Рішення № 79402580, 25.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4360/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивача – ОСОБА_1, представник відповідач – не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування доручення, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати доручення Генерального штабу Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750, яким командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адмірала ОСОБА_2, як особу, бездіяльність якої оскаржується, зобов'язано розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2018 року (зареєстрованої у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо рапорту ОСОБА_1 від 29.05.2017 року про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення та наслідки;

- визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо не розгляду і ненадання письмової відповіді ОСОБА_1 на скаргу від 15.05.2018 року ( зареєстрованої у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) про бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо не розгляду і ненадання письмової відповіді про результати перевірки і суть прийнятого рішення за рапортом ОСОБА_1 від 29.05.2017 року;

- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2018 року (зареєстрованої у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо ненадання письмової відповіді про результати перевірки і суть прийнятого рішення за рапортом ОСОБА_1 від 29.05.2017 року та письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення відповідно до вимог законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.05.2018 року він письмово електронним зверненням звернувся до Міністра оборони України зі скаргою на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо ненадання письмової відповіді про результати перевірки і суть прийнятого рішення за рапортом позивача від 29.05.2017 року про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення та наслідки, яка Міністерством оборони України зареєстрована від 17.05.2018 року за № Д-5026. Позивач вказав, що Міністерство оборони України письмово не повідомляє його про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення.

Позивач зазначив, що 20.08.2018 року йому було вручено рекомендоване поштове відправлення від Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України з відповіддю Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 14.08.2018 року №154/11/2533 на запит на інформацію позивача до Міністерства оборони України про резолюцію і доручення посадової особи Міністерства оборони України стосовно скарги позивача до Міністра оборони України на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 стосовно рапорту позивача від 29.05.2017 року про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення та наслідки.

Позивач вказав, що з додатків до відповіді Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 14.08.2018 року №154/11/2533 він дізнався, що його скарга від 15.05.2018 року до Міністра оборони України на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 переслана до Генерального штабу Збройних Сил України і зареєстрована 18.05.2018 року за № Д-3750. Генеральним штабом Збройних Сил України доручено розглянути вказану скаргу віце-адміралу ОСОБА_2.

Позивач зазначив, що Міністерством оборони України не повідомлено його про пересилання скарги від 15.05.2018 року до Генерального штабу Збройних Сил України, що є порушенням частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян".

Також позивач зазначив, що відповідачем скаргу від 15.05.2018 року направлено для розгляду командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адміралу ОСОБА_2, як особі бездіяльність якої оскаржується, що є порушенням вимог частини 4 статті 7 Закону України "Про звернення громадян". Так, Указом Президента України від 02.07.2016 року №282/2016 "Про командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України" призначено генерал-лейтенанта ОСОБА_2 командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України та присвоєно йому військове звання віце-адмірала.

Тобто, відповідачем зобов'язано віце-адмірала ОСОБА_2 розглянути скаргу позивача від 15.05.2018 року (зареєстровану в Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року №Д-3750) до Міністра оборони України про бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо рапорту позивача від 29.05.2017 про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення та наслідки, як особу, бездіяльність якої оскаржується.

Також позивач зазначив, що скаргу позивача від 15.05.2018 року відповідачем не розглянуто та письмово не повідомлено позивача про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення, що є порушенням вимог статті 19 та частини 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою від 03 вересня 2018 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 01 жовтня 2018 року об 11:00 год.

Ухвалою від 01.10.2018 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника Генерального штабу Збройних Сил України про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи № 1540/4162/18.

У судовому засіданні 23.10.2018 року по справі оголошено перерву до 29.10.2018 року.

У судовому засіданні 23 жовтня 2018 року, суд без видалення до нарадчої кімнати ухвалив зобов’язати відповідача надати до суду оригінали наказу №418 від 16.09.2017 року начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України та наказу №226 від 29.09.2017 року військової частини А 1942.

Ухвалою від 29.10.2018 року судом вирішено розглядати справу № 1540/4360/18 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Витребувано від Генерального штабу Збройних Сил України докази.

Ухвалою від 05.12.2018 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 05.12.2018 року судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 20 грудня 2018 року о 12:00 год.

Протокольною ухвалою від 20.12.2018 року суд оголосив перерву у справі до 15.01.2019 року до 10:30 год.

У судове засідання, призначене на 15 січня 2019 року на 10:30 годину, з’явився позивач.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, 23.10.2018 року надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 29.05.2017 року будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_1 направив рапорт суто інформаційного характеру (неможливість прибувати до місця проходження військової служби через відсутність коштів) командиру військової частини А1942, зазначивши другим адресатом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України. При цьому обов'язковість письмової відповіді на рапорт військовослужбовця жодним нормативно-правовим актом не передбачена.

Представник відповідача вважав, що відсутність письмової відповіді командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України на рапорт ОСОБА_1 не є порушенням його прав як військовослужбовця на момент проходження останнім військової служби.

Водночас обов'язок військовослужбовця доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження встановлений статтею 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України

Представник відповідача зазначив, що 16.09.2017 року наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №418 капітан 3 рангу ОСОБА_1 звільнений з військової служби через службову невідповідність та 29.09.2017 року наказом командира військової частини А1942 №226 виключений зі списків особового складу військової частини. Представник відповідача вважав, що починаючи з 29.09.2017 року ОСОБА_1 втратив будь-який зв'язок із Збройними Силами України.

Представник відповідача вказав, що 15.05.2018 року на момент звернення до Міністра оборони України зі скаргою на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України ОСОБА_1 не був військовослужбовцем Збройних Сил України, а отже оскарження ним як цивільною особою бездіяльності військового командування щодо ненадання відповіді на рапорт військовослужбовця по суті є нікчемним.

Крім того, для командира військової частини А1942, командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України є безпосереднім начальником, отже направлення йому за належністю скарги ОСОБА_1 для розгляду по суті є цілком правомірним.

Представник відповідача зазначив, що Командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України 30.05.2018 року за №154/11/1668 ОСОБА_1 надано письмову відповідь на скаргу від 15.05.2018 року в частині, що стосується бездіяльності командира військової частини А1942.

За викладених обставин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 29.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини А1942 та командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з рапортом (реєстраційний №840-Р), в якому на підставі статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України повідомив, що з'являтися до військової частини А1942 не має можливості. Позивач в рапорті зазначив, що поважними причинами є відсутність виплат грошового і матеріального забезпечення та інших видів забезпечення, що для нього як військовослужбовця є соціальним неблагополуччям та не відповідає умовам військової служби. ОСОБА_1 вказав, що не має можливостей на оплату транспортних послуг на шлях прямування до військової частини А1942 та від військової частини А1942; на харчування; на ліки; одяг; на найом житлового приміщення тощо. Крім цього, до 04 червня 2017 року зобов'язаний звільнити житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, з відсутності виплат грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення. ОСОБА_1 в рапорті вказав, що адресою для листування є зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

15 травня 2018 року ОСОБА_1 направив скаргу Міністру оборони України, в якій зазначив, що відповідно до статей 16, 28 Закону України "Про звернення громадян" та статті 112 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оскаржує тривалу бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду його рапорту від 29 травня 2017 року про стан соціального неблагополуччя у зв'язку з відсутністю грошового і матеріального забезпечення внаслідок якого, зокрема, прибувати до військової частини А1942 та вибувати у зворотному напрямку неможливо. У поданій скарзі позивач зазначив, що вказаний рапорт зареєстрований військовою частиною А1942 29 травня 2017 року за вхідним №840-Р та додаткового надісланий 29 травня 2017 року о 01:07 год. на електронну адресу admindep@navy.mil.gov.ua командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що підтверджується електронним доказом. ОСОБА_1 вказав, що відповідно до статті 20 Закону та статті 119 Статуту загальний строк розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.

У скарзі позивач зазначив, що загальний строк розгляду вказаного звернення, з часу його надходження, закінчився, однак вказане звернення не вирішено, не вжито необхідних заходів, не надано вичерпної чи будь-якої відповіді, що є порушенням статей 15 і 20 Закону та статей 112, 117, 118, 119 Статуту. Зазначив, що згідно статті 28 Закону, контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень, зокрема, здійснюють міністерства щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.

У скарзі від 15.05.2018 року ОСОБА_1 просив Міністра оборони України перевірити скаргу об'єктивно, всебічно, здійснити контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян, зокрема, військовослужбовців та надати письмову відповідь про результати розгляду скарги.

Як додатки до скарги позивач зазначив: рапорт ОСОБА_1 від 29.05.2017 р. № 840-р до командувача Військово-Морських Сил України та командира військової частини А1942, на 1 арк.; доказ надсилання рапорту ОСОБА_1 від 29.05.2017 р. засобами електронної пошти на адресу Командування ВМС Збройних Сил України, на 1 арк. (а.с. 11).

Листом від 30.05.2018 року за №154/11/1668 командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адмірал ОСОБА_2 повідомив позивача, що за дорученням Міністерства оборони України в Командуванні Військово-Морських Сил Збройних Сил України розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2018 щодо ненадання письмової відповіді на рапорт від 29.05.2017 року. В листі зазначено, що відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Крім того, відповідно до розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовці мають право письмово звертатися до посадових осіб, органів військового управління з пропозиціями, заявами та скаргами, які є обов'язковими до прийняття з письмовою відповіддю про результати розгляду. З огляду на зазначене, рапорт військовослужбовця, який подано відповідно до вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не передбачає надання письмової відповіді командиром. В листі вказано, що враховуючи зазначене, підстави для розгляду скарги щодо бездіяльності командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" та Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, відсутні (а.с. 44).

02 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з запитом на інформацію, в якій зазначив, що відповіді Міністерства оборони України про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 15.05.2018 року до Міністра оборони України на бездіяльність Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про ненадання письмової відповіді на рапорт від 29.05.2017 року, йому не вручено. У запиті позивач вказав, що у листі Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 30.05.2018 року №154/11/1668 стверджується, що за дорученням Міністерства оборони України в Командуванні Військово-Морських Сил Збройних Сил України розглянуто його скаргу від 15.05.2018 року щодо ненадання письмової відповіді на рапорт від 29.05.2017 року. Однак будь-яких доказів доручення Міністерства оборони України не зазначено. Керуючись Законом України "Про доступ до публічної інформації", ОСОБА_1 запитав інформацію про: 1) резолюцію посадової особи Міністерства оборони України до скарги та копію резолюції; 2) доручення посадової особи Міністерства оборони України про розгляд скарги Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України та копію доручення. Просив відповідь на запит на інформацію у строк не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надіслати на вказану поштову адресу (а.с. 12).

Листом від 14.08.2018 року за №154/11/2533 (на запит від 02.08.2018 року, зареєстрований 03.08.2018 року за №Д-168(з)) командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що за дорученням Генерального штабу Збройних Сил України (Н-175(з) від 10.08.2018 року) в Командуванні Військово-Морських Сил України розглянуто його запит на інформацію від 02.08.2018 року щодо не отримання від Міністерства оборони України письмової відповіді про результати розгляду скарги від 15.05.2018 року до Міністра оборони України та бездіяльність Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. За результатами розгляду, надано копії відповідних документів Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України (а.с. 13).

Також судом встановлено, що тимчасово виконуючий обов'язки начальника відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України ОСОБА_3 листом від 17.05.2018 року №Д-5026 надіслав до Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до Закону України "Про звернення громадян" для опрацювання звернення гр. ОСОБА_1 Результати розгляду просив повідомити заявнику у термін, визначений законодавством України" (а.с. 16).

Відповідно до листа тимчасово виконуючого обов'язки начальника адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України полковника ОСОБА_4 від 18.05.2018 року №Д-3750 на ім'я віце-адмірала ОСОБА_2, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України доручив опрацювати порушене питання та за результатами розгляду надати відповідь заявнику встановленим порядком у визначений законодавством термін" (а.с. 15).

Отже, з зазначеного вбачається, що скарга позивача від 15.05.2018 року до Міністра оборони України на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо рапорту позивача від 29.05.2017 року про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення та наслідки, зареєстрована від 17.05.2018 року за № Д-5026 та переслана до Генерального штабу Збройних Сил України, зареєстрована 18.05.2018 року за №Д-3750 та Генеральним штабом Збройних Сил України доручено її розглянути віце-адміралу ОСОБА_2.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що відповідачем скаргу позивача від 15.05.2018 року (зареєстровану у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року №Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року Д-3750) незаконно направлено для розгляду командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адміралу ОСОБА_2, як особі бездіяльність якої оскаржується, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Тобто, відповідачем зобов'язано командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адмірала ОСОБА_2 розглянути скаргу позивача від 15.05.2018 року до Міністра оборони України про бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо рапорту позивача від 29.05.2017 року про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення та наслідки, як особу, бездіяльність якої, у тому числі, оскаржується позивачем.

Суд погоджується з доводами позивача, що його скаргу від 15.05.2018 року відповідачем не розглянуто та письмово не повідомлено про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення, що є порушенням вимог статті 19 та частини 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян".

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Генерального штабу Збройних Сил України щодо не розгляду і ненадання письмової відповіді ОСОБА_1 на скаргу від 15.05.2018 року ( зареєстрованої у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) про бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо не розгляду і ненадання письмової відповіді про результати перевірки і суть прийнятого рішення за рапортом ОСОБА_1 від 29.05.2017 року, та зобов'язання Генерального штабу Збройних Сил України об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2018 року (зареєстровану у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо ненадання письмової відповіді про результати перевірки і суть прийнятого рішення за рапортом ОСОБА_1 від 29.05.2017 року, та письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення відповідно до вимог законодавства України - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що такого розпорядчого документа Генерального штабу Збройних Сил України як доручення, ані позивачем, ані відповідачем суду не надано, лише листом тимчасово виконуючого обов'язки начальника адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України полковника ОСОБА_4 від 18.05.2018 року №Д-3750 повідомлено віце-адмірала ОСОБА_2 про те, що начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України доручив йому опрацювати порушене питання та за результатами розгляду надати відповідь заявнику встановленим порядком у визначений законодавством термін (а.с. 15).

Таким чином, рішення суб’єкта владних повноважень у вигляді доручення, яке просить визнати протиправним та скасувати позивач, відповідачем не приймалося, тому в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування доручення Генерального штабу Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750, яким командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адмірала ОСОБА_2, як особу, бездіяльність якої оскаржується, зобов'язано розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2018 року (зареєстрованої у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо рапорту ОСОБА_1 від 29.05.2017 року про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення та наслідки – належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо направлення 18.05.2018 року за № Д-3750 скарги ОСОБА_1 від 15.05.2018 року (зареєстрованої у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо рапорту ОСОБА_1 від 29.05.2017 року про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення, для розгляду командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адміралу ОСОБА_2, як особі, бездіяльність якої оскаржується.

Доводи відповідача про те, що звернення ОСОБА_1 стосується службової діяльності позивача, а тому не підлягає розгляду в порядку Закону України "Про звернення громадян" - суд до уваги не бере, оскільки предметом рапорта позивача від 29.05.2017 року було соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення та їх наслідки, а не безпосередньо питання службової діяльності. Крім того, предметом розгляду даної справи є нерозгляд відповідачем скарги позивача, пересланої Міністерством оборони України відповідачу з вказівкою розглянути дану скаргу згідно Закону України "Про звернення громадян".

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Генерального штабу Збройних Сил України (місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22991050) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо направлення 18.05.2018 року за № Д-3750 скарги ОСОБА_1 від 15.05.2018 року (зареєстрованої у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо рапорту ОСОБА_1 від 29.05.2017 року про соціальне неблагополуччя через відсутність грошового і матеріального забезпечення, для розгляду командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адміралу ОСОБА_2, як особі, бездіяльність якої оскаржується.

Визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо не розгляду і ненадання письмової відповіді ОСОБА_1 на скаргу від 15.05.2018 року ( зареєстрованої у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) про бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо не розгляду і ненадання письмової відповіді про результати перевірки і суть прийнятого рішення за рапортом ОСОБА_1 від 29.05.2017 року.

Зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2018 року (зареєстровану у Міністерстві оборони України від 17.05.2018 року № Д-5026 та Генеральному штабі Збройних Сил України від 18.05.2018 року № Д-3750) на бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А1942 щодо ненадання письмової відповіді про результати перевірки і суть прийнятого рішення за рапортом ОСОБА_1 від 29.05.2017 року, та письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення відповідно до вимог законодавства України.

В решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П’ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 січня 2019 року.

Суддя В.В. Андрухів

.