Рішення № 79402898, 06.12.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/2601/17

Номер провадження 2/229/11/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області

в особі:

головуючого – судді Петрова Є.В.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дружківської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про стягнення моральної, майнової шкоди та шкоди нанесеної здоров'ю неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю ,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду Донецької області із вказаним вище позовом, який мотивує наступним.

Заначає, що вона проживає в будинку 11 «а» по вул. Тульська в м.Дружківка Донецької області. На сусідній земельній ділянці знаходиться недобудований будинок №7 «а» по вул. Тульська в м.Дружківка Донецької області, який належав ОСОБА_3, яка померла. Останні роки за будинком доглядав онук сусідки ОСОБА_3. В 2015 році на сусідському подвір’ї молодий чоловік разом із найманими хлопцями встановили паркан в шести метрах від вікон будівлі позивачки та в шести метрах від вуличної дороги. В якості опор паркану встановили відпрацьовані залізничні шпали, вони добре схоронені, мають неприємний запах креозоту, обшиті дошками з двох боків. Шпали і дошки покриті відпрацьованими нафтопродуктами, зі слів молодого чоловіка – ОСОБА_4, який встановлював паркан, відпрацьованими маслами. Неодноразово позивачка просила не обробляти паркан цими речовинами, бо це хімія, яка шкодить здоров’ю, але він завіряв, що це законно і дозволено. Частина паркану біля її подвір’я залишилась необроблена через холоди. Вже перед новим роком стан здоров’я у неї та членів її сім’ї погіршився, відчували головний біль, занепад сил, підвищення верхнього тиску крові. Через підвищення тиску дуже страждала мати позивачки бо в неї захворювання серця та сосудів головного мозку, інвалідність ІІ групи. У позивачки пекли дихальні шляхи, щитовидна залоза та всі нутрощі. Хвороби припинялись тоді, коли вони покидали територію своєї ділянки. Взимку на сусідньому подвір’ї нікого не було, тому за допомогою щодо усунення небезпеки звернутись не було до кого.

В середині квітня 2016 року на сусідньому подвір’ї з’явився ОСОБА_4 та на її зауваження щодо небезпечності паркану та пропозицію його знести не реагував і продовжував обробляти паркан. 15 квітня 2016 року позивачка вирішила звернутися за допомогою до Дружківської міської філії державної установи «Донецький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», де їй відмовили через відсутність повноважень.

В приймальній міської ради їй відповіли, що не допоможуть оскільки ніхто не має права втручатись в приватну власність і це питання вирішується в судовому порядку.

Листом, підписаним заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, №30-1056 від 05.05.2016 року позивачці було також запропоновано, у зв’язку з відсутністю у виконавчого комітету міської ради повноважень щодо втручання в майнові відносини осіб, для вирішення її питання звернутися до суду.

Після її звернення до міської прокуратури та Урядової гарячої лінії 18.05.2016 року паркан було оглянуто представниками відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Дружківської міської ради, управління житлового та комунального господарства Дружківської міської ради та представником Дружківської міської установи «Донецький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України». Під час огляду останній проінформував, що паркан може виділяти в повітря фенол і вуглеводороди, для визначення яких санітарно-гігієнічна лабораторія м.Дружківка не акредитована та запропонував звернутися до будь-якої акредитованої лабораторії з метою проведення відповідних досліджень. Такої лабораторії вона не знайшла, зверталася до державних органів влади та в міністерства. Після повторних звернень позивачки знову проводились оглядини паркана та виконавчим комітетом Дружківської міської ради проінформовано її про те, що були проведені відповідні дослідження атмосферного повітря в місті мешкання позивачки на можливі забруднювачі в рамках можливостей лабораторії, але висновку щодо небезпечності паркану їй не надали.

З метою встановлення власника сусіднього будинку на теперішній час для того, щоб подати позов до суду вона неодноразово зверталася до поліції. На її звернення в Головне управління поліції в Донецькій області від Дружківського міського відділу поліції отримала лист від 07 жовтня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що власником будинку №7 «а» по вул. Тульській є ОСОБА_3. Останній пояснив, що в будинку проводяться будівельні роботи та побудований паркан виготовлений з дерева, В грудні 2015 року паркан було пофарбовано відпрацьованим автомобільним маслом, щоб не зіпсувався.

10 червня 2017 року роботи по обробці паркану продовжили. 11 червня 2017 року позивачка звернулася до Голови територіального комітету з проханням припинити ці роботи. В ході складання акту Головою територіального комітету в присутності сусідів, ОСОБА_4 відмовився припинити обробку паркану, назвати своє прізвище та повідомити власника будинку.

Вважає, що сусідський паркан – це відходи, небезпечні для навколишнього середовища та здоров’я людей. Стверджує, що саме через цей паркан погіршився стан її здоров’я та стан здоров’я її матері, у зв’язку із чим їм довелося проходити лікування, але для того щоб це довести необхідно провести експертизу паркану, на що в неї немає коштів.

Позивачка просить: визнати незаконними рішення, дії та бездіяльність Дружківської міської ради; провести по справі судово-медичну експертизу; зобов’язати відповідача демонтувати сусідський паркан і усунути його з території населеного пункту як небезпечний; стягнути з відповідача на її користь майнову шкоди в сумі 10 404 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. Крім того вона просить: визнати ОСОБА_3 виконавцем злочину проти довкілля визнати організатором та співучасником злочину проти довкілля виробника паркану по вул.Тульська, 7 «а» - ОСОБА_4, встановити його прізвище та місцезнаходження його та ОСОБА_3; порушити проти вищевказаних осіб кримінальне провадження за ст.ст. 135, 241 КК України.

12 липня 2017 року суддею Дружківського міського суду ухвалено відмовити у відкритті провадження в часині позовних вимог щодо визнання рішення, дій та бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії та в частині вимог щодо визнання ОСОБА_4 виконавцем злочину, визнання організатором та співучасником злочину проти довкілля, встановлення прізвище особи яка допомагала ОСОБА_4 та місць їх мешкання, порушення кримінального провадження на виконавця та організатора злочину проти довкілля у зв'язку з тим, що заяву в цій частині не належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Цією ж ухвалою відкрито провадження по цивільній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної, майнової шкоди нанесеної неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю відповідача, та призначено попередній розгляд справи /а.с.87-91 т.1/.

Не погодившись із ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року. позивачка подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області /92-98 т.1/.

Апеляційним судом Донецької області 15 серпня 2017 року встановлено, що суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі необхідно з’ясти, чи відповідає подана позовна заява вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України, у тому числі, щодо змісту позовних вимог, викладених в позовній заяві та застосування судом першої інстанції ст. 122 ч.2 п.1 ЦПК України при винесенні оскаржуваної ухвали є передчасним. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року в частині відмови у відкритті провадження по справі ухвалено скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с.127-130 т.1/.

14 вересня 2017 року суддею Дружківського міського суду Донецької області було взято до уваги висновки та мотиви Апеляційного суду Донецької області, викладених в ухвалі від 15 серпня 2017 року, з’ясовано, що позовна заява ОСОБА_1 до Дружківської міської ради не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки позивачем нечітко викладені позовні вимоги, що позбавляє суд можливості визначити їх зміст та розмежувати вимоги цивільної юрисдикції від інших, тому позов було залишено без руху /а.с.153-155 т.1/.

15 вересня 2017 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Є.В. Петрова, в провадженні у якого перебуває справа. Мотивувала свою заяву тим, що є обставини, які викликають сумніви в об’єктивності, неупередженості та в його заінтересованості в справі. Цими обставинами вона зазначила ухвалу від 12 липня 2017 року про відмову у відкритті провадження в частині її позовних вимог та ухвалу від 14 вересня 2017 року про залишення її позову без руху. На її думку суддя створює їй перешкоди у здійсненні своїх прав /а.с.139-140 т.1/.

Цього ж дня до суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій вона просить пришвидшити розгляд цивільної справи та вирішення питання щодо усунення небезпечного паркана /а.с.141-142 т.1/.

25 вересня 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про усунення недоліків зазначених в ухвалі судді Дружківського міського суду Донецької області Петрова Є.В. про залишення позову без руху. У вищевказаній заяві вона більш чітко виклала свої позовні вимоги, а саме просить суд: визнати її право на звернення до суду; визнати незаконними рішення, дії та бездіяльність міської ради; визнати її звернення до відповідача невирішеними; визнати її право на судово-медичну експертизу; зобов’язати міську раду демонтувати паркан по вул.Тульська, буд.7 «а»; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 200 000 грн. та майнову шкоду в сумі 10404 грн. Від решти вимог, викладених в первісному позові позивачка відмовилася /а.с.147-152 т.1/.

26 вересня 2017 року суддею Дружківського міського суду Донецької області було відкрито провадження по справі та призначено попередній розгляд справи /а.с.153-155 т.1/.

17 жовтня 2017 року представник відповідача ОСОБА_2 надала суду заперечення на позовну заяву, в якій вказано, що вважають позовну заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка вважає, що незаконними діями та бездіяльністю (одночасно) міської ради, її рішеннями (актами індивідуальної дії), які вона просила визнати незаконними, їй було спричинено майнову і моральну шкоду. Проте в позовній заяві не зазначено, якими саме діями, бездіяльністю та рішеннями міської ради і яку саме шкоду заподіяно позивачці.

Кожне звернення громадянки ОСОБА_1 було ретельно розглянуто в межах повноважень Дружківської міської ради, відповіді про результати розгляду були своєчасно направлені заявниці.

Неодноразово звернення громадянки ОСОБА_1 розглядалися спеціально створеною комісією у складі спеціалістів відділу містобудування та архітектури, управління житлового та комунального господарства Дружківської міської ради, а також фахівця відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства управління Держпродспоживслужби в м. Дружківка, яка здійснювала огляд паркану по вул. Тульська, 7А, зокрема і в присутності заявниці, що підтверджується актами обстеження від 05.05.2016 р., 18.05.2016 р., 14.07.2016 р. Під час цих обстежень ніяких неприємних запахів та випаровувань від паркану виявлено не було.

Дружківською міською філією державної установи «Донецький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України», в рамках можливостей лабораторії, було проведено дослідження концентрації можливих забруднювачів фенолу та формальдегіду в атмосферному повітрі в місці проживання позивачки, які, за результатами досліджень, не перевищують допустимих, що підтверджується протоколами дослідження повітря населених місць від 08.06.2016 р. та від 08.07.2016 р.

До розгляду звернень ОСОБА_1 також залучався міський відділ охорони здоров’я Дружківської міської ради. За інформацією якого, позивачка та її мати знаходяться на диспансерному обліку, мають хронічні захворювання, регулярно оглядаються вдома сімейним лікарем. Позивачці та членам її родини було запропоновано додаткове обстеження проте вони або відмовилися від нього, або не звернулися до лікарів після його призначення. Інформація щодо наявності у заявниці алергічних реакцій, пов’язаних з хімічним отруєнням відсутня.

Як вбачається з позовної заяви, шкода громадянці ОСОБА_1 була спричинена діями її сусіда ОСОБА_3 та невідомого ОСОБА_2, які встановили на сусідньому домоволодінні паркан, що, на думку позивачки, має неприємний запах хімічних речовин та спричинив шкоду її здоров’ю. Також позивачка зазначає, що звинувачувала в бездіяльності і свого чоловіка.

Відповідно до архівних даних комунального підприємства «Дружківське міське бюро технічної інвентаризації» на території домоволодіння за адресою: м. Дружківка, вул. Тульська, 7а розташований незавершений будівництвом житловий будинок, право на будівництво якого надавалось ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Дружківської міської ради депутатів трудящих від 25.06.1975 № 52-12 зі змінами від 06.09.2000 № 696.

Також згідно листа Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 07.10.2016 № СЗЗ/203/05-2016(2064), що міститься в матеріалах справи, перевіркою звернення гр. ОСОБА_1 від 06.10.2016 встановлено, що «власником будинку 7-а по вул. Тульській м. Дружківка є гр. ОСОБА_3.»

За погодженням на встановлення паркану та його пофарбування ОСОБА_3 до Дружківської міської ради не звертався. Наразі, відповідно до чинного законодавства, встановлення паркану не потребує погодження з органами місцевого самоврядування.

Тобто до встановлення паркану по вул. Тульська, 7А Дружківська міська рада не має жодного відношення.

У Дружківської міської ради також відсутні повноваження щодо знесення зазначеного паркану /а.с.171-172,173-217 т.1/.

В ході судового засідання 17 жовтня 2017 року розглядалося питання про відвід судді Петрова Є.В., заявлений ОСОБА_1 15 вересня 2017 року/а.с.139-140 т.1/. ОСОБА_1 від своїх вимог про відвід судді Петрова Є.В. відмовилася, про що через канцелярію суду подала заяву про відкликання своєї заяви про відвід судді. Також позивачка надала клопотання про пришвидшення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено,оскільки позовна заява містить декілька вимог і суду необхідний час для того, щоб здійснити процесуальні дії, передбачені цивільним процесуальним законодавством, а саме: залучити до участі у справі третіх осіб, спеціаліста чи експерта, долучити до справи та дослідити докази, допитати свідків, з’ясувати всі обставини справи, розглянути об’єктивно всі питання, надати на кожне обґрунтовану відповідь та винести законне рішення /а.с.141-142 т.1/.

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 до суду надала заяву про звільнення її від сплати судових витрат на проведення судово-медичної експертизи та проведення судово-медичної експертизи, в задоволенні останніх судом було відмовлено,оскільки проведення судово-медичної експертизи є оплатною послугою, а витрати по її проведенню розподіляться в порядку ст. 88 ЦПК України. Крім того, позивачем не надано медичних документів із вказанням захворювань позивачки для правильного формулювання питань, які необхідно вирішити в ході проведення експертизи /а.с. 162,163-166,167 т.1/.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявила клопотання про залучення в якості відповідача по справі ОСОБА_3, оскільки з позову вибачається, що саме цією особою встановлено паркан та пофарбовано шкідливою речовиною, а не Дружківською міською радою, тобто майнова та моральна шкода завдана позивачці має бути відшкодована особою, яка завдала шкоди. Вважають, що позовні вимоги мають бути пред’явлені до ОСОБА_3

Позивачка заперечила проти заявленого представником відповідача клопотання, мотивуючи своє заперечення тим, що коли почались роботи по обробці паркану вона зверталася до міської ради із проханням зупинити ці дії, але протягом року міська рада незаконно їй відмовляла та вважає, що це питання можна було вирішити. Проте погодилася на залучення ОСОБА_3 в якості співвідповідача.

Однак сторони не надали повні відомості про місце перебування, засоби зв’язку цієї особи, тому залучення співвідповідача є неможливим.

24 жовтня 2017 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява із клопотанням про долучення до справи її пояснення з доказами на заперечення міської ради на її позов, а 07 листопада 2017 року надійшла скарга позивачки, в яких вона підтримала свої вимоги з викладених в позові підстав. Вважає свої права порушеними, оскільки міською радою не вирішено питання щодо чистого повітря і усунення небезпеки, а всі огляди й перевірки щодо небезпечності сусідського паркану формальними, незаконними та такими, що не відповідають дійсності /а.с.225, 226-231, 234-237 т.1/.

Також позивачка повторно подала до суду заяву із клопотанням про звільнення від всіх судових витрат, в тому числі і на проведення судово-медичної експертизи, в задоволенні якої суд 08 листопада 2017 року керуючись положеннями ст. 88 ЦПК України, відмовив через відсутність підстав для звільнення позивачки від сплати судових витрат, в тому числі на проведення судово-медичної експертизи /а.с.225, 242-243 т.1/.

Позивачка не погодилась із ухвалою суду першої інстанції від 08 листопада 2017 року та подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області /а.с.1-3 т.2/.

19 грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області апеляційну скаргу на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 08 листопада 2017 року разом із додатками повернуто ОСОБА_1, а цивільну справу повернуто до суду першої інстанції, оскільки скаргу подано на ухвалу, яка не оскаржується окремо від рішення суду /а.с. 24-25 т.2/.

22 січня 2018 року ОСОБА_1 надала суду заяву, в якій просить стягнути з відповідача на її користь шкоду завдану її здоров’ю, яку вона оцінює в 500 000 грн. До заяви додала направлення на оперативне лікування, направлення на комп’ютерну томографію внутрішніх органів /а.с.33 т.2/.

Також вона надала заяву, в якій зазначила, що справа не підготовлена до розгляду та суддя не може розглядати її по суті, оскільки суддею: не проведений огляд паркану за місцем знаходження; не складено відповідний протокол огляду із її залученням. Просить вирішитись із розглядом справи та прийняти рішення для негайного усунення небезпеки – демонтажу паркана /а.с.39-40 т.2/.

22 січня 2018 року Дружківським міським судом було ухвалено продовжити розгляд даної цивільної справи за правилами загального позовного провадження, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України викладеним в редації Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року /а.с.47-48 т.2/.

До того ж 22 січня 2018 року судом було відмовлено в задоволенні клопотання про негайне вирішення справи та негайне винесення рішення по справі, оскільки законодавством не передбачений невідкладний розгляд справ і винесення негайного рішення по справі цієї категорії /а.с.49-50 т.2/.

Також 22 січня 2018 року судом було ухвалено прийняти до розгляду заяву позивачки про збільшення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивачки нанесеної її здоров’ю шкоди в розмірі 500 000 грн. /а.с.51-52 т.2/.

30 січня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 заявила клопотання, в якому зазначає, що за інформацією Дружківської міської ради у жовтня та листопаді 2005 року до Дружківського БТІ надійшли запити від державних нотаріусів щодо отримання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 довідок для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, якій належало домоволодіння №7а по вул. Тульська в м.Дружківка Донецької області. Просить витребувати в Дружківській державній нотаріальній конторі інформацію відносно ОСОБА_3 (паспортні дані, місце проживання, тощо) з метою встановлення його місця перебування та залучення його до участі у справі в якості третьої особи /а.с.55 т.2/

Судом задоволено клопотання представника відповідача та надіслані відповідний запит до Дружківської державної нотаріальної контори для витребування вищезазначених відомостей щодо ОСОБА_3М./а.с.103 т.2/.

Також представник відповідача надала пояснення суду про те, що згідно з викопіровкою з картографічного плану міста в районі житлових будинків №7а та №11а по вул. Тульській м.Дружківка знаходяться й інші житлові будинки, проте від мешканців цих будинків не надходили скарги щодо погіршення стану здоров’я внаслідок установки паркану по вул. Тульскій, 7а, додала відповідні докази /а.с.66, 67 т.2/.

Позивачка ОСОБА_1 30 січня 2018 року надала повторне клопотання про призначення по справі судово-медичної експертизи, до якого додала копії ультразвукових обстежень та результати аналізів /а.с.68-71,73-93 т.2/.

30 січня 2018 року суд ухвалив призначити по справі судово-медичну експертизу, проведення якої доручив експертам Державної установи "Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України". Провадження по цивільній справі зупинено на час проведення експертизи /а.с.100-102/.

14 лютого 2018 року на запит суду від Дружківської державної нотаріальної контори надійшла відповідь, в якій зазначено, що надати відомості щодо ОСОБА_3 неможливо, оскільки відсутня копія свідоцтва про смерть померлої ОСОБА_3 /а.с.150 т.2/.

27 лютого 2018 року з Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України» до суду надійшло повідомлення про неможливість провести експертизу у зв’язку із відсутністю відповідної документації необхідної для проведення експертизи та відсутністю оплати за її проведення. 26 березня 2018 року до суду надійшло вдруге повідомлення аналогічного змісту. Оскільки позивачкою не була надана відповідна документація та не здійснена оплата за проведення експертизи, 18 квітня 2018 року від експертної установи надійшла відмова у проведенні експертизи /а.с.110,118,120 т.2/

02 травня 2018 року провадження по цивільній справі було поновлено /а.с.122 т.2/.

11 червня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 в ході судового засідання заявила клопотання про витребування з реєстраційної служби виконавчого комітету Дружківської міської ради інформацію щодо місця реєстрації ОСОБА_3 для виклику його до суду в разі залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача. Заявлене нею клопотання судом було задоволено.

05 липня 2018 року на запит суду надійшла інформація від Реєстраційного відділу виконавчого комітету Дружківської міської ради щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3, 02 листопада 1980 року за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.144 т.2/.

Ухвалою суду від 16 липня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 /а.с.160 т.2/.

В судовому засіданні 25 липня 2018 року в порядку ст.230 ЦПК України було допитано в якості свідка ОСОБА_6, яка показала суду, що вона є сусідкою ОСОБА_1 Їй відомо, що наприкінці 2015 року на ділянці ОСОБА_3 побудували паркан та пофарбували речовиною із явним різким неприємним хімічним запахом, який присутній до теперішнього часу. Стан її здоров’я також погіршився, піднявся тиск, проте причинний зв’язок між обробкою паркану та погіршенням її самопочуття не встановлювався. Паркан оброблявся два рази, останній у 2017 році, незважаючи на зауваження сусідів. В 2017 року проводився огляд паркану комісією з представників Дружківської міської ради.

31 липня 2018 року до суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на ухвалу суду від 16 липня 2018 року про залучення ОСОБА_3 в якості третьої особи, в якому вона вказала, що він не будував паркан та не є власником домоволодіння, тому заперечує проти залучення його до участі у справі в якості третьої особи /а.с.176-178/.

15 серпня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 надала суду акт обстеження недобудованого домоволодіння по вул.. Тульська, 7а від 10 серпня 2018 року, складений комісією у складі начальника відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Дружківської міської ради ОСОБА_7, головного спеціаліста відділу комунального господарства управління житлового та комунального господарства Дружківської міської ради ОСОБА_8, техніка 1 категорії КП «Дружківське міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_9, головного спеціаліста відділу з організаційної, юридичної роботи та контролю виконавчого комітету Дружківської міської ради ОСОБА_10 Згідно цього акту в результаті обстеження встановлено, що на земельній ділянці за адресою: Донецька обл., м.Дружківка, вул. Тульська, буд. 7 а, розташована недобудована одноповерхова будівля з цегли білого кольору, яка огорожена парканом із дерев’яних дошок, висотою близько 2,5 м, пофарбованим краскою світло-зеленого кольору. Паркан пофарбований як зі сторони вул.Тульська, так і зі сторони домоволодіння. Між недобудованою будівлею та домоволодінням, розташованим по вул.Тульська, буд.11а, знаходиться металевий паркан темно-зеленого кольору. За висновками комісії дерев’яний паркан пофарбований з двох сторін краскою світло-зеленого кольору та на момент огляду будь-який запах біля дерев’яного паркану відсутній. Фото дерев’яного паркану додані до акту в якості доказу /а.с.190-193/.

10 жовтня 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому вона наполягала на позові, моральну шкоду залишила в розмірі 200 000 грн., шкоду заподіяну її здоров’ю – 500 000 грн., проте майнову шкоду збільшила вдвоє та оцінює її у 208 08 грн. /а.с.208-215 т.2/.

06 грудня 2018 року до суду з’явилася позивачка ОСОБА_1, позовну заяву підтримала, просить її задовольнити в повному обсязі.

До суду також прибула представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, просить в позові відмовити, оскільки він необґрунтований.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання з’явився, заперечує проти позову. Пояснив суду, що будинок по вул. Тульській,7а належить його бабусі, яка померла, наразі належить його матері та його дядькові по Ѕ частини, пред’явив суду нотаріальну довіреність від 24 липня 2018 року, якою його мати надала йому право вчиняти будь-які передбачені законодавством дії щодо продажу належної їй Ѕ частини будинку 7а по вул.Тульська в м.Дружківка. В будинку ніхто не мешкає, паркан він встановив та пофарбував відпрацьованим мастилом, яке вважає безпечним, крім того паркан встановлений не з боку позивачки, а з лицьової та задньої сторони їх будинку. Паркан заважає лише позивачці, інші сусіди до нього зі скаргами щодо паркану не зверталися. Будував паркан його товариш ОСОБА_2, у якого вдома такий саме паркан і ніяких зручностей у сусідів не викликає. Наразі ним перефарбований паркан, запахів ніяких немає. Надав суду в якості доказів фотографії.

Представник третьої особи ОСОБА_4 заперечив проти позову та пояснив, що ОСОБА_3 встановив паркан на земельній ділянки по вул. Тульська, 7а м.Дружківка з метою захисту власності його матері, що не є протизаконним. Шкідливими речовинами паркан не оброблявся до того ж протилежне не доведено позивачкою. На теперішній час ОСОБА_3 самостійно перефарбував паркан звичайною фарбою.

Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, третьої особи та його представника, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Стаття 16 ЦК України визначає - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особі, якій завдано забитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того згідно ч. 1 ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Стаття 1173 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачає відповідальність органу місцевого самоврядування за шкоду завдану його незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю при здійсненні ним своїх повноважень незалежно від його вини.

Згідно з частиною І статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування», шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Стаття 1 цього Закону до органів місцевого самоврядування відносить органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) ралами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, треба дійти висновку, що юридичною підставою такої відповідальності органів місцевого самоврядування є заподіяння шкоди юридичним чи фізичним особам у результаті прийняття незаконних рішень, вчинення неправомірних лій або бездіяльності при здійсненні ними виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування. передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування» та іншими законами.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16 якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що суди повинні суворо дотримуватися передбаченого ст. 56 Конституції України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже предметом розгляду є саме рішення, дії та бездіяльність органу місцевого самоврядування, які на думку позивача, завдали шкоду навколишньому середовищу та її здоров’ю. Додаткових вимог про відшкодування шкоди завданої з боку фізичної особи ОСОБА_3 до суду з не надходило.

Судом установлено, що ОСОБА_11 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 11-а. Поряд з її домоволодінням, є домоволодіння за адресою: м. Дружківка, вул. Тульська, б. 7а, право на будівництво надавалось ОСОБА_3, на підставі рішення виконкому Дружківської міської ради від 25.06.1975 року (а.с. 185). На теперішній час, право розпоряджатись 1\2 часткою незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями, за вказаною адресою, належить ОСОБА_3 Миколаєву (а.с. 243, т. 2). Саме ОСОБА_3 зі своїм знайомим встановив паркан, з метою недопущення розкрадання майна з домоволодіння (щебінь, пісок) та забруднення території домоволодіння побутовим сміттям.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до органу місцевого самоврядування з пропозицією вирішити питання щодо паркану, який встановив ОСОБА_12, який на її думку, забруднює повітря, не відповідає встановленим нормам та правилам безпеки продукції, внаслідок чого завдається шкода її здоров’ю (а.с. 12-26, 28-29 т. 1).

З боку Дружківської міської ради, на всі звернення позивачки ОСОБА_1, було надано відповіді і роз’яснено, що не вбачається порушень її прав, і орган місцевого самоврядування не має право самостійно вирішувати питання щодо знесення паркану (а.с. 173-217, т. 1).

Судом установлено, що з боку Дружківської міської ради було роз’яснено наступне:

-норми чинного законодавства не передбачають погодження з органами містобудування та архітектури встановлення парканів у садибній забудові, зокрема їх пофарбування;

-проведено відповідні дослідження атмосферного повітря за адресою мешкання позивачки на можливі забруднювачі у рамках можливостей лабораторії: на фенол та формальдегід; концентрації вищезазначених речовин в атмосферному повітрі на даній ділянці не перевищили допустимих.

-що сусідня ділянка дійсно обнесена дерев’яним парканом з дошок, в якості опор для якого використані відпрацьовані залізничні шпали. Дошки, використані для влаштування огорожі, піддані обробці невстановленою речовиною, яка може виділяти вуглеводороди в атмосферне повітря;

-постійно надавались результати дослідження повітря населених пунктів, з яких не встановлено перевищення допустимих норм на фенол та формальдегід.

За змістом ст. ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю як органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, так і їх посадової або службової особи, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Результат системного аналізу вказаних норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду чи його посадової особи, відшкодовується державою незалежно від їхньої вини в порядку, визначеному законом.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на дослідженні по справі докази, їх оцінки, суд не може встановити підстави для відшкодування як матеріальної шкоди так і моральної шкоди. Оскільки судом було встановлено, що на всі звернення позивачки ОСОБА_1 органи місцевого самоврядування реагували та приймали рішення, які не порушують її права; Дружківська міська рада не могла та не надавала дозвіл на встановлення паркану домоволодіння за адресою: м. Дружківка, вул. Тульська, б. 7а; міська рада провела всі можливі від неї лабораторні аналізи на встановлення в повітрі вмісту фенолу та формальдегіду; постійно роз’яснювало право ОСОБА_1 щодо звернення до суду саме з вимогою до ОСОБА_3 щодо порушення правил добросусідства; з боку Дружківської міської ради було прийнято всі заходи для розшуку ОСОБА_3 та роз’яснення йому необхідності перефарбувати паркан небезпечною фарбою.

Тому суд не вбачає в діях, рішеннях та бездіяльності саме Дружківської міської ради порушення права ОСОБА_1, оскільки всі дії та рішення відповідали вимогам чинного законодавства. В порушення вимог частини першої ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо незаконності дій відповідача чи його посадових осіб, факту завдання їй збитків та їх розміру.

Не надано доказів, а саме: а) висновок спеціаліста, чим оброблено дошки паркану, чи представляє загрозу для оточуючих таке оброблення, чи дозволено використовувати речовину у побутовому призначенні (оскільки в актах огляду міститься інформація, що паркан оброблено невідомою речовиною);

б) із за бездіяльності позивачки, не було проведено судово-медичну експертизу, а тому суду не надано доказів негативного впливу на здоров’я позивачки саме з боку встановленого паркану та речовини, яким його було оброблено;

в) не надано доказів, що вміст фенолу та формальдегіду, на подвір’ї позивачки, перевищує встановлені норми, і що саме паркан на сусідньому подвір’ї, є джерелом такого перевищення;

Суд враховує принцип верховенства права, закріплений у ст. 10 ЦПК України, і роз’яснює позивачу, що недоведеність шкоди завданої їй рішеннями, діями або бездіяльністю місцевою ради, не позбавляє її права на звернення до суду за захистом свого порушеного права від неправомірних дій, рішень чи бездіяльності інших осіб.

Суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча §1 ст.6 конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (п.58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Seryavin and others v. Ukraine», №4909/04).

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача по справі не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-80, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Дружківської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про стягнення моральної, майнової шкоди та шкоди нанесеної здоров'ю неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю, відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридяти днів після проголошення рішення.

В разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24 січня 2019 року.

Суддя: Є. В. Петров