Рішення № 79402618, 10.01.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2019 року м. Рівне №460/2924/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, з урахуванням заяви про доповнення до позовної заяви, про визнання протиправної бездіяльності у здійсненні своєчасного перерахунку та здійсненні виплати пенсії; зобов'язання провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'я, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.10.2014 по 31.09.2017; стягнення завданої матеріальної шкоди в сумі 61661,91 грн. та понесеної моральної шкоди в сумі 30831 грн., всього 92492,91 грн.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 11.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку органу Пенсійного фонду як інвалід 3 групи від захворювання, пов’язаного з виконанням службових обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначено, що в період з 11.02.1987 по 09.04.1987 був призваний на військові збори і в складі військової частини 38867 брав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС. У вересні 2018 року він звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду про перерахунок пенсії відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, в п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Однапк, відповідач протиправно відмовив у перерахунку його пенсії.

29.12.2018 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на позовну заяву (а.с.32-40). На обґрунтування своїх заперечень відповідач 2 зазначив, що перерахунок пенсії, виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, про який просить позивач, стосується виключно військовослужбовців дійсної строкової служби. Вважає, що правові підстави для перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні, оскільки позивач, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не проходив строкову військову службу. При цьому, зауважив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не приймалося будь-якого рішення щодо пенсійного забезпечення позивача. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

02.01.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, у якому відповідач 1 позов не визнав. На обґрунтування заперечень зазначено, що позивач проходив військову строкову службу з 02.11.1979 по 20.10.1981, а тому не має права на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказано, що заборгованість, яка виникла за рахунок проведення перерахунку пенсії на виконання Радивилівського районного суду від 21.01.2016 у справі №568/670/15-а, в сумі 61661,91 грн. буде виплачена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дубенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області як інвалід 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А №423934 від 11.05.2006, довідкою МСЕК №145818 від 08.04.2009 (а.с.12,53,54).

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 09.02.2011 у справі №2-а-55/2011, залишеною без змін Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 як інваліду 3 групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 18.07.2010 (а.с.13, 14-15).

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 20.02.2013 у справі №1714/1060/12, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області усунути допущене порушення права та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як інваліду 3 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеного до 1 категорії відповідно до ст.15, ч.1 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 16.09.2012 року (а.с.16-17).

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 21.01.2016 у справі №568/670/15-ц визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області щодо відмови позивачу в перерахунку його пенсії - протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 16.10.2014. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.19-21).

15.04.2016 Радивилівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист по справі №568/670/15-а (а.с.22).

Листом від 04.05.2016 за №604/10 Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області повідомлено позивача, що управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до вимог абз.8 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за віком за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 15.10.2014 згідно з розпорядженням №122828 від 04.05.2016 (а.с.23).

11.05.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №568/670/15-а, виданого Радивилівським районним судом Рівненської області (а.с.24).

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 28.07.2016 у справі №568/536/16-а, яка набрала законної сили 08.08.2016, визнано незаконною постанову головного державного виконавця Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Рівненській області ОСОБА_2 від 16.05.2016 (ВП №50939639) про закінчення виконавчого провадження та скасовано (а.с.25-26).

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 28.11.2017 у справі №568/670/15-а зобов'язано Дубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (як правонаступника Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі) подати звіт до 13.12.2017 про виконання постанови Радивилівського районного суду Рівненської області від 21.01.2016 в адміністративній справі №568/670/15-а (а.с.29).

12.12.2017 Дубенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області було подано звіт про виконання постанови, відповідно до якого управлінням було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до вимог абз.8 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за віком за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 15.10.2014 згідно з розпорядженням №122828 від 04.05.2016. Кошти на виплату пенсії ОСОБА_1 нараховані та включені у відомості в травні 2016 в сумі 61661,91 грн. Повідомлено, що кошти будуть виплачені при наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України у відповідності до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (а.с.30-31, 32).

12.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про здійснення перерахунку пенсії відповідно до вимог ч.4 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, розпочинаючи з 01.10.2017.

Листом від 02.10.2018 за №10-Г/02-08, у відповідь на звернення позивача, орган Пенсійного фонду повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки останній проходив військову строкову службу з 02.11.1979 по 20.10.1981 (а.с.38,50).

Аналогічна за змістом відповідь була також викладена у листі Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 21.11.2018 за №12-Г/02-08 (а.с.51-52).

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку його пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 59 вказаного Закону (у редакції Закону від 05.10.2006 №231-V) встановлювалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Як слідує з наведеного, частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03.10.2017 за №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено у наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець на виконання мети та основних завдань закону розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Так, зокрема, частина 2 статті 59 вказаного Закону врегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

З огляду на це, до статті 59, яка регулює порядок призначення пенсій військовослужбовцям, включено частину 3, яка встановлює порядок обчислення пенсії особам, які під час проходження саме дійсної строкової служби брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особа має відповідати наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Таким чином, частина третя статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.

Зазначена вище правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11.12.2018 у справі №822/1346/18 (адміністративне провадження №К/9901/62803/18), в ухвалі від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/33/18), ухвалі від 13.06.2018 у справі №812/1094/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/43/18).

Системний аналіз вищевказаних норм вказує, що статтею 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовані питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначено право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Судом встановлено, що позивач дійсно з 11.02.1987 по 09.04.1987 був призваний на військові збори та брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить архівна довідка Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 05.05.2014 за №179/1/5918 (а.с.77).

Доказів на підтвердження того, що позивач проходив дійсну строкову службу у цей період позивачем до суду не надано.

Натомість, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, позивач проходив строкову військову службу в період з 02.11.1979 по 20.10.1981, що підтверджується довідкою Рівненського міського військового комісаріату від 05.05.2006 за №1241 (а.с.69).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень частини шостої та сьомої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 25.03.1992 року №2232-XII види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

В свою чергу, частина третя статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає окрему категорію військовослужбовців, які: брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, об'єднаних фактом того, що відповідна участь здійснювалась у період проходження строкової військової служби.

Суд вважає, що частину 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно застосовувати з урахуванням її синтаксичного аналізу та контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями статті 10 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також з урахуванням попередньої редакції вказаної статті, яка передбачала лише одну категорію військовослужбовців, що мали право обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, враховуючи те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Статтею 54 вказаного Закону встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (пункт 9 Порядку).

15 листопада 2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") постановою Кабінету Міністрів України за № 851 внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного Закону.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призведе до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, набув інвалідність внаслідок виконання обов'язку військової служби по ліквідації наслідків цієї аварії, однак така участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснювалась не під час проходження ним дійсної строкової служби, а під час участі на військових зборах, суд дійшов висновку, що Дубенське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії відповідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'я, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.10.2014 по 31.09.2017, суд не вбачає правових підстав для її задоволення з огляну на наступне.

Як свідчить зміст постанови Радивилівського районного суду Рівненської області від 21.01.2016 у справі №568/670/15-ц, судом було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 16.10.2014.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання.

Положеннями статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

А відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до цього, правова оцінка щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'я, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.10.2014, судом в даній адміністративній справі не надається, оскільки вказане питання, серед іншого, було предметом розгляду у справі №568/670/15-а, а правом оцінки рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, - в межах нового позовного провадження суд не наділений.

Як встановлено судом, кошти на виплату пенсії ОСОБА_1 нараховані та включені у відомості в травні 2016 в сумі 61661,91 грн. Позивача повідомлено, що кошти будуть виплачені при наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України у відповідності до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

При цьому, відмови у проведенні перерахунку, нарахування та виплати пенсії позивачу на підставі постанови Радивилівського районного суду Рівненської області від 21.01.2016 у справі №568/670/15-ц не було, будь-якого рішення про відмову у проведенні такого перерахунку, нарахування та виплати пенсії позивачу матеріали справи не містять.

Щодо стягнення моральної та майнової шкоди, суд зазначає, що відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Водночас, стверджуючи про те, що йому завдано моральну та майнову шкоду, позивач не обґрунтував, в чому саме полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового та майнового характеру, що настали у зв'язку з діями відповідача, не визначено, якими доказами це підтверджується.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'я, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.10.2014 по 31.09.2017, то правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування на користь ОСОБА_1, моральної шкоди у розмірі 30831 грн. та майнової шкоди у розмірі 61661,91 грн. суд не вбачає.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду даної адміністративної справи, а тому у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Л.Українки, 47, с.Козин, Радивилівський район, Рівненська область, 35523, РНОКПП НОМЕР_1) до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул.Шевченка,27, м.Дубно, Дубенський район, Рівненська область,35603, код ЄДРПОУ 41250769), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 10 січня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.