Рішення № 79401944, 24.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 р. № 400/3176/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВПРОМСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ", вул. Лягіна, 11, м. Миколаїв, 54030

до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання протиправними дій та скасування від 22.11.2018 № 14754998,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт майна боржника від 22.11.2018 № 14754998.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова від 22.11.2018 про арешт майна боржника є протиправною та незаконною, оскільки у відповідача відсутні підстави для накладення арешту на майно позивача та проведення будь-яких виконавчих дій щодо останнього, а тому позов необхідно задовольнити.

Відповідач надав відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки спірна постанова прийнята відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження".

Сторони надали суду свої пояснення у судовому засідання від 21.01.2019, після чого не заперечували про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

У Ленінському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження № 14754998 з примусового виконання наказу № 8/113 виданого 28.04.2009 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромстальконструкція" боргу у сумі 863 234,83 грн. на користь ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія".

Постановою державного виконавця від 14.09 2009 у ВП № 14754998 було накладено арешт на майно позивача.

Постановою державного виконавця від 24.09.2009 року було стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 86323,48 грн., в зв'язку з невиконанням рішення у наданий боржнику добровільний строк.

03.06.2010, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Виконавчий збір за виконавчим провадженням № 14754998 не стягнуто.

04.06.2010 старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 20071708 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору за постановою № 14754998 виданої 24.09.2009 Ленінським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі № 814/1381/18 Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаєва виніс постанову про зняття арешту нерухомого майна позивача, що був накладений постановою державного виконавця від 14.09.2009 ВП № 14754998.

22.11.2018 заступником начальника відділу Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва винесено постанову про відновлення втрачених матеріалів виконавчого провадження № 20071708 відповідно до п.1 Розділу 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, якою передбачено, що за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають: втрачене виконавче провадження або його матеріали.

Також 22.11.2018 винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення 86323,48 грн.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.3 Закону України « Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з п.1 Розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження відбувається за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Відповідно до ст.46 Закону України « Про виконавче провадження» № 606 (в редакцій чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010) у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

В судовому засіданні представник відповідача суду пояснив, що матеріали виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору за постановою № 14754998 виданої 24.09.2009 були виділені в окреме провадження та втрачені, але відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень за ініціативою державного виконавця були відновленні.

Представник позивача в судовому засіданні суду пояснив, що по суті не згодний з постановою про стягнення виконавчого збору, оскільки він стягується в разі фактичного виконання рішення суду. Фактичного виконання рішення не було, тому відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору.

Але постанова про стягнення виконавчого збору від 24.09.2009 року та постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору від 04.06.2010 позивачем не оскаржувалась, ніким не скасовані.

Норми Закону України «Про виконавче провадження» № 606 чинні на момент прийняття постанови від 24.09.2009 та постанови від 04.06.2010 та норми Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 не містять застережень стосовно можливості невиконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, якщо вона є чинна та не скасована, тому для забезпечення реального виконання постанови державного виконавця відповідачем правомірно прийнята постанова про арешт майна боржника від 22.11.2018 № 14754998.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач не довів суду, що відповідач допустив порушення Закону України « Про виконавче провадження» при винесенні постанови про арешт майна боржника від 22.11.2018 № 14754998 та при відновленні втраченого виконавчого провадження.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВПРОМСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ" (вул. Лягіна, 11, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 33189119) до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 34993225) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко