Рішення № 79401901, 24.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5982/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

позивач: не з’явився

відповідач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 8929 від 15.11.2018 р., –

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 січня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області № 8929 від 15.11.2018 р. про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ оформлено з порушенням вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України, оскільки у ньому не зазначено конкретних підстав для проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а зроблено лише посилання на норми ПК України. До того ж зі змісту наказу вбачається, що в ньому взагалі не зазначено, яку саме інформацію отримано відповідачем, що стала у подальшому підставою для прийняття оскаржуваного наказу, що, на думку позивача, свідчить про формальний підхід контролюючого органу до підстав провення перевірки та спробу втручання в господарську діяльність платника податків поза встановленими повноваженнями контролю. Положення ст. 19-1, п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України містять лише загальну диспозицію для невизначеного кола осіб, але не є фабулою фактичних обставин (обов’язкових передумов) для такої перевірки відносно конкретно визначеного платника податків.

Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначив, що наказ прийнятий відповідно до пп.80.2.7, п.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, яким визначено, що фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, зокрема у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Відтак, відповідачем з метою виконання покладених на нього функцій правомірно прийнято наказ про проведення фактичної перевірки позивача.

Ухвалою від 30.11.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачам п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачам п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 14.12.2018 р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 14.12.2018 р., яку занесено до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2019 р. 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 15.01.2019 р., яку занесено до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2019 р. 10 год. 00 хв.

Позивач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення останнього повідомлений належним чином та завчасно, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. № 2061/19 від 21.01.2019р.).

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 є суб’єктом підприємницької діяльності, основним видом діяльності якої, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (Код КВЕД 47.11).

Головним управлінням ДФС в Одеській області з посиланням на п.п.19-1.1.4 п.19-1 ст.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1, ст. 20, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обліку підакцизних товарів, порядку здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв прийнято наказ № 8929 від 15.11.2018 р. про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1.

Згідно зазначеного наказу фактична перевірка ФОП ОСОБА_2 має бути проведена з 15.11.2018р. (податкова адреса: Одеська область, Ширяївський район, смт. Шеряєве, вул. Шклярука, буд. 23, адреса господарської одиниці: Одеська область, Ширяївський район, с. Саханське, вул. Леніна, 65), тривалість проведення перевірки - 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2017 р. по дату закінчення фактичної перевірки.

На підставі вищезазначеного наказу видано направлення на перевірку №4433 від 15.11.2018 р. на ім’я головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_3 та направлення №4434 від 15.11.2018 р. на ім’я головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_4 .

15.11.2018 р. посадовими особами контролюючого органу було складено Акт про не допуск до фактичної перевірки, акт відмови від підпису акту про не допуск до фактичної перевірки, акт відмови отримання наказу «Про проведення фактичної перевірки» та ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки.

Позивач вважає протиправним наказ про проведення перевірки та таким, що прийнятий за відсутності законних підстав, в зв’язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 19-1.1 ст.19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За приписами пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У відповідності з п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як встановлено судом, оскаржуваний наказ прийнято відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Функції контролюючих органів чітко визначені в ст. 19-1 ПК України, серед яких здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп.19-1.1.14), здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1 .1.16). проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.17).

Судом встановлено, що основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).

З матеріалів справи, зокрема зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб'єкта; адреса об'єкта; мета перевірки - контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), ведення обліку товарних запасів на складах та\або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, вид перевірки; підстави для проведення перевірки – посилання на пп.19-1.1.14 п. 19-1 ст. 19-1, пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки. Крім того наказ містить підпис начальника Головного управління ДФС в Одеській області та скріплений печаткою контролюючого органу.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки позивача контролюючим органом зазначено п.п.19-1.1.4 п.19-1 ст.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1, ст. 20, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України, тобто не зазначено конкретної підстави для проведення фактичної перевірки позивача, а вказано лише норми ПК України.

У направленнях на перевірку також не наведено конкретної підстави для проведення фактичної перевірки позивача.

Крім того у доповідній записці, складеній та підписаній головним державним ревізором-інспектором та начальником відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів – зазначено, що інформація від інших підрозділів та інформація з відкритих джерел (ЗМІ, інтернет, тощо) щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства не надходила, заборгованість по сплаті акцизного податку відсутня.

Отже, обов'язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно пп. 80.2.5 ПК України є наявність або отримання у встановленому порядку інформації про порушення вимог законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють контролюючому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Суд зазначає, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Однак, всупереч наведеному, в наказі № 8929 від 15.11.2018 р. не зазначено, які були порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального зі сторони позивача.

Суд вважає, що положення ст. 19-1, п.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України містять лише загальну диспозицію для невизначеного кола осіб, але не є фабулою фактичних обставин (обов'язкових передумов) для такої перевірки відносно конкретно визначеного платника податків.

Суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ не містить інформації про мету та підстави для проведення перевірки, оскільки загальний виклад наданих відповідачу функцій контролю та прав не може слугувати метою здійснення перевірки та визначати її підставу.

Враховуючи неналежне оформлення відповідачем наказу на проведення фактичної перевірки та відсутність підстав для проведення такої перевірки, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо визнання протиправним та скасування наказу № 8929 від 15.11.2018 р.

Твердження відповідача про те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідно до вимог п. 80.2.7 пп.80.2 ст. 80 ПК України судом відхиляються, оскільки останній взагалі не містить посилання на вказану норму ПК України.

За таких обставин, враховуючи комплексне дослідження судом правомірності винесення оскаржуваного наказу та встановлення його невідповідності нормам чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 8929 від 15.11.2018 р. про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі “Компанія “Вестберга таксі Актіеболаг”та Вуліч проти Швеції” визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податного управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (66740, Одеська область, Захарівський район, селище міського типу Затишшя, вулиця Калініна, будинок 38; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування наказу № 8929 від 15.11.2018 р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області № 8929 від 15.11.2018 р.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (66740, Одеська область, Захарівський район, селище міського типу Затишшя, вулиця Калініна, будинок 38; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.).

Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.01.2019р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.