у справі відносно позивача за ст.124 не є беззаперечним доказом наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача-1 та завданою позивачу шкодою, доказом незадоволеного експлуатаційного утримання ним відповідної ділянки автомобільної дороги.

По-перше, провадження у справі закрито не у зв’язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, а у зв’язку із вчиненням дій позивачем, а саме порушенням вимог п.12.1 Правил Дорожнього руху, в стані крайньої необхідності.

Вказана постанова суду, як зазначено представником позивача в судовому засіданні, не була оскаржена позивачем в апеляційному порядку.

По-друге, зі змісту постанови та наданих позивачем письмових пояснень вбачається, що будь-яких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП вона не отримала; представником позивача не надано суду чітких та зрозумілих пояснень, чому позивач не пройшла повне медичне обстеження одразу після такої пригоди. Медичні довідки, надані представником позивача на підтвердження понесення позивачем моральних страждань, складені майже через півроку після ДТП та не дають підстав для висновку про те, що наявні у позивача захворювання є наслідком такої ДТП.

Представнику позивача судом роз’яснено право надати відповідні докази, в тому числі щодо стану здоров’я позивача до ДТП, проте таких доказів до суду не надано, як не надано і жодного доказу на підтвердження стану автомобіля безпосередньо після ДТП 19.09.2017 та примірної кількості пошкодження. Ані зміст постанови суду від 30.10.2017, ані інші докази, надані позивачем, таких відомостей не містять.

Надані представником позивача до матеріалів справи фотокартки (а.с.132) не містять відомостей щодо дати, часу та місця зображення, що унеможливлює їх віднесення до належного доказу на підтвердження завдання відповідачем-1 шкоди позивачу.

Також суд відмічає, що зміст наданого позивачем ОСОБА_3 автотоварознавчого дослідження за фактом аварійних пошкоджень автомобіля НОМЕР_3 не дозволяє дійти висновку, що всі перераховані експертом пошкодження транспортного засобу та, як наслідок, матеріальні збитки, визначені експертом та заявлені позивачем, заподіяні власнику автомобілю – позивачу саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19.09.2017 о 03.45 годині на автошляху Знам’янка-Луганськ-Ізварине. Зазначене експертне дослідження складене за заявою позивача, поданою через півроку після події ДТП, проте доказів того, що автомобіль в березні 2018 р. знаходився в тому ж самому стані, що і внаслідок ДТП, яке мало місце 19.09.2017, позивачем до суду не надано.

Докази притягнення службових осіб відповідача-1 до будь-якої юридичної відповідальності за наслідками розслідування обставин ДТП, що сталась з позивачем 19.09.2017, відсутні, як зазначено представником позивача в судовому засіданні, таких доказів не має. Також в судовому засіданні з’ясовано, що будь-які повідомлення щодо неналежного стану автомобільної дороги, внаслідок чого з позивачем сталась ДТП 19.09.2017, до відповідачів не надходили.

Втім, суд звертає увагу на приписи Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, зміст п.3 Розділу ІІ якої дозволяє констатувати, що в разі виявлення перешкоди для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття, чи-то умов та стану шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху, поліцейські зобов’язані складати відповідні протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 139, 140 КУпАП, до яких долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами та схемами.

За відсутністю належних та допустимих доказів причинного зв'язку між шкодою, заявленою позивачем, та протиправною поведінкою відповідача-1, доводи позивача та її представника є такими, що ґрунтуються на припущеннях, що в силу ч.4 ст.81 ЦПК України заборонено.

На підставі викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог до відповідача-1, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, як вимоги похідного характеру.

Таким чином, в задоволенні позову належить відмовити.

В силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору, правничої допомоги в розмірі 8000 грн. та витрат, пов’язаних із залученням експерта в розмірі 5000 грн., покладаються на позивача.

Керуючись статями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання – Донецька область, м.Добропілля, пров.Сєвєрний, 14) до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ 32001618, місцезнаходження – Донецька область, м.Покровськ, вул.Захисників, 2), Служби автомобільних доріг у Донецькій області (ЄДРПОУ 25946285, місцезнаходження – Донецька область, м.Краматорськ, вул.Уральська, 12) про відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 24.01.2019 на 08.30 годину.

Надати позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат – протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, роз’яснивши, що у випадку неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява залишається без розгляду.

Дата складення повного судового рішення – 25.01.2019.

Суддя К.П.Бородавка