Рішення № 79400737, 14.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1749/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 досягнень” до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 досягнень” звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу від 05.04.2018 №065.

Ухвалою судді від 02.05.2018 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою судді від 25.05.2018 позовну заяву повернено позивачеві, у зв’язку з неусуненням недоліків позовної заяви.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 11.10.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 21.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, оскільки ТзОВ “ОСОБА_3 досягнень” проводило індексацію заробітної плати за грудень 2017 року. Позивач зазначає, що виплата індексації заробітної плати підтверджується записами у касовій книзі, розрахунково-платіжними відомостями та видатковими касовими ордерами. Окрім цього, позивач вважає, що докази на підставі яких відповідач прийняв оскаржену постанову, отримані з порушенням порядку, встановленим законом, а саме ч.2 ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач 13.11.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що оскаржена постанова про накладення штрафу винесена з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509. Відповідач також зазначає, що відповідно до акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №13-21-013/0105 від 19.03.2018 встановлено порушення ч.6 ст.95 Кодексу законів про працю України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», оскільки у Товаристві не проведено індексації заробітної плати за грудень 2017 року чотирьом працівникам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Таким чином, на думку відповідача, правомірно накладено штраф за порушення вимог ч.6 ст.95 Кодексу законів про працю України, ст.33 Закону України «Про оплату праці».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступного.

Суд встановив, що на підставі наказу від 05.03.2018№0365-П та направлення для проведення інспекційного відвідування 05.03.2018 №0359 інспектором праці головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю та інших нормативно-правових актів у м.Львові ОСОБА_7 за участю спеціаліста І-ї категорії-інспектора праці ОСОБА_8Г, на підставі пп.1 п.5 Порядку за зверненням ОСОБА_3 від 21.02.2018 №С-208 в термін з 06.03.2018 по 07.03.2018 проведено інспекційне відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, колективного договору, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, трудової дисципліни у ТзОВ «ОСОБА_3 досягнень», що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул.Львівська, буд.2-А.

За результатами проведення інспекційного відвідування складено акт №13-21-013/0105 від 19.03.2018, в якому встановлені, зокрема, наступні порушення:

- ч.6. ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України №108 у товаристві не проведено виплату індексації заробітної плати за грудень 2017 року працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6

За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову про накладення штрафу від 05.04.2018 №065, якою накладено штраф на підставі ст.259 КЗпП України, ст.53 Закону України «Про зайнятість населення», ч.3 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, за порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці».

Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Відповідно до п.п.1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 26.04.2017 №295, якою, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

У відповідності до п. 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління є територіальним органом Держпраці і утворене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 № 75 (далі - Положення про Управління) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно з п.п. 1 п. 3 Положення про Управління завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 вказаного пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Основні засади здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі № 81 1947 року, ратифікованої Законом України № 1985-1V від 08.09.2004, статтею другою якої передбачено застосування системи інспекції праці до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов'язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 3 вказаної Конвенції завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 вказаної Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких прописано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідач порушив ст.1 ч.4 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки спосіб та форми здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю встановлені не законом, а Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації ст.259 КЗпП України законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд відхиляє такі доводи позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами України встановлюються, зокрема, спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Таким чином, зазначений Порядок не визначає спосіб чи форм здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Крім цього, як передбачено ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контрою за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо доводів позивача про протиправність постанови про накладення штрафу №065 від 05.04.2018 суд зазначає наступне.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 №2017-ІІІ законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

На підставі ч.2 ст.19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку та в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Положеннями п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Механізм проведення індексації у разі підвищення грошових доходів визначено положеннями пункту 5 Порядку №1078. Зокрема, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Актом перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства в частині не проведення виплати індексації заробітної плати за грудень 2017 року працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Суд встановив, що 29.12.2017 між ОСОБА_9 та ТзОВ «ОСОБА_3 досягнень» укладено договір фінансової безвідсоткової поворотної допомоги, відповідно до якого позикодавець зобов’язується надати позичальнику безпроцентну позику на зворотній основі, а останній зобов’язується повернути позику у визначеним договором термін, надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позивальник зобов’язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених даним договором.

У пункті 2.1 вказаного договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в розмірі 1600, 00 грн. Згідно з п.3.2 договору позика надається шляхом внесення готівкових коштів в касу позичальника.

Відповідно до прибуткового касового ордера №1 від 29.12.2017 від ОСОБА_9 прийнято кошти в сумі 1600 грн.

Згідно з наказом позивача №7 від 29.12.2017 «Про розподілення коштів для виплати працівникам» кошти, отримані як безвідсоткова поворотна фінансова допомога використати на виплату індексації заробітної плати за грудень 2017 року і виплату премії працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Виплата індексації вказаним працівникам ТзОВ «ОСОБА_3 досягнень» підтверджується записами у касовій книзі на 2017 рік та відомостями на виплату грошей №29 за грудень 2017 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ненадання позивачем таких документів під час проведення інспекційного відвідування, не обмежує право позивача надати їх при розгляді справи в суді.

Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення індексації заробітної плати за грудень 2017 року працівникам позивача, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для прийняття оскарженої постанови.

З огляду на вказане, суд вважає, що оскаржена постанова відповідача про накладення штрафу №065 від 05.04.2018 є протиправною, а тому таку необхідно скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2233,80 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень №484 від 21.05.2018 та №475 від 23.04.2018.

Керуючись ст.ст. 6, 9,73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 05.04.2018 №065.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 досягнень” код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 81151, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул.Львівська, 2а судовий збір в сумі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 24.01.2019.

Суддя А.Г. Гулик