Рішення № 79402080, 25.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5653/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Позивач: не з’явився

Представника відповідача: ОСОБА_1

Представник 3-ої особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певній дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Одеський обласний військовий комісаріат, в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності після звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 25 червня 1983 року по 25 квітня 1985 року він проходив військову службу в Республіці Афганістан. Відповідно довідки до акту МСЕК №799255 від 30.05.2016 року позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, що настала у зв’язку з пораненням та захворюваннями, пов’язаними з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

На підставі вищезазначеного 04.09.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги. Разом з тим листом від 21.09.2018 року №248/3/6/1814 відповідач відмовив ОСОБА_2 у призначені такої допомоги та повернув на доопрацювання його документи, оскільки у позивача був відсутній документ що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Не погоджуючись із зазначеними діями Міністерства оборони України та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Одеський обласний військовий комісаріат було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Позивач 19.12.2018 року та 21.01.2019 року до судових засідань не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 64).

Представник Міністерства оборони України у судових засіданнях 19.12.2018 року та 21.01.2019 року проти задоволення позовних вимог позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с. 92-97) та зазначив, що позивачем до заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, не було надано документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не було пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Також представник Міністерства оборони України зазначив, що у позивача взагалі вістуне право на отримання такої грошової допомоги, оскільки інвалідність йому була встановлена понад 3-місячний термін після звільнення ОСОБА_2 зі служби, а саме через 31 рік.

Крім того представник відповідача зазначив, що розмір спірної допомоги позивачу може становити лише 90-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а не 300-кратний розмір, як про те зазначає позивач.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до суду не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання Одеський обласний військовий комісаріат був сповіщений належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомив. Одеським ОВК було надано до суду письмові пояснення третьої особи, з яких вбачається, що Одеський обласний військовий комісаріат позов не визнає з підстав, аналогічних зазначеним Міністерством оборони України у відзиві на позовну заяву (а.с. 66-72).

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_2 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу, в тому числі у період з 25 червня 1983 року по 25 квітня 1985 року приймав участь в бойових діях в республіці Афганістан, що підтверджується довідкою від 05.06.2018 року №17 (а.с. 81).

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 09.02.2016 року №302/Ж рубці в лобній ділянці зліва, в тім’яній ділянці зліва від серединної лінії, на зовнішній поверхні правого плеча в верхній третині є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих позивачем у 1984 році (а.с. 53).

Як вбачається із витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.02.2016 року № 729 - травма (контузія), поранення, захворювання, які були виявлені у позивача, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 78).

Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертною комісією серії 10 ААВ №799255 від 30.05.2016 року, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності. Причиною настання інвалідності зазначено: поранення та захворювання, які пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (а.с. 54).

На підставі вищезазначеного 26.06.2018 року позивач звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 30.05.2016 року ІІ групи інвалідності. При цьому до заяви додав наступні документи: копію довідки МСЕК серії 10 ААВ №799255 від 30.05.2016 року; копію військового квитка; копію паспорту та ідентифікаційного коду; копію витягу протоколу засідання ЦВЛК від 23.02.2016 року №729; копію висновків спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 09.02.2016 року №302/Ж; та довідку РВК про участь у бойових діях від 05.06.2018 року №17 (а.с. 73).

Разом з тим, листом від 09.07.2018 року Одеський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що поданні ОСОБА_2 документи не містять документів, які свідчили б про причини та обставини поранення, з огляду на що позивачу запропоновано їх надати до відділу соціального забезпечення Одеського обласного військового комісаріату (а.с. 82-83).

04.09.2018 року позивач повторно звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому 30.05.2016 року ІІ групи інвалідності, додавши до заяви, окрім вищезазначених документів, що подавались разом із заявою від 26.06.2018 року, архівну довідку від 30.07.2018 року №6/3/0-313 (а.с. 84-85).

10.09.2018 року Одеський обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок, щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги рядовому у відставці ОСОБА_2 із заявою позивача та доданими до неї документами. У висновку Одеський ОВК зазначив свою думку щодо відсутності у позивача права на отримання такої допомоги у зв’язку із встановлення йому інвалідності понад 3-місячний термін після звільнення зі служби (а.с. 86).

21.09.2018 року Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 21.09.2018 року №248/3/6/1814 повернув ОСОБА_2 документи на доопрацювання та зазначив про неможливість їх подання на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Підставою для повернення документів стала відсутність в наданих позивачем матеріалах документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши адміністративний позов та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (ч. 4 ст.16 Закону №2011-ХІІ).

Суд зазначає, що порядок та умови, виплати грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону №2011-ХІІ в різний період часу регулювались наступними нормативно-правовими актами: постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»; постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі – Порядок №975).

При цьому відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки датою встановлення інвалідності позивача є 30.05.2016 рік, до спірних правовідносин, що виникли в даній адміністративній справі суд застосовує саме Порядок №975.

Відповідно до пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Згідно із вимогами п.11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до п. 13, п. 15 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 року №168 передбачено створення постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (п.1) та визначено, що голова комісії (заступник Міністра оборони України) повинен забезпечити, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань (п. 2 наказу).

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністерство оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Виходячи з наведеного суд зазначає, що Порядком №975 та Наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 року №168 встановлений вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що можуть бути прийняті розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 10 і 11 Порядку №975.

При цьому прийняття рішень про повернення на доопрацювання документів не передбачено Порядком № 975, а відтак у відповідача відсутні підстави та повноваження для прийняття такого рішення, що свідчить про його протиправність.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, а саме порушення Міністерством оборони України нормативно встановленого порядку розгляду заяви позивача, щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, суд вважає, що права та інтереси ОСОБА_2 в межах даної адміністративної справи підлягають захисту шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо повернення позивачу документів для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

При цьому при прийняті зазначеного рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.03.2014 року у справі №21-11а14, в якій зазначено, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне задовольнити другу позовну вимогу позивача шляхом зобов’язання Міністерства оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_2 щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та прийняти рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд зазначає наступне.

Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, передбачено, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19 (п. 21.3).

Відповідно до п. 21.21 Положення №402 за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Пунктом 21.5 вказаного Положення передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

- "захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій (п.п. «г»);

- "поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення (п.п. «в»).

Як вбачається із витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.02.2016 року №729 - травма (контузія), поранення, захворювання, які були виявлені у ОСОБА_2 ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 78).

При цьому у зазначеному протоколі не містяться посилань на те, що поранення, отримане позивачем, пов'язане із вчиненням ним правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 09.02.2016 року №302/Ж та витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 23.02.2016 року №729, які були подані разом з іншими документами, є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Крім того суд зазначає, що Порядком №975 не визначено, який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 при зверненні до відповідача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги було подано всі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку №975, з огляду на що у Міністерства оборони України не було підстав для повернення позивачу документів на доопрацювання.

Разом з тим суд зазначає, що позовна вимога позивача про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти позитивне рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності після звільнення з військової служби задоволенню не підлягає, оскільки вищезазначена заява ОСОБА_2 відповідачем по суті розглянута не була та позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, як то передбачено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року Міністерство оборони України відмовлено не було.

При цьому суд при прийнятті рішення не надає оцінку наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги та її кількісного розміру, з огляду на відсутність на час розгляду адміністративної справи №420/5653/18 рішення уповноваженого суб’єкта владних повноважень, що було б прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_2.

Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин, а тому зауваження представника Міністерства оборони України в судовому засіданні на порушення позивачем строку звернення для отримання грошової допомоги та невірного визначення її розміру не враховує при прийнятті рішення у справі №420/5653/18.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року №3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні обставини для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_2 (65490, АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Одеський обласний військовий комісаріат (65044, м. Одеса, вул. Пірогівська, 6) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певній дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення ОСОБА_2 документів для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов’язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_2 щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та прийняти рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 25 січня 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.